Зима, суцільна сірість і південне вологе повітря, що пронизує до кісток. Він підійшов до хвіртки батьківської хати й гукає маму з татом. Зустріч батьків з сином чуттєва – неочікувано, розплакався батько, хоча вочевидь здавалось, що сльози радості побачити сина після кількох місяців російських підвалів першою зронить мама. Пуста окупована Горностаївка ніби завмерла в своєму бутті. Але тишу цього буття трохи розбурхала та поодинока хвилина радості біля хвіртки…
Це був грудень 2022 року. Чоловік, який прийшов до дому батьків – Дмитро Ляхно. Нині – начальник Горностаївської СВА, тоді – голова селища, що й до сьогодні перебуває в окупації.
Про життя громади в окупації та його особисту історію з Дмитром Ляхном поспілкувалися кореспонденти МОСТа.
Як росіяни заходили в громаду?
Перші блок-пости росіяни встановили вже 16-17 березня 2022 року на трасі Каховка – Камʼянка-Дніпровська. Зрозуміло, що на той момент окупаційні війська вже були в Каховці.
Для Дмитра Ляхна війна почалася як і для всіх – з телефонного дзвінку: “Мені подзвонив кум десь о 4 годині ранку і каже: “Почалася війна”. Я кажу: “В смислі почалася війна?”. Він каже: “Я вийшов, чую звуки, і там, де ми живемо, була заграва зі сторони Каховки, Нової Каховки”. Вийшов на двір – тихо. Я думаю собі, ну може заправка вибухнула, бо дим видно. А потім канонада через кілька хвилин. Ну і зрозуміло, що розпочалося. Зайшов в будинок, почав дзвонити “на район”, в поліцію, військкомат. Почали збиратись служби, розбиратись що до чого, які наші дії”.
Коли минув перший шок, почалися перші проблеми – в перший же день банкомати селища були спустошені. Потім зʼявилися інші проблеми – порожні продуктові магазини і відсутність постачання харчових продуктів.
“Хліб не приїхав в той же день. У нас хоч і є свої приватні підприємці, але більшу частину завозили з Мелітополя, Каховки, Нової Каховки, Херсона, Великої Лепетихи. Коли перестали завозити – одразу дефіцит. Місцеві підприємці не покривав усі потреби. На гуртові бази їхати боялись через блок-пости. Тому магазини пусті скоро стали”, – згадує посадовець.
Допомогу тоді надала Каховська РДА та Херсонська ОДА. Було прийнято рішення використовувати держзапаси, що зберігалися у Великій Лепетисі. Горностаївській громаді одразу направили 10 тонн борошна, яке керівництво громади розподілило через старостати і видавало найменш захищеним верствам населення.
“Закрили проблему з борошном, наступна проблема – місцеві пекарі не справляються з обсягами. Якщо раніше вони випікали 500 буханок, то стали пекти до 2000. Попит значно зріс, адже приїздили по хліб і з сусідньої Константинівської громади. Слідом за борошном, виникла проблема з дріжджами”, – каже Дмитро Ляхно.
Розв’язати проблему з дріжджами допомогла Милівська громада. Ця громада знаходиться на протилежному (правому) березі Дніпра. Дмитро Ляхно дізнався, що до громади дріжджі завозять з більш північних громад. Запаси є. Комунікація між двома громадами по обидві сторони річки привела до рішення – переправити човном 400 кг дріжджів по Дніпру. На щастя, на той момент річка не була під контролем росіян.
Спочатку росіяни не заходили до Горностаївки. Їх зусилля були зосереджені на контролі траси, що розділяє громаду на дві частини: ту, що ближча до води і ту, що в степах. Степова частина більша – там знаходиться 17 населених пунктів. Через контроль траси росіянами – виникли труднощі з логістикою.
