Військова прокуратура відкликала апеляційну скаргу про відсторонення від посади голови Музиківської об’єднаної територіальної громади Савелія Нолєвича Лейбзона (за паспортом Савелій Нолєвич, якого місцеві називають Олександром Арнольдовичем).
Слідчі перекваліфікували звинувачення з одержання хабара у великих розмірах на шахрайство.
Крім того, правоохоронці передали матеріали кримінальної справи до суду з клопотанням про звільнення Олександра Лейбзона від відповідальності.
Нагадаємо, 10 травня військова прокуратура Південного регіону повідомила, що затримала на хабарі в 100 тисяч гривень голову Музиківської ОТГ.
За попередньою версією слідства, голова ОТГ вступив у злочинну змову з керівництвом місцевої громадської організації «Музичани» та примусив підприємця перевести на рахунок цієї організації 100 тис. грн.. І планував використати ці гроші в особистих інтересах. «Ціна питання» – рішення громадських слухань про зміну цільового призначення земельної ділянки колишньої свиноферми (майже 10 га) під сонячну електростанцію.
Майже одночасно правоохоронці подали до Херсонського міського суду клопотання про відсторонення Лейбзона від посади Музиківського сільського голови та про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (або відпустити під заставу у розмірі 1 008 525 гривень).
Ця інформація шокувала всіх, хто знає Лейбзона. Більш ймовірною та реальною для них видалась би новина, що інопланетяни приземлилися в центрі Херсона, ніж те, що голова Музиківської громади зажадав собі хабара. Крім того, як благодійний внесок на розвиток громади можна використати «в особистих інтересах»?
Тому редакція «Вгору» вирішила розібратися в тому, що ж трапилося. Під час журналістського розслідування ми ще більше впевнилися, що ця «справа шита білими нитками».
Злочин, якого не було
Чому дійшли до таких висновків.
По-перше, ніякого інвестора, на нашу думку, насправді не існує.
Адже ні посередник, який начебто представляв інтереси енергетичної компанії, ні правоохоронці жодного разу його не згадували. І «хабар» посередник переказував через банкомати від свого імені, а не від імені зацікавленого інвестора.
Крім того, за нормами кримінального «жанру», злочину без жертви не буває. І коли правоохоронці розслідують події, то мають обов’язково вказати, хто саме потерпілий, мають вказати його «регалії». А в цій справі потерпілий, це якийсь «уявний анонім».
Увесь цей час журналісти «Вгору» намагалися з’ясувати, хто саме планував будувати сонячну електростанцію на території колишньої свиноферми. Але так і не знайшли. Ми писали, що Музиківка все одно дуже чекає на того інвестора. Але він так і не відгукнувся, і ніяк себе не проявив.
По-друге. Дуже підозрілий головний свідок у справі, або той самий «посередник». Людина, яка представляла інтереси невідомого інвестора – більш нікому не відома як фаховий посередник, крім правоохоронців. Чоловіка з такими даними немає в соцмережах, немає в інших відкритих джерелах, та навіть не існує за вказаною адресою.
По-третє. Хабар дають посадовій особі для того, щоб «вирішити питання». Тобто, щоб представник влади у межах своїх повноважень щось зробив, чи, навпаки, не зробив. Позитивне рішення громадських слухань про зміну цільового призначення земельної ділянки колишньої свиноферми в Музиківці під сонячну електростанцію посередник отримав 3 травня. А після цього почав слати «благодійні пожертви» на розвиток громади на рахунок ГО «Музичани». Де логіка?
Крім того, правоохоронці мають ще довести, що хабарник від незаконної винагороди отримав користь – особисту, або в інтересах своїх близьких. Безумовно, можна стверджувати, що Лейбзон її отримав, тому, що гроші надійшли в громаду, за яку він хвилюється більше, ніж за себе. І все село – це його близькі: друзі, однодумці, колишні учні, підлеглі, виборці врешті-решт.
