Однією з найсерйозніших проблем деокупованої Херсонщини є надзвичайно велика кількість вибухонебезпечних предметів, що загрожує здоров’ю і життю мешканців області, заважає обробляти землю.
За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, з 683 тисяч гектарів звільненої від окупантів території Херсонської області на цей момент обстежено близько 29 272 га, знайдено та знищено 57 625 вибухонебезпечних предметів. Площа потенційно забруднених смертельними боєприпасами сільгоспземель становить 508,3 тисячі га, з яких лише 25,3 тисячі га обстежено.
Зустрічаємося з саперами поблизу Музиківки. Командир зведеного загону Нацгвардії України Ігор з позивним «Вест», який в професії вже більше десяти років, розповідає, що за місяць-два роботи можна знайти з десять тисяч небезпечних знахідок. Пріоритет його команди – розмінування територій сільскогосподарського призначення, оскільки Херсонщина живе за рахунок сільського господарства і фермери ще можуть встигнути провести посівну.
Він демонструє дві локації, на одній з яких розміщено безпечні елементи, що просто прибрані з полів, а на іншій – небезпечні, переважно боєприпаси реактивної артилерії: «Градів», «Ураганів», «Смерчів», а також залишки від боєприпасів до «Панцир С1». Зібрано цей смертельно небезпечний «металолом» за один тиждень, протягом якого сапери за допомогою дронів та вручну перевіряють поля, під’їздні дороги. Усе, що знаходять, сортують. Небезпечні боєприпаси знищують на місці. Те, що підлягає транспортуванню, підривають у визначеному місці із зведенням до мінімуму шкоди для довкілля та людей.
На питання про дотримання заходів безпеки для населення командир загону зазначає, що категорично заборонено щось чіпати через велику ймовірність детонації. Необхідно відійти на безпечну відстань, за можливості позначити місце і зателефонувати на «гарячу лінію» 101, 102 або в місцеву військову адміністрацію. У жодному разі не можна виходити на польові роботи, не дочекавшись розмінування сільськогосподарських угідь через часті випадки підриву. Ігор поділився історією, як бійцям його загону довелося знайти ще кілька мін під вже підірваним на трьох мінах трактором. Тоді, на щастя, тракторист вижив, його доправили в лікарню, проте на Херсонщині не поодинокі й смертельні випадки на полях.
Команда Ігоря користується індивідуальними засобами розмінування, використовує безпілотні дрони, захисні комплекти, надані країнами-партнерами України. Бійці постійно підвищують свій фаховий рівень: проходять підготовку, перепідготовку, ознайомлюються з новим обладнанням, що постачають союзники.
Специфіка мінування Херсонщини полягає у великій кількості касетних боєприпасів, якими хаотично «засівають» поля. Чим довше триває війна, тим більше з’являється способів як ручного, так і дистанційного мінування територій. Останній метод використовується ворогом і зараз, оскільки найбільша відстань дистанційного мінування боєприпасами різного типу становить 140 кілометрів. Росія використовує всі можливі засоби, характерні для терористів, максимально ускладнюючи роботу з розмінування. Слід зазначити, що ці «подарунки» заборонені Женевською конвенцією, проте російська федерація з 2019 року не визнає статтю, яка визначає ООН органом, що має право судити країну за порушення прав цивільного населення під час війни.
Бійці загону добре екіпіровані, а командир жартома хизується «освяченим» в церкві шоломом: «Прислали великодню паску з дому і ми вирішили її освятити в церкві. Під рукою кошика, звісно, не було, то поклали її в шолом. Так що він освячений».
Інший сапер, 21-річний Денис, зазначає, що в цій війні роль інженерів, саперів одна з провідних. Навіть у групі бійців ССО, яка заходить в тил ворога, є сапер, який зачищає прохід, щоб спецпризначенці могли виконати своє завдання. «Тому наш девіз – «Попереду перших». Треба знати, що ти робиш, і робити, – усміхається Денис.
Нацгвардійці продемонстрували роботу зі знищення знайдених боєприпасів: заготовка снарядів, перевірка стану електромережі, заряду машинки.
-Приготуватися!
-Готовий!
-Вогонь!
І потужний керований вибух піднімає в повітря скалки снарядів, які вже нікому не зашкодять.
Діна Плетенчук