“Вирішили поїхати і дізнатись, чи не перешкоджатимуть вони (росіяни, – МОСТ) руху швидкої, бо швидка боялась їхати в ту сторону. На підʼїзді до траси побачили, що ті вже риють собі бліндажі, а керівництво облаштувало на зупинці штаб. Коли підʼїхали – ті стали перевіряти документи. Я спитав, хто у них за старшого буде. Сказав, що буде рух швидкої і ДСНСників, чи не буде перешкод. У відповідь почув, що пропускатимуть. Через день наші хлопці їздили возили хліб та докладали про обстановку. Сам виїздив з Горностаївки в ту сторону, лише коли був конфлікт якийсь. Старався не перетинатись з окупантами взагалі”, – говорить посадовець.
Конфлікти, звісно, були. Домовленості з одними не дорівнювали домовленостям з усіма. Як тільки відбувалася зміна особового складу, починалися проблеми – швидку зупиняли, виводили медиків з піднятими до гори руками, робили обшук. За словами Дмитра Ляхна, було складно, бо кожна така “зміна”, звісно, нічого не знала про попередні “обіцянки”.
22 квітня 2022 року росіяни створили комендатуру, яка розміщувалась в місцевій будівлі поліції. До цього часу вони навідувались до Горностаївки “наскоками”: “просили” у місцевих їжу чи приїздили на базар, в березні робили перевірки.
“Сказали, що будуть проводити перевірки документів, авто, чи не мають при собі чогось забороненого. Це була якась паралельна і дивна діяльність: ми працюємо, допомагаємо людям, зосереджені на гуманітарних питаннях і вони – намагаються реалізовувати свою діяльність, починаючи з перевірок та обшуків”, – каже Дмитро Ляхно.
Український прапор з адмінбудівель громади росіяни почали знімати на початку літа. До цього часу представники української влади разом з односельцями патрулювали вулиці, реагували на запити громадян: фіксували факти мародерства, випадки сімейного насильства.
“Були випадки, коли забирали людей, я ходив питав на якій підставі, що трапилося. Але в більшості випадків це були пʼяні або порушники порядку. Таких два-три дні потримають і відпускають. Десь, мабуть, в першій декаді червня окупантам прийшла вказівка знімати українські прапори. Ну і поїхали вони знімати, де могли дістати. В основному, це завдання виконували представники «ДНР». Але зняли не всюди. В деяких місцях ще місяць-півтора висів наш прапор. По селах не дійшли, то там ще довше висів”, – розповідає Дмитро Ляхно.
Після створення комендатури та своєрідного контролю порядку, російські військові все частіше стали навідуватись до Горностаївки. Бувало, змушували відкрити місцеву свердловину, щоб армійці могли набрати собі води.
“Зрозуміло, що кидатись на автомат ніхто не буде, і тому сторожу доводилось надавати доступ”, – каже Ляхно.
Окупація, що набирає обертів
Влітку 2022 представників окупантів з кожним днем ставало ще більше. На початку серпня виникли нові складнощі – закінчувалося паливо, стало важко возити харчові продукти. Хоч пекарня вже вийшла на свої обʼєми, стало менше людей. Перший масовий виїзд відбувся після новини, що на базі ПТУ у Великій Лепетисі росіяни хочуть зробити хаб, де будуть перебувати російські військові. Це було в квітні, перед Великоднем. Виїзд тоді був через Давидів Брід, і оскільки проїзд через Каховську ГЕС був заборонений, люди їхали до Херсона, а звідти в сторону Берислава, роблячи добрячий гак по карті.
Влітку відкрився шлях через Крим. Втім, більшість їхали через Василівку Запорізької області.
Друга хвиля виїзду сталася після розмов про референдум та про мобілізацію місцевих чоловіків до російської армії.
