Попри те, що Зеленопідська територіальна громада Каховського району вже понад чотири роки перебуває під російською окупацією, сільська військова адміністрація продовжує працювати. Дистанційно, без доступу до частини державних реєстрів і без можливості виконувати всі повноваження, працівники підтримують зв’язок із жителями, надають адміністративні та соціальні послуги, координують допомогу та готуються до відновлення громади після деокупації.
Секретар виконавчого комітету Зеленопідської сільської ради Маргарита Коваленко розповідає, що до початку повномасштабного вторгнення її робота була зовсім іншою.
“До війни мої обов’язки охоплювали організацію роботи виконавчого комітету, підготовку проєктів рішень, вчинення нотаріальних дій, державну реєстрацію актів цивільного стану. Зараз специфіка роботи суттєво змінилася через воєнний стан і тимчасову окупацію території. Частина державних реєстрів не працює, а виконання окремих повноважень стало неможливим”, — говорить вона.
За її словами, сьогодні основна робота зосереджена на підтримці людей. Працівники військової адміністрації збирають і узагальнюють інформацію про ситуацію в громаді, відстежують стан електро- та водопостачання, доступність медичних послуг, готують відповіді на звернення громадян, офіційні листи та запити органів влади, беруть участь у координаційних нарадах і підтримують постійний зв’язок із жителями.
“Ми консультуємо людей телефоном, пояснюємо алгоритми вирішення різних питань, виконуємо доручення начальника військової адміністрації, які пов’язані із забезпеченням життєдіяльності громади”, — каже Коваленко.
Зеленопідська сільська військова адміністрація створена указом президента у вересні 2022 року. З цього почалося формування нової системи роботи в умовах окупації. Попри те, що сьогодні всі співробітники працюють дистанційно, вдалося налагодити безперервність роботи та підтримувати постійну комунікацію між працівниками для оперативного ухвалення рішень. Найважливішим завданням, за словами секретаря виконкому, залишається підтримка зв’язку з людьми.
“Для нас пріоритет — бути на зв’язку з жителями громади та реагувати на їхні потреби. Також ми підтримуємо наших військовослужбовців і членів їхніх родин, які звертаються по допомогу. Окремим напрямом є соціальний захист населення. Зокрема, діти, зареєстровані в Зеленопідській громаді, які повернулися з тимчасово окупованої території та пройшли опитування в Центрі захисту прав дитини, можуть отримати одноразову матеріальну допомогу”, — говорить Маргарита Коваленко.
Прийом громадян здійснюється в Одесі, у Херсонському гуманітарному центрі “Вільні разом”.
“Важко було змиритися з втратою дому”
У перші дні повномасштабного вторгнення, згадує пані Маргарита, у деяких населених пунктах майже одразу перекрили в’їзди та виїзди, з магазинів почали зникати продукти, в аптеках — ліки, на автозаправних станціях — пальне. Громаду підтримували міжнародні гуманітарні організації, зокрема ГО “Місто сили” та структура “ООН Жінки”. Вони доставляли продукти, гігієнічні набори, ліки, дитяче харчування та підгузки. Насамперед допомогу отримували найуразливіші категорії населення — сім’ї з дітьми, люди похилого віку, особи з інвалідністю. Але влада намагалася не залишити без підтримки й інших жителів громади. Велику роль тоді відіграли також місцеві фермери та підприємці, які допомагали молочною продукцією, хлібом, овочами. Саме завдяки спільним зусиллям у перші місяці вдалося підтримати людей.
Після захоплення громади працівники місцевого самоврядування опинилися під постійним тиском окупаційної влади. Попри це, каже Маргарита Коваленко, вони принципово відмовилися співпрацювати з росіянами.
“Ми не пішли на співпрацю з окупаційною владою. У тих умовах ми зосередилися виключно на гуманітарних і господарських питаннях, які були необхідні для виживання громади. Частину напрямків роботи довелося призупинити, але ми продовжували підтримувати людей, збирати актуальну інформацію та координувати свої дії настільки, наскільки це було можливо”, — говорить вона.
За її словами, окупанти не одразу створили власну адміністрацію. Спочатку вони приходили до керівництва громади, намагалися схилити посадовців до співпраці та здійснювали психологічний тиск.
“Вони приїжджали, заходили до кабінету сільського голови, говорили про співпрацю. Але всі відмовлялися. Нас попереджали, тиснули, однак ніхто не погодився працювати на окупантів”, — зазначає Маргарита Коваленко.
Переломним моментом стало 5 серпня 2022 року, коли за відмову співпрацювати росіяни викрали сільського голову Зеленого Поду. Після цього, за словами очільниці виконкому, окупанти почали викидати українську символіку з адміністративних будівель та “господарювати” в громаді.
