Рік тому в місті Івано-Франківськ зʼявився херсонський хаб, який для багатьох гостей Прикарпаття, які змушені були покинути Херсонщину, став місцем для спілкування, допомоги та різних активностей.
Для багатьох він став символом “херсонськості”, а організація, яка його створила поступово почала широку дискусію про майбутнє Херсона.
Кореспондент МОСТа побував у хабі та поспілкувався із херсонкою, громадською активісткою та виконавчою директоркою ГО «Нова генерація» Оксаною Глєбушкіною.
Чому Івано-Франківськ? Чому хаб – саме тут?
Бо ми тут опинились через людей, які готові були нас тут прихистити. До того ж ми побачили, що тут ми можемо створити хаб для херсонців Тоді наших було багато в Чернівцях, Львові, Тернополі. Зручно було збиратись. Коли звільнили Херсон, ця географія змінилась і перестала бути важливою територіальна прив’язка – частина людей повернулась в Херсон, хтось повернувся в Київ. Але хаб розширив свою цільову аудиторію (де на початку головна увага була активістам і волонтерам з Херсона і перетворився на місце, про яке всі херсонці у Івано-Франківську знають. І нас всі знають. Нас ідентифікують, ми організували виставки, у нас ще було кілька подій, не наших, але ми бачили свою роль у тому, аби допомагати тим, хто говорить про Херсон. Перша пресконференція наша показала, що ніхто нічого не знав про Херсон. Питання були типу “так а правда, шо колаборантів багато? а шо, правда, шо їх чекали?” Було упереджене ставлення, тому нам важливо було говорити про цей супротив. У нас запустилась програма – коли звільнили Херсон, фокус пішов туди, діяльність тут перестала мати величезне значення, але ми збирались тут. Ми зробили дві зустрічі – щоб триматися разом. Ми проговорювали, що ми можемо робити для Херсона і громад Херсонщини.
Як ви бачите – що далі буде з Херсоном?
Я боюсь, що ми не є пріоритетом, що це вікно можливостей закривається – з одного боку, через те, що лінія [фронту] проходить дуже близько, жоден проект зараз не зайде. Для мене це трішки відчуття шизофренії, коли ми говоримо, як ми будемо відбудовувати [місто]. Зараз глянути – так того немає чи того, бо поцілили туди чи туди. Мене це рве зсередини. Я розумію, що важливо говорити про майбутнє, але не можна говорити в колі влади, як буде відновлюватися бізнес, не запрошуючи бізнес до діалогу. Бізнес каже, ви не можете мені говорити умови, бо ви не можете мінімізувати мої ризики. Людині простіше вивезти кудись бізнес. Я зрозуміла, що це два паралельних світи – що обговорює влада і експерти і що відчуває бізнес. Повертатися в Херсон – ну всі тверезо оцінюють ситуацію… Мені кажуть, що їздити відновлювати щось будуть, але повертатися… Думки бізнесу нема – тільки опитування, наради…
Я слухав людей на цій нараді, і було питання до влади, чому коли закуповують товари і послуги, чому закуповують не у місцевого бізнесу?
Таке саме і з відбудовою – ми зараз говоримо про те, що треба робити тренінговий центр, перенавчати людей, щоб не бригади з інших регіонів їхали на процеси відновлення, а щоб місцеві це робили. Інше питання – якість, бо кажуть, що люди не хочуть працювати. У всіх міжнародних організацій проблема – де взяти персонал. Ніхто не хоче з місцевих працювати. Це якась ментальна зміна – “голка” гуманітарки і так далі. Всі перейшли в режим виживання. І це для багатьох хто в Херсоні зараз це – норма життя. Сенс мені з тих грошей, якщо мене завтра може не стати?
Як громадський сектор дивиться на те, як повертати людей в Херсон?
Я договорю. Ми почали працювати над програмою для жінок ВПО і, враховуючи, що велика кількість людей тут, у Франківську, залишається І ми запустили програму для жінок ВПО, з ними працює психолог – ми зробили цей простір у хабі і для цього. Ми говоримо з ними про ринок працевлаштування, що робити, якщо немає вакансій, як підготуватись до співбесіди. І окрема є програма для дівчат-підлітків, бо вони випали з поля зору багатьох міжнародних програм. А ми говоримо з ними про лідерство, про роль жінок. І ми питаємо, чи жінки будуть залишатися тут, і вони говорять, що будуть. Тут багато людей з лівого берега, багато людей приїхало сюди після підриву росіянами ГЕС і обстрілів Херсона.
Ці люди, які не збираються повертатися – наскільки їх багато?
Це всі, хто має дітей. На своєму прикладі скажу, чому я не можу повернутися в Херсон – бо я свідомо повезу дитину в небезпеку, повезу у відсутність освітніх та медичних послуг. Я можу планувати тільки якісь поїздки. Мене зупиняє безпекова ситуація. Ми зібрали групу з 12 людей, які прожили в Херсоні всю окупацію і ми з ними – окрім того, що ми їх навчаємо фасилітації, ми з ними намагаємося знайти модель – а як це взагалі може працювати в Херсоні, де люди можуть знаходити психосоціальну допомогу, якщо це тільки не приїжджі психологи. Вони не доїжджають до бібліотек, старостатів. А наші, херсонці, готові це робити. От ми зараз з ними працюємо і формуємо спільноту надавачів послуг психосоціальної підтримки
За покликанням?