“Влітку з кожним днем відчувалось, що стає все складніше і складніше. Запаси харчових продуктів закінчилися навіть на гуртових базах. Закупка піднялася, виросли ціни. Тому, щоб заспокоїти людей і пояснити, що це не спекуляція зібрав підприємців на відверту розмову. Домовились, що ті показуватимуть копії накладних, яка ціна закупки в Каховці, розраховуючи, таким чином погасити незадоволення людей. Окрім цього, ми щотижнево проводили рейди, показували, пояснювали людям. Спочатку вони казали “показуха”, а потім настало розуміння. Люди бачили, що не все закуплене доїжджає до громади. Росіяни зупиняли на блок-посту і забирали щось собі. Тому ці втрати також оцінювались і закладались в ціну”, – пояснює ситуацію з ціноутворенням в окупованому селищі Дмитро Ляхно.
Також він згадує, що була велика проблема з ліками. Такою вона залишається і до сьогодні. По інсулін їздили до Херсона, згодом трохи організували завіз через Василівку (Запорізька область), потім через Крим. Втім, якість “кримських” та російських медпрепаратів була гірше.
Безпекова ситуація ще під час окупації була складною. Місцеві на власні очі бачили ракети, що росіяни запускали в сторону Кривого Рогу чи Запоріжжя.
“Це було десь літо, впала одна, видать, щось не спрацювало. Вона задимілась, крутила в повітрі і впала на абрикос на присадибній ділянці, де ніхто не жив. Це було ранком. Зателефонували нашим ДСНС, щоб огородити місце падіння, вони подивилися, огородили, потім росіяни приїхали, оглянули і вивезли. Добре, що та ракета не заподіяла шкоди. Бо поруч житлові будинки, де були люди”, – згадує Дмитро Ляхно.
Колаборанти
Окрім усього, того літа 2022 росіяни активно почали шукати представників “своєї” влади.
“Ну приходили, казали, що формується нова влада, давайте працювати. Я сказав ви присягу давали, я присягу давав – я не можу. Зрозуміло, що якщо хтось приїде, я не зупиню танк і автомат. До мене особисто три рази приїжджали, спілкувались. Це були
представники їхньої влади, яка була в Новій Каховці, Віталій Гура, наприклад. Ми з ним не були знайомі, але десь перетиналися певно. По розмові я зрозумів, що він розуміє, про що говорить. Може десь на обласних нарадах. Бо він наводив приклади. Казав, що “ситуация поменялась и Россия здесь навсегда”. Тобто методичка, фрази звідти. Було це спілкування і емоційне, і стримане”, – розповідає про пропозицію піти на співпрацю посадовець.
Тоді окупаційний голова Нової Каховки Віталій Гура не зміг домовитись з Ляхном про перехід на бік ворога. Наведені приклади про Донецьк, Крим і що “це на Херсонщині назавжди” не спрацювали. Чи ходили “вмовляти” ще когось, Ляхно не знає.
Але відомі факти про перехід на бік ворога діловода, жінки з патріотичною позицією при Україні, і охочою стати колаборанткою під час окупації. У вересні 2022 року вона «очолила» Великоблаговіщенську сільраду.
Пішли на співпрацю і окремі керівники комунальних підприємств.
“Офіційних не дуже багато колаборантів. 95 штатних одиниць мали. 10% пішли на співпрацю. Зараз процес продовжується. Є інформація що працівники будинку культури пішли кудись працювати. Простої у них не оплачувані. Школи вони попробували запустити в Ольгіно. Але кадрів не вистачає, викладати приїжджають фахівці з Росії. Також до викладання залучають некваліфікованих працівників”, – уточнює посадовець.
Освіта
На сьогодні відомо, що окупанти запустили роботу Благовіщенської школи. Дітей до неї підвозять. Сама Горностаївка знаходиться в небезпечній близькості до води, тому невідомо, чи дітей селища возять на навчання до Благовіщенки. Місцеві передають інформацію, що росіяни намагаються заохотити вчителів до роботи – пропонують ледь не 100 000 рублів для вчителів іноземної мови. Втім, охочих немає. Багато хто виїхав з громади. Наразі там залишились, у своїй більшості, пенсіонери. Але за словами Дмитра Ляхна, навіть вони розуміють, що по Закону України будуть визнані колаборантами, якщо погодяться працювати на росіян.
