Про так званий «референдум з питання приєднання Херсонської області до Російської Федерації» йдеться ще з весни, але ані росіяни, ані їх місцеві посіпаки не називали дати його проведення, говорили лише про ймовірні терміни.
Останні новини з цього «фронту»: за даними джерел МОСТа, близьких до окупаційної влади Херсонщини, проведення «референдуму» вважається недоцільним. Але невідомо, чи означає це повернення до варіанту, про який йшлося в травні. Про цей варіант тоді розповів так званий «заступник голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області» Кирило Стремоусов. За його словами, Херсонська область може бути приєднана до Росії просто указом Путіна.
«Жодних ХНР на території Херсонської області створюватись не буде, референдумів не буде. Це буде один єдиний указ на підставі звернення керівництва Херсонської області до президента Російської Федерації і прохання ввести область до складу повноцінного регіону Російської Федерації», – говорив Стремоусов.
Але потім він говорив, що «референдум» все ж буде, але невідомо коли. Те ж саме говорили й інші представники окупаційної влади. Говорили про це й представники окупантів. Серед останніх частіше за все цієї теми торкався депутат Держдуми РФ Ігор Кастюкевич. Він говорив, що так званий «референдум» буде, але жодного разу не назвав дату хоча б приблизно.
Як і усі російські провладні політики, Кастюкевич апелює до «волі народу» й видає в своїх інтерв’ю сентенції на кшталт: «Думаю, що референдум тут буде можливим повноцінним, коли люди припинять боятися (переслідувань з боку «укрофашистів», – авт.). Як тільки вони припинять боятися, то, напевно, зможуть абсолютно спокійно, не боячись висловити свою особисту думку» або «Для того, щоб відбулася основна віха інтеграції, необхідно провести референдум. Досвід такий у нас є по Криму, тому на сьогодні я чекаю, коли громадськість підніме прапор референдуму».
На людську мову ця казуїстика перекладається дуже просто: навіть окупанти поки що не знають, на яку дату планувати «референдум», і не знають, як він відбуватиметься й чи відбуватиметься взагалі. Для них «референдум» має для росіян статус такої собі «примари», ховрашка з відомої комедії, про якого казали: «Ти його бачиш? – Ні. – А він є».
Й окупанти, і колаборанти стверджують, що «референдум» – щось таке, після чого життя мешканців загарбаних Росією територій остаточно зміниться на краще. Вже кілька місяців про «референдум» говорять і пишуть, але жодного разу не назвали конкретної дати. Бо зараз очікування «референдуму», який, можливо буде, а якщо буде, то невідомо коли, – кращій для окупантів і для їх посіпак варіант, ніж чітке рішення щодо проведення «референдуму» з визначеною датою.
Мабуть тому зараз й спостерігаються такі «гойдалки», коли то говорять про недоцільність референдуму, то раптом починають говорити, що «мешканці Херсонщини вимагають проведення референдуму». Про останнє казав все той же Стремоусов.
І водночас він в унісон з одним з окупаційних кураторів Херсонщини Ігорем Кастюкевичем каже про «волю народу»:
«Взагалі, ми хочемо, щоб люди самі були готові до проведення референдуму. Я не ухвалюю рішення щодо дати. Ми хочемо, щоб люди самі заявили та запропонували публічно свою дату, а не так, щоб рішення було ухвалено на рівні військово-цивільної адміністрації чи російської влади».
Навіть російські посадовці дуже високого рівня зараз намагаються уходити від прямих відповідей про «референдум» й теперішній статус Херсонської області. Прес-секретар Путіна Дмитро Песков неодноразово «затягував стару пісню» про «волю народу», коли його питали про «входження Херсонської області до складу Росії». Російський віце-прем’єр Марат Хуснуллін, який неодноразово відвідував окуповану Херсонщину, помітно нервував, коли чув такі запитання, й казав, що статус регіону – не його парафія, рекомендував звернутися до правознавців.