Так. Ми називаємо їх фасилітаторами. Зараз ми зайшли у тему конфліктів. Ми розуміємо, що частину людей буде зупиняти безпекова ситуація, частина буде повертатися в Херсон, бо немає грошей винаймати житло в інших містах – от їм, можливо, треба давати роботу. Тому важливо, якщо ми говоримо, скажімо, про будівництво, щоб це були місцеві люди. І от поки я не розумію, чи розуміє це влада.
А чому вона вас не розуміє? Я у вас бачив табличку “ХОВА (Херсонська обласна військова адміністрація, – МОСТ).
Це їхня участь була на початку – у цій табличці. Більше участі ХОВА не було. З ними веде зв’язок Клюцевський (екскеруючий справами ХОДА, – МОСТ), і навіть не як благодійний фонд. У нас є точки дотику, ми іноді робимо зуми.
У них є бачення?
Це їхня участь була на початку – у цій табличці. Більше участі ХОВА не було. З ними веде зв’язок Клюцевський (екскеруючий справами ХОДА, – МОСТ), і навіть не як благодійний фонд. У нас є точки дотику, ми іноді робимо зуми.
У них є бачення?
Ми говорили з ними – і вони не вигрібають фізично. Наприклад, замість 30 людей в структурі працює 3 людини. У департаментах, де мало би бути 17-20 людей, є 2 людини. А функцій нових додалося. І я себе стримую, аби не казати “ви робите не так”, бо фізично зараз це дуже складно. Не вистачає сил і ресурсів на системну комунікацію, а тому вона так часто провалюється. Добре, що зараз є Катя Цимбалюк, яка радник Прокудіна. Ми її залучаємо у всі процеси, щоб вона була нашим голосом. Ми пішли такими, знаєш, напівформальними шляхами і працюємо з людьми в першу чергу. Ситуація з ГЕС відкинула всіх до стану 11 листопада – коли вони просто… ти їм щось кажеш і хочеш порадити, а вони тобі – нема коли. І я розумію, що це правда, часу і сил катастрофічно не вистачає.
Це вибило з колії всіх.
Так, і всі плани, які були – вони просто…тому мені здається, важливо зараз всі плани озвучувати, можливо, зараз цей шоковий стан відійде. Донори є, вони готові вкладати кошти в місця тимчасового проживання. Волонтери кажуть, що хвиля буде з лівого берега, будуть переїжджати в Херсон…
Але в Херсоні і до вторгнення не було і зараз немає роботи…
З іншого боку, у людей не закриті питання, де жити.
Задовго до вторгнення була ідея побудувати цілий квартал десь в Генічеську, в місті, де немає роботи, окрім торгівлі креветкою на пляжі, побудувати ціле гетто для безробітніх.
Тому мені здається, в Херсоні це має бути комплексно – треба сідати і думати про економічні інструменти, думати, що буде створювати робочі місця.
У нас є люди, які можуть це зробити?
Це бізнес має бути. Частково це має бути система профтехосвіти, якщо ми говоримо про швидку професійну перепідготовку – мені здається, модель місцевого партнерства зайнятості – та модель, до якої ми маємо повернутись. Ми декілька років тому допомогли створити 18 стартапів, підтримали бізнес, який зараз у всіх або змило водою або він знищений під час окупації. Ми там вирішували запит від роботодавця – наприклад, брали запит від ресторанного бізнесу: там треба класні кухарі, але їх не влаштовують кухарі, яких випускають в училищах Херсона. У нас за 2 роки вийшло, що ми встряхнули училище – закупили обладнання, привезли кухарів медійних, вони навчили майстрів виробничого навчання. Ми домовилися з місцевими закладами, вони поставили учнів на процеси під час стажування на кухні ресторанів і в нас є 12 студентів, які пройшли таке стажування з підтримкою шеф-кухарів і які працевлаштувалися в ці ресторани.
Але це точкові речі. У нас немає стільки “Нових генерацій”.
Так. Але я за те, що роботодавцям потрібне швидке перенавчання. А центр зайнятості не встигає зі своїми програмами. Херсону, якщо ми говоримо про дорослих, а не про студентів, яких може і не буде, треба спиратися саме на доросле населення. І це має бути якісний процес, а не просто для галочки. Зверху видають безглузді розпорядження, які не можуть виконуватися у Херсоні. Треба говорити про те, що це фігня (тут було інше слово, – ред.), а адміністрація не хоче цього робити. І ти маєш підтримувати ілюзію того, що розпорядження було доцільним і було виконано. Адвокатами Херсонщини мають бути ті, хто там працює, і оцей страх отримати догану…
Ви багато років працювали з громадами, з різними програмами, і мене давно мучить питання, а як так сталось, що там де працювали ці програми…
Про Кліщевського?
