Селище Біла Криниця Бериславського району було окуповане на початку повномасштабного вторгнення. Контроль над ним українські війська повернули у травні 2022-го. Одразу селище стало прифронтовим. Втім, після того, як у жовтні того ж року росіян витіснили з протилежного берега річки Інгулець, люди сюди почали повертатися, відновлювати свої господарства та ремонтувати будинки.
Мешканці вчаться жити в нових умовах, і декому це вдається дуже навіть непогано. Ми розкажемо про Тетяну Шумську, місцеву жительку, яка після повернення додому ризикнула перетворити своє захоплення птахівництвом на справжню ферму і зараз успішно будує свою справу у Білій Криниці.
“Ось-ось, біжить молодьож! Півник, курочка. Це мій перший виводок, інкубаційний, бачите, які курчата!”, — говорить жінка, проводячи екскурсію своїм господарством.
У квітні 2022 року Тетяна разом з дітьми покинули окуповану на той час Білу Криницю та переїхали до Кривого Рогу. Жінка розповідає — без роботи не могла, оскільки потрібно було оплачувати житло та піклуватися про чотирьох дітей. Тож вона влаштувалася поваром-кондитером до місцевого ресторану.
“Досвіду не було, але готую я смачно. Керівництво спробувало мої страви, їм сподобалося, — згадує Тетяна, бо саме на цій роботі пізніше виросла ідея власного бізнесу. — Ми готували салати і замовляли перепелині яйця до них. І так вони мені сподобалися — гарні, корисні. А потім трапилося мені відео про розведення перепілок, і мені стало цікаво”.
Вже після повернення додому жінка почала пробувати різні ідеї, аби почати власну справу. Спочатку планувала відкрити пекарню. А далі донька побачила грант на фермерство від Благодійного фонду “Карітас Берислав”. Тоді Тетяна згадала про перепілок. Досвід життя до повномасштабного вторгнення допоміг втілити ідею в життя.
“Я раніше тримала птахів. В мене четверо дітей, троє менших живуть зі мною. Потроху навіть продавала в селі. Люди мене знають. В більш широкому масштабі хотілося займатися перепілками. Так, щоб не лише сире м’ясо продавати, а коптити, сушити, в’ялити — налагодити правильний збут”, — розповідає вона.
Після того, як Тетяна відправила заявку, координатори проєкту приїхали та допомогли скласти бізнес-план, прорахувати всі деталі та скласти список потреб. Поки жінка очікувала схвалення проєкту, зідзвонювалася з постачальниками, дізнавалася, яке обладнання краще придбати. Заявку схвалили, і Тетяна отримала грант у 120 тисяч гривень. А коли прийшли перші гроші — придбала все необхідне буквально за тиждень.
“Поки мені все йшло, я домовилася з фермером в Широкому про перші 200 яєць. Заклала їх в інкубатор, і пішли в мене перші перепілочки”, — розповідає Тетяна.
Нині маленька сімейна справа розвивається та приносить прибуток. Тетяна захоплено показує нам інкубатори та брудери (спеціально обладнані ясла-бокси для добових пташенят, – МОСТ).
“Тут в мене вже виросли бройлери. Зараз півники. Буду далі робити кліточки, там ростимуть пташенята до місяця. А тоді в місяць я їх пересаджую, сортую за породами, роблю таке батьківське стадо, і вже потім буду своє яйце закладати”, — говорить жінка.
Також на подвір’ї встановили нову електричну коптильню. За словами Тетяни, таке м’ясо дуже користується попитом у місцевих. Господарка також чекає на нове обладнання — перознімальну машину, завдяки якій забій птиці буде відбуватися швидше та професійніше.
За словами локального координатора Благодійного фонду “Карітас Берислав” Дмитра Харіна, мешканці сіл та селищ деокупованої частини Херсонщини охоче реєструються на отримання подібних грантів.
“Ми даємо людям вудку для того, щоб вона сама ловила для себе рибу. Вудка — це кошти для закупівлі обладнання, поголів’я, кормів. А далі вже люди запускають процес, власними силами оновлюють його щорічно, щосезонно, таким чином забезпечуючи себе і продукцією, і коштами з надлишку цієї продукції”, — відзначає він.
Так, не без проблем та перепон, фактично з нуля будують власне життя мешканці багатьох сіл на звільненому правобережжі. Втім, навіть попри те, що війна триває, їм вистачає сил та натхнення на те, щоб не лише жити, а й розвивати власний бізнес, і найголовніше — вдома.