Однак з точки зору законодавства користь, так би мовити, має бути «шкурною». Пам’ятаєте гучну справу з одержанням хабара в 100 тис. доларів США колишнім головою Апеляційного суду області Анатолієм Іваніщуком? І чим закінчилася справа? Майже нічим, доганою «за порушення норм судової етики». Адже Іваніщук переконав всіх, що валіза з доларами, яку йому подарували в ресторані – не хабар, а «фінансова допомога від засудженого на утримання суду».
У справі Лейбзона нікого переконувати не треба – гроші одразу потрапили не йому в «кишеню», а цільовим призначенням на розвиток громади.
Також правоохоронці не змогли переконати Херсонський міський суд, що голова Музиківської громади тяжкий злочинець і може перешкоджати слідству, тож його треба ізолювати від суспільства. Тобто, відсторонити від посади та тримати під вартою. Слідчий суддя Ярослав Мусулевський обмежив свободу Олександра Лейбзона лише домашнім арештом із забороною залишати житло з 21-00 до 06-00 години.
Крутий зигзаг
Військова прокуратура не заперечувала проти домашнього арешту, але відсторонити голову громади від посади – намагалася, подала апеляційну скаргу.
Однак розгляд справи колегією суддів Апеляційного суду області з цього питання декілька разів переносився, бо Олександр Арнольдович захворів. Останнє засідання мало відбутися 8 липня. Але правоохоронці надіслали до суду листа, що відкликають свою скаргу. Тобто, відмовляються від намірів відсторонити Лейбзона від посади. Отже, скаргу військової прокуратури залишено без розгляду.
Одночасно нам стало відомо, що правоохоронці перекваліфікували звинувачення з одержання хабара у великих розмірах на шахрайство (ст. 190 ч.2 Кримінального Кодексу України: «Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому», – карається штрафом від 850 до 1700 грн. або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.)
Але це не все. Матеріали кримінальної справи 3 липня передали до Білозерського районного суду з клопотанням про звільнення Олександра Лейбзона від кримінальної відповідальності. Справу розглядатиме суддя Ірина Кусік, засідання призначено на 10 годину 22 липня.
Де «засада»
Як пояснюють юристи громадської приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я», процедура «звільнення від кримінальної відповідальності» трохи схожа на «угоду с прокуратурою про визнання вини». Тобто, кримінальна справа закривається і суд її не розглядає. Не вивчає документи, не опитує свідків, не перевіряє докази. Це вже не важливо. Важливо інше: чи добровільно звинувачений погодився на таку «пропозицію» прокуратури і чи розуміє наслідки.
Але наслідки за цими двома процедурами – різні.
У випадку угоди людину визнають злочинцем, та призначають мінімальне покарання, на яке вона домовилася с прокуратурою. Така людина вважається судимою, тож не може, наприклад, балотуватися у Верховну Раду, обіймати посаду прокурора, судді, державного службовця та інше.
А звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод. Така практика застосовується, наприклад, коли потерпілий помирився з винним; у зв’язку із закінченням строків давності; на підставі закону України про амністію; або – з передачею особи на поруки, як у нашому випадку. За процедурою кримінальна справа теж закривається, людину визнають винною, однак – без судимості.
У результаті залишається лише неприємний осад у душі та «пляма на репутації» , але ніяких цивільно-правових наслідків немає. Тобто, після рішення суду Олександр Арнольдович може не лише подовжувати керувати громадою, а й навіть у народні депутати «податися». Обмежень немає.
Звісно, у суді можна не погоджуватися на процедуру звільнення від кримінальної відповідальності й домагатися повного виправдання. Але чи вистачить у людини похилого віку сил, нервів, здоров’я, щоб подолати всі «шестерні» досудового слідства і судового розгляду? Тим більш, що все це займає немало часу і може розтягнутися на роки. А інтереси громади, яка обрала його свого головою, вимагають постійної турботи та уваги.