Медицина
Лікарню в Горностаївці зачинено. Працює лише “швидка допомога”.Відчутна нестача лікарів. Допомогу можуть надати у сусідній Великолепетиській громаді або Нижніх Сірогозах чи Іванівці, Генічеську, Криму. Також на базі терапевтивчого відділення #2 Горностаївської ЦЛ, окупанти ,так би мовити, відновили роботу Горностаївської ЦРЛ. Дістатися до цих місць можна власним транспортом або приватними перевізниками.
Бізнес
У громаді є суттєві проблеми з бізнесом, з обробкою землі. Росіяни винесли заборону на обробку землі в 15 км зоні від води. Частина приватних підприємців виїхала. Їх місця окупаційна влада надає в оренду новим людям – тим, хто приїхав з Криму чи інших регіонів РФ.
“Підприємцям складно. Кажуть, що на закупи їм зараз простіше поїхати до Мелітополя, ніж до Каховки, бо в тій стороні набагато спокійніше. Траса на Каховку, вона ж вздовж води. Доїхати до міста можна обʼїздними шляхами – це додаткові витрати на паливо”, – каже Ляхно.
Гуманітарна ситуація
“Люди там живуть одним днем. Особливо в прибережних населених пунктах. Навіть кажуть, що дивуються, коли в Горностаївці два дні тиша. Зазвичай там гучно щодня. є постраждалі від дронових атак. Плюс є практика, коли відбувається ротація, особливо новоприбулих до армії, то вони тренуються, відпрацьовуючи по лівій стороні. А подають все так, що це все “укронацисти” обстріляли”, – розповідає посадовець.
Затримання і полон
3 серпня 2022 року Дмитра Ляхна російські військові викрали з власного дому.
“Ми якраз снідали з дружиною. Того дня збирався їхати працювати. Вони (російські військові, – МОСТ) відкрили двері, зайшли в будинок. Розпочалося “маскі-шоу” як в серіалах. Нічого приємного, звісно, в цьому немає, ні психологічно, ні фізично. Насильство було. Потім попросив, щоб хоча б вивели на подвірʼя, бо дитина трирічна спала в будинку. То з барського плеча вони винесли мене. Почався обшук, допит. Наділи на голову шапку й повезли. Наступна зупинка була біля подвірʼя Олександра Слісаренка, директора КУ “Терцентр”. Його били також. Тоді я востаннє його бачив. На жаль, на сьогодні не має якоїсь інформації про Олександра – згадує обставини свого затримання росіянами Ляхно.
Два тижні він перебував в Новій Каховці, у місцевому відділку поліції. Там йому пояснювали причини затримання, питали за зброю,яку вони ,начебто, знайшли в громаді та на причетність Ляхна до організації терористичного угрупування.
“Показують на якісь автомати старі і бронежилети. Що це за зброя і якого воно року – неясно. Де вони її взяли – також незрозуміло. А вони продовжують стверджувати і давити. Також їх цікавило чого ми розвозили гуманітарну допомогу людям. Де брали цю допомогу. Я їм пояснював, що у нас люди навіть віддавали власні закрутки і передавали на потреби іншим. Так і формувався гуманітарний фонд. Що підприємці ділилися товаром. Що борошно з держфонду. Їм це все не подобалося”, – згадує чоловік.
Також додає, що росіяни не могли зрозуміти, чому в Україні немає чіткої вертикалі за прикладом моделі, що існує в Росії – тому, наприклад, голова населеного пункту в області не підзвітний меру Херсона.
Окрім розмов і питань ні про що, додавалася ще й фізична наруга.
“Було все: і били, і на розстріл водили. По обличчях було видно, що декому просто подобалась влада над людиною. Бувало,три дні не міг ні сидіти, не лежати. В перші дні особливо застосовували фізичне насильство. Після кількох місяців полону схуд до 20 кг”, – розповідає Ляхно.