Росіяни, напевне, добре розуміють, що зараз, як кажуть в народі, «не прокотять» сценарії 2014 року з «референдумами» в Криму й в так званих «Л/ДНР». Окупанти могли б в будь-який день влаштувати в Херсоні такі пропагандистські вистави з «блекджеком» і завезеними «мирними поселянами», які «одностайно» проголосують «за приєднання Херсонщини до Російської Федерації». Бо переважна більшість херсонців просто проігнорує «референдум». Врешті решт окупанти можуть просто «намалювати» потрібні їм результати «волевиявлення». І отримають в підсумку додаткові санкції до й без цього чималого їх пакета, а також ще більші ненависть і огиду мешканців області й інших регіонів України. Бонусів для окупантів від цього сценарію – аж ніяких.
Те, що «референдум» у разі його проведення стане для росіян великою ганьбою й можливий лише в форматі шоу, визнають навіть російські пропагандисти. Навіть такі одіозні, як Роман Сапоньков, який писав, що окупаційна адміністрація ні робить нічого для покращення життя людей.
Росіянам хочеться, щоб в так званому «референдумі» взяли участь хоча б половина мешканців області. Результат «референдуму», звісно, передбачуваний, але загарбникам дуже хочеться хоча б подоби легітимності. Шлях найменшого спротиву: завезти на Херсонщину «масовку» з Криму, зняти на кількох «дільницях» пропагандистські сюжети й оголосити про «80 % прихильників приєднання Херсонщини до Росії». А що далі?
Так званий «референдум» не вирішить жодних проблем окупантів. Навпаки, справжні проблеми почнуться у них саме після «референдуму». Бо тоді, якщо розглядати ситуацію з точки зору російської влади, Херсонська область стане «суб’єктом федерації». Й доведеться якось розбудовувати систему влади, переводити регіон на російську систему оподаткування, ще багато чого міняти. Й для усіх цих перетворень потрібні люди, й дуже бажано – місцеві колаборанти, які знають регіон. А з ними у окупантів – настільки серйозні проблеми, що кожен зрадник на вагу золота. Вони навіть Стремоусова терплять, настільки все погано.
Цей пост в Телеграм-каналі Кирила Стремоусова – чудова ілюстрація стану ментального здоров’я так званого “заступника голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області”. Але навіть такі колаборанти – цінність для росіян.
Після «референдуму» і публічного визнання Херсонської області «частиною Росії» окупантам доведеться якось інтегрувати дуже недружній до них регіон з економікою, для характеристики якої навіть слово «занепад» занадто м’яке. А є ще частина Запорізької області, окуповані території на Донбасі, є врешті решт дотаційний Крим.
Загальновідомо, що у пересічних росіян запас терпіння й покори чималий, але й він може скінчитися, якщо влада країни продовжить грабувати регіони для «атракціонів небаченої щедрості» на окупованих територіях. До того ж зараз в РФ дуже великі проблеми з репресивним апаратом, бо чимало силовиків перебувають на окупованих територіях, на фронті, а той й взагалі «слухають концерт Кобзона».
Тому всі ці маніпуляції росіян на тему референдуму – розмірковування про його доцільність, про найбільш доречну дату та інше в цьому дусі – не більше чим свідчення розгубленості у окупантів.
По-перше, вони просто не знають, як зробити «референдум» таким, щоб це не виглядало вкрай ганебно, бо зараз вже не 2014 рік. А вигадати щось нове ніхто не може. По-друге, інтеграція територій, окупованих після 24 лютого 2022 року, стане для обкладеної санкціями й змушеної витрачати величезні гроші на війну Росії такою проблемою, яку вона навряд чи вирішить. Але треба щось робити з цими територіями. Що? Схоже, окупанти не можуть знайти прийнятну для себе відповідь на це питання.
А головне те, що ЗСУ можуть зробити марними усі зусилля окупантів, визволивши від росіян загарбані українські території. Що б не говорили загарбники про «Росія тут назавжди», але вони точно бояться наступу українського війська не менше всіх інших ризиків. А, скоріше за все, ЗСУ росіяни бояться найбільше, бо розуміють, що ніяких територіальних поступок з боку України не буде. Й визволення тієї ж Херсонщини – питання часу.
Остап Шапіро
Цей матеріал було виготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй Великої Британії в рамках проекту «Протидія інформаційній навалі Росії у Херсонській області» (як частина проекту «Голоси України»). Відповідальність за зміст цього документа несе ГО «Херсонська обласна агенція громадської журналістики «МІСТ», і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Уряду Великої Британії».