Маргарита Коваленко залишалася в окупації до серпня 2022 року. Першу спробу евакуюватися вона зробила ще навесні, однак вона виявилася невдалою.
“У квітні я виїжджала разом із сином. Тоді ще була відкрита дорога через Давидів Брід. Але з нами їхали люди похилого віку, і, на жаль, виїхати не вдалося. Ми були змушені повернутися додому. Вже в серпні ми виїхали всією родиною — з чоловіком і дітьми. Їхали через Василівку. П’ять діб простояли просто в полі, чекаючи можливості проїхати, — згадує вона. — Це був дуже сумний досвід. Але сьогодні я впевнена: ми ухвалили правильне рішення. Ми врятували свої життя, а життя і безпека дітей — найцінніше. Спочатку було дуже важко змиритися із втратою дому. Але поступово розумієш: усе можна нажити знову. Найголовніше, що поряд сім’я, що всі живі. Саме це має справжню цінність”.
Інформацію про ситуацію на окупованій території військова адміністрація отримує від місцевих жителів, які залишаються в громаді. За словами Маргарити Коваленко, обстановка там складна. Однією з найгостріших проблем є нестача пального, що негативно впливає буквально на всі сфери життя — люди не можуть нормально пересуватися, дістатися лікарень, щоб отримати необхідну медичну допомогу, купувати продукти.
Водночас продовжують зростати ціни. За словами місцевих, окремі продукти харчування порівняно з попередніми періодами подорожчали майже вдвічі. Крім того, відчувається дефіцит багатьох товарів.
Серйозними проблемами залишаються стан комунальної інфраструктури, зокрема, енерго– та водопостачання, відсутність звʼязку та інтернету.
“Маємо нестабільну роботу енергосистеми, постійні перепади напруги. Періодично виходять із ладу водонапірні башти, через що виникають перебої з водопостачанням”, — зазначає Маргарита Коваленко.
За словами очільниці виконкому, відомо про пошкодження низки об’єктів у Зеленопідській громаді. Зокрема, частково зруйнована гімназія у селі Федорівка, Каховський професійний аграрний ліцей у селі Зелений Під. Сільська військова адміністрація веде облік пошкодженого та знищеного майна, однак реальні масштаби збитків можна буде встановити лише після деокупації громади.
Як громада підтримує своїх жителів
Попри те, що люди роз’їхалися по різних регіонах України, військова адміністрація намагається не втрачати з ними зв’язок. Для цього, розповідає Коваленко, використовують одразу кілька каналів комунікації — регулярно оновлюють інформацію на офіційному сайті громади, публікують контакти структурних підрозділів, працює гаряча лінія. Дуже важливим каналом залишається й офіційна сторінка громади у Facebook, де оперативно повідомляють про всі важливі новини.
“Ми просимо людей передавати інформацію один одному, особливо тим, хто не знає, як зв’язатися з військовою адміністрацією. Завдяки цьому вдається охопити значно більше наших жителів”, — говорить вона.
У громаді також діє комплексна програма соціального захисту населення. Матеріальну допомогу можуть отримати ветерани війни, військовослужбовці та члени їхніх родин, люди з інвалідністю, діти-сироти, внутрішньо переміщені особи, малозабезпечені сім’ї та інші соціально вразливі категорії жителів Зеленопідської громади.
“Починати доведеться з розмінування”
Говорячи про майбутнє, Маргарита Коваленко не приховує: після деокупації перед громадою стоятиме величезна кількість викликів. Найперший — розмінування.
“Основою економіки нашої громади є рослинництво. Тому першим кроком має стати розмінування територій, щоб люди могли безпечно повернутися до роботи на землі”, — зазначає посадовиця.
Наступним масштабним завданням стане відновлення системи зрошення, без якої сільське господарство на лівобережжі Херсонщини практично неможливе, критичної інфраструктури — доріг, електро- та водопостачання, закладів освіти, медицини, соціального захисту. А найбільшим викликом стане повернення людей після деокупації.
“Зеленопідська громада — це частина Херсонщини. А Херсонщина — це край сонця, степів, родючої землі, смачних кавунів і, найголовніше, незламних людей. Я вірю, що сюди повернуться наші люди — свідомі, вмотивовані, готові жити й розвивати свою громаду. Найбільше я хочу знову почути дитячий сміх на наших вулицях. Я вірю, що обов’язково настане день, коли ми всі повернемося додому, разом відбудуємо нашу громаду й створимо її нове майбутнє”, — зазначила Маргарита Коваленко.