“Працівники” катівні були в масках. Дмитро Ляхно думає, що це скоріш за все росгвардійці чи спецпідрозділ ФСБ.
Дмитро завжди був в шапці, натягнутій на очі, після кожної розмови формувався протокол, який йому не показували.
“Одного разу шапку зняли. Це було спілкування з працівником їхньої прокуратури. Він цікавився, чи скаржусь я на умови “содєржанія”, чи є претензії до харчування, до затримання, чи застосовують проти мене фізичну чи психологічну силу. Звучало це як іздьовка. Спілкувались з ним сам на сам. І, зрозуміло, що писати правду було неможливо”, – уточнює Дмитро Ляхно.
В камері з Дмитром Ляхном сидів місцевий мешканець Нової Каховки, який, випивши зайвого, вирішив підійти до російських військових і розповісти, хто вони є. Також хлопець з Василівки. Хтось написав на нього скаргу. Втім, через три дні хлопця відпустили.
“А потім чотири “ДНР”івці теж сиділи. Я так поняв зальот – на подвал. Це було в Новій Каховці. Хоча згодом, і в Горностаївці, куди мене відвезли, також в камерах сиділи і їхні. З практики – за порушення комендантської години і якщо ще й випивший – на два тижні закривали”, – каже Дмитро Ляхно.
15 серпня 2022 року Ляхну повідомили, що продовжують вивчати його біографію і перевезли до Горностаївки.
Там, у місцевому відділку поліції, так званому ізоляторі, почали знову допитувати.
“Частину питань поставили наново – чому допомагали атовцям і використовували кошти на підтримку. Вони показують фото з сайтів про ці заходи. Питають навіщо робили. Як робили. Я кажу – у нас є закон, я як посадова особа виконував. Потім вони не могли звʼязати до купи ту зброю і терористичну організацію”, – розповідає Ляхно.
Ізолятор тимчасового тримання як будівля в громаді на той час існував, але як установа вже близько 10 років не працював. В приміщеннях, що не використовувались весь цей час окупанти облаштували вʼязницю.
З 15 серпня по 28 листопада 2022 року Дмитро Ляхно сидів в індивідуальній камері. 8 листопада пішов перший сніг, в підвальних приміщеннях стало надто холодно. Але росіяни перевели всіх увʼязнених нагору, в одне спільне для всіх приміщення, лише в грудні.
“Допити були. Були моменти, що два тижні не чіпали і не розумів – це добре чи погано. Були серед увʼязнених порушники порядку, левова частина з місцевих. Передачі не дозволяли, рідні не знали, де ми. Мої їздили в Нову Каховку, питали, чи я там є. Але у відповідь росіяни казали – нема такого, хоча я там точно у той час був. В грудні, коли в загальну перевели і почали долучати до роботи на прилеглій території – місцеві помітили мене серед затриманих. Передали інформацію батькам”, – розповідає посадовець.
Під час вересневого псевдореферендуму увʼязнених запрошували до “голосування”. Ляхна не змушували, бо він сидів в “одиночці”, іншим за голос обіцяли швидше випустити.
Чи знали полонені про звільнення Херсона?
Навіть в індивідуальній камері в підвальному приміщенні Дмитро Ляхно знав, що відбувається контрнаступ. По-перше, це було добре чутно. До Горностаївки доносились відгомони руху української армії вперед. По-друге, про це говорили росіяни.
“Там же все чуть, так побудовані камери. З цього (лівого, – МОСТ) берега, якщо стоїш на горі Горностаївки, то видно навіть як авто їде правим берегом. Дуже добра оглядовість траси з Берислава на Нововоронцовку. Те саме Милове – бої коли йшли. З їх розмов чув, що наші просуваються, йде контрнаступ. По ним було видно, що зменшилась впевненість. Вони шепталися, що відправляють звідси на Донбас частину своїх військових. А армійців замінили потім на поліцейських, не з “ДНР”. Сказали: “Їдемо додому захищати “ДНР””, – пояснює Дмитро Ляхно.
