Стіни бомбосховища прикрашають дитячі малюнки. На більшості з них – незмінний символ регіону херсонський кавун та жовто-блакитні відбитки долонь. Тут пахне кавою і свіжим ремонтом, а довкола розкладено інвентар для тренінгу з надання домедичної допомоги.
Ми завітали до освітньо-тренінгового центру “Своє” у Херсоні, який відкрив свої двері у символічну для херсонців дату – 11 листопада, на річницю звільнення міста від російських окупантів.
Під щоденними обстрілами російської артилерії цей простір покликаний стати місцем, де кожен може відчути себе в безпеці, отримати корисні знання і навички воєнного часу, психологічну допомогу, поспілкуватися з однодумцями, які разом проживають важкі будні прифронтового міста. А ще тут можна познайомитися з волонтерами і долучитися до їхньої роботи.
Як це працює?
Тут проходять тренінги, освітні заходи з мінної безпеки, першої домедичної допомоги, психосоціальної підтримки. Також є заняття з арт-терапії та навіть уроки танців. Вже з першого тижня центр працює без вихідних, приймаючи майстер-класи та курси для дорослих і дітей.
Розклад заходів можна дізнатись із соціальних мереж. Центр має телеграм-канал та сторінку в Facebook. Для координації створюють Google-форми. Після заповнення організатори телефоном повідомляють дату та час проведення.
Ми завітали до простору “Своє” якраз у момент, коли тут проходив тренінг з надання першої домедичної допомоги. Один із організаторів центру “Своє”, виконавчий директор громадської організації “Ліга соціальних працівників України” Ігор Цуркан розповідає, що в мережі серед херсонців було проведено опитування стосовно нинішніх потреб у знаннях. І 76% людей зазначили, що хочуть отримати безпекові навички.
“Це досить високий показник. Люди розуміють – такі знання важливі для них та тих, хто їх оточують”, – відзначає Цуркан.
Херсонка Людмила дізналася про тренінг із соціальних мереж. До повномасштабної війни працювала у банківській сфері, зараз – волонтерить. У рідному Херсоні пережила російську окупацію. Виїжджати через постійні обстріли не збирається. Каже, не може покинути сусідів. В її будинку залишилися тільки люди похилого віку. Людмила – їхня єдина підтримка.
“Прийшла на тренінг для того, щоб в умовах постійної небезпеки могти надати людям першу допомогу. Щоб я була корисною не лише для себе, а й могла допомогти іншим. В Херсоні постійні обстріли. Ти не знаєш, коли і куди прилетить, що може статися з людиною. Люди, які залишаються у місті, мають допомагати один одному та знати як це зробити”, – каже жінка.
Тренінги з першої допомоги проводить Іван – інструктор Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста. Каже, їх є два базових види: 6-ти та 12-ти годинний. У Херсоні Іван уже провів навчання для працівників соціальних служб та комунальних підприємств, вчителів та держслужбовців, співробітників СБУ та поліції. Часто для проведення таких занять звертаються волонтерські організації.
“Ми навчаємо, як допомогти людині на вулиці. Все досить спрощено для того, щоб пересічний громадянин після тренінгу зміг зробити якісь маніпуляції. Наша мета – зберегти життя та здоров’я потерпілих до приїзду швидкої допомоги. Люди хочуть, вони зацікавлені та мотивовані. У нас є декілька форм реєстрації бажаючих. Звернутися може кожен, не лише організації”, – каже Іван.
Руслан – ще один відвідувач центру, якого ми застали під час тренінгу від Червоного Хреста. Хлопець займається ризикованою справою – евакуює з-під обстрілів дітей та маломобільних херсонців, розвозить містом гуманітарну допомогу. Він переконаний, що такі курси сьогодні має пройти кожен. Особливо – мешканці населених пунктів, наближених до лінії фронту.
“Зараз кожна людина має знати, як надати першу допомогу, що треба робити у цих ситуаціях. Це навчання точно необхідне і його треба періодично повторювати”, – говорить Руслан.
Чому це потрібно?
Ідея відкрити освітньо-тренінговий простір у волонтерів виникла давно. Але російська армія постійно вносила корективи в плани херсонців. Щільними обстрілами та підривом дамби Каховської ГЕС. Зрештою, громадським активістам вдалося реалізувати задумане. Втілення ідеї підтримали українські та міжнародні фонди. З облаштуванням також допомогли обласна та міська військові адміністрації.
Ігор Цуркан говорить, що в Херсоні відчували потребу в таких центрах іще до великої війни. В інших українських містах подібні простори існують вже давно. Сьогодні ж організатори мусять особливо зважати на головний фактор – безпека. Тому іншого виходу, ніж робити це у бомбосховищі, наразі немає.
“Ми не прифронтове, ми – фронтове місто, – наголошує Ігор. – Навіть коли приїжджаєш в сусідній Миколаїв, бачиш там зовсім інше життя та інші проблеми. Вони можуть такі простори влаштовувати в звичайних школах, з вікнами і так далі. Ми не можемо це собі дозволити апріорі, хоч як би не хотіли. В Україні є ціла державна програма щодо розвитку таких центрів. Але в Херсоні, на жаль, вона не може реалізуватися, тому що є певні безпекові норми”, – каже волонтер.
До війни Ігоря в Херсоні знали як викладача місцевого університету. Він – доктор філології. Також займався туристичним бізнесом. Але з перших днів окупації чоловік почав волонтерити. Згодом відкрив гуманітарний штаб. Зараз йому разом із однодумцями вдалося відкрити одночасно два освітні центри – “Своє” та “СВОЄрідне”. В останньому вже закінчуються ремонтні роботи. В подальшому там будуть займатись тільки діти, які залишаються в місті.
“Всі наші навчальні заклади сьогодні працюють онлайн. І єдине місце, де можна збиратися – це такі безпечні простори. Зрозуміло, що кількість дітей на заходах обмежена. Все ж у Херсоні залишилося багато дітей. Є й з інвалідністю, з аутизмом. Є й молодь. Вони залишаються в Херсоні і були тут весь період окупації. Це особлива категорія людей. Ми з ними зараз активно займаємося. Працює психолог, наші художники проводять арт-терапію. Є заняття з танців. Намагаємося зробити так, щоб це було різнобарвно для дітей”, – розповідає Ігор Цуркан.
Що далі?
Організатори центру “Своє” підлаштовуються під бажання херсонців. Тут проводять тільки ті заходи, яких дійсно потребують мешканці прифронтового міста. До роботи у центрі за спеціальними програмами долучають фахівців з різних галузей. Зупинятись волонтери не збираються.
“Ми плануємо тут далі проводити невеличкі зібрання, фестивалі. У нас вже є люди, які хочуть проводити різноманітного роду зустрічі. Зокрема творчі. Тобто, це буде місце для однодумців. Для тих, хто підтримує Херсон, хто разом з нами”, – каже Ігор Цуркан.
“Людям необхідне навіть просто живе спілкування між собою, за яким так скучили херсонці, коли більшість життя проходить онлайн. Якісь корисні речі та й просто психологічне розвантаження. Це і є призначення нашого центру”, – каже адміністраторка “Своє”, волонтерка Олена.
Освітньо-тренінговий центр працює щодня. Досвід Херсона свідчить, що попри складну безпекову ситуацію відкрити подібний простір – реально. Головне, аби знайшлися люди, готові реагувати на запити місцевих мешканців та знаходити для цього ресурси. “Своє” – один із прикладів такої ініціативи.
Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України. Проєкт реалізовано ГО “Інтерньюз-Україна” за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
фото авторки