Коли батьки Ляхна дізналися, що син в Горностаївці, вони приїхали до ізолятора. Там їм сказали, що скоро будуть відпускати усіх, і через два тижні так і сталось. Він виходив останній попередньо, написавши заяву, що претензій до умов “содєржанія” не має. Дружина і діти на той момент вже були на підконтрольній території України. В селищі лишались батьки похилого віку.
Звільнення і вихід на вільну територію
22 грудня 2022 року росіяни привезли Дмитра Ляхна до батьківської хати.
“Зима, сіро, людей ноль. На той момент ще й не прибирали. Це зараз якась “побєлка” там. А на той момент цивільної роботи як такої не було. Догукався. Вийшли батьки, тато розплакався, хоча думав, що мама першою зронить сльозу. Дізнався про виїзд родини ще коли сидів, через місяць десь. Подумав тоді – гора з плеч, нема підстав для шантажу”, – розповідає він.
Ляхно розумів, що лишатись в окупації небезпечно. Планувалась ротація росіян. Якщо затримають – вдруге можуть вже і не випустити. Тому завдяки друзям і землякам виїхав.
“2-3 дні побув з батьками і з товаришем поїхали. Василівка була закрита з 14 грудня. Сказали місяць чекати. Друг запропонував шлях через Крим. На адмінкордоні з Кримом переписали мої дані. Телефону нема, їх це насторожило. В Сімферополі допитали, робили якісь запити. На четвертий раз все-таки повернули паспорт. Придбав квиток Сімферополь-Варшава і три доби був в дорозі. У мене ще й не було закордонного паспорта. Але слава Богу я не один такий, пропустили. То зміна така може була, що зима, лід, холод. Пройшли кордон, повертаєшся, і розумієш все, боятись нічого більше. Так, ще добу до Польщі, але ти вільний”, – згадує Ляхно.
Як живе громада в окупації сьогодні?
“Зараз там можна побачити людей лише у вівторок і пʼятницю на базарі. “Високе керівництво” громади навідується лише в Костянтинівку зараз вона більше як центр. Пенсійний фонд, соцзахист – у Великій Благовіщенці за 33 км від Горностаївки. Місцевого бізнесу залишилося мало – багато приїжджих. Росіяни розпоряджаються власністю приватного бізнесу самостійно – надають в оренду приміщення з правом послідуючого викупу. В будинки заселяють своїх, приходять до родичів – нам треба, щоб тут хтось жив. Давайте ключі, бо двері відкриємо іншим способом”, – розповідає законний голова громади.
В тимчасово окупованій Горностаївській громаді росіяни намагаються створити ілюзію щасливого життя. Люди тому не вірять. Від створених картинок та фейкових новин смішно навіть деяким колаборантам. Всі чудово розуміють, що було до того, як у громаду прийшли росіяни.
“Нас рахують за третій сорт – це так самі “ДНР”івці казали як про них відгукуються росіяни, а про жителів Херсонщини кажуть – другий сорт”, – каже про відношення росіян до місцевих Дмитро Ляхно.
Населення в громаді залишилось мало, максимум 50%. Законна влада говорить про цифру 4100 людей, які офіційно знаходяться на підконтрольній Україні території у статусі ВПО. Це третина населення громади. Ще близько 2000 перемістилися до Криму та за кордоном.
“Розвитку громади немає. Не хочеться, щоб був заморожений конфлікт. Вони не спроможні нічого зробити окрім як посадити дерева чи побілить бордюр, зробити суботник до “Дня перемоги”, – завершує свою розповідь посадовець.
8 грудня 2023 року Президент України Володимир Зеленський призначив нового начальника військової адміністрації Горностаївської громади Херсонщини – Дмитра Ляхна.
Попереднім начальником ВА Горностаївської громади був керуючий справами (секретар) місцевого виконкому Роман Фролов. Він помер у серпні 2023 року.