Їх не переобрали люди, а потім колишні керівники в багатьох громадах стали зрадниками…
Ні для кого не секрет, що Херсонщина була на останньому місці по створенню ОТГ. Ті, хто створювали це – це тупо розрахунок на те, що якщо я очолю ОТГ, до мене прийде багато ресурсу, бо є ж Кочубеївка, Дудар, який гастролював всією Україною, бо він був першим. А в нього, між іншим, все валилося. Але там велике питання, як він виграв ці вибори. Ті, хто створював ОТГ – це досвідчені люди. У нас навіть була розмова з Кліщевським (голова Присиваської громади, який пішов на співпрацю із росіянами навесні 2022 року, – МОСТ.), і вони нас кликали як фасилітаторів, які допоможуть провести стратсесію для об’єднання. Приїдьте до нас, зробіть обговорення, щоб всі погодилися. Ми відмовилися. Вони створили. Вони стали в своїх громадах головами – тобто керовані громади. Громади створювались не по принципу, що це класно, вони пішли шляхом “ми станемо і очолимо”.
А далі?
А програми, які заходили на розвиток громад… Донори не хотіли анклавів і феодального устрою. Сказали, ми вам дамо грошей, але вам треба людей збирати, розмовляти, створювати молодіжні ради, ГО. Кліщевський колись влаштував істерику, залучивши до цього програму саму. До нас звернулася програма, що у нас там конфлікт явний, а виявився він у тому, що ми працювали з ГО, їздили консультували, але це були наші відносини з ГО. І він на мене кричав типу якого **** ви поїхали до мене в громаду без мого дозволу, до мене приходить СБУ і мене питають. Кажу а при чому тут ви? Їх відношення до ГО – виключно залучення ресурсів, у сейфі три печатки – яка ГО вам потрібна? А ми починаємо качать ГО, що ви самостійні і ми робили там революцію, нас за це дуже не любив Свінціцький (ексголова Асканії-Нової, який навесні 2023 року пішов на співпрацю із росіянами, – МОСТ)і Кліщевський. Ми не дозволили протягнути проект, де ми давали 5 тисяч доларів, який би мав бути або від ГО, або від ініціативної групи, тому що він сказав “Буде фонтан в Іванівці”. Але фонтан – це не про громадські залучення. А він каже “зато красиво”. Вийшло так, що в програмі, де ми працювали ті голови, з якими в нас були ціннісні конфлікти – всюди вони виявились зрадниками.
Мені, людині зі сторони, здавалося, що в тій же Чаплинці, Асканія-Новій, що там життя бурлить.
В Чаплинці був Фаустов (залишився на окупованій території, доля до кінця невідома, – МОСТ), він слідчий, він привів із собою команду своїх. В мене величезне розчарування щодо Лілі (Пуляєва, навесні 2022 року пішла на спрівпрацю із росіянами, – МОСТ), яка в сюжетах з паспортами зʼявлялася, бо вона нам допомагала робити все по-справжньому. Як так сталось, що вона опинилась у переліку цих людей – я не знаю. От Вадим (Поліщук, голова Асканіської громади, – МОСТ) він повернувся до Асканії, його обрали головою. Зараз він в полоні. Про нього інформації нема.
Він від ОПЗЖ обрався причому.
Але він нормальний. Його забрали. Він там – я знаю від працівника – поряд з Колихаєвим. Про це сказала людина, яка вийшла і яка їх бачила. Їх бачили, здається, ще в Чаплинці. Це такі непов’язані на перший погляд речі, але…
Я бачив, що заходять великі гроші на розвиток – це було круто, але потім – бац – вони програли вибори, стали колаборантами. Для мене було важливо зрозуміти чому.
Всім потрібні були успішні історії. Я думаю, це така величезна пастка.
Створення Музиківської громади, наприклад…
Це про сприйняття влади як царя якогось. Імітація або знаєш “давайте не помітимо”. У нас про Присиваську громаду прямо був розбір польотів. Там було видно, що голові тільки гроші були потрібні. Ми намагались це пояснити… Все підтвердилося – там, де були на цінностях розбіжності – так і вийшло. І зараз ми виглядаємо такими різкими, але ми собі це дозволяємо – після досвіду окупації ми проти декорацій, і тому ми називаємо речі відкрито, а це не подобається – навіть донорам. Ми зараз не дуже хороші. Наприклад, заходить програма і каже у вас 3 місяці – 3 адвокаційні кампанії. Кажу нащо? Нащо ми йдемо в процес, який ні до чого не призведе? Ви розумієте, я розумію і донор розуміє. Я прямо кажу – запиту у нас на це нема. Є великий ризик потрапити у список ГО, які не дуже комфортні для роботи, але це про принципи
Так, це все перетворюється в імітацію та фарс.
У нас ще одна тема – це вміння партнеритись. Усі говорять про те, що херсонське громадянське суспільство і ГО – вони сильні. Я бачу, що процеси на заході України часом не ілюструють сильні партнерства ГО, але при всьому при цьому нам, херсонським між собою теж непросто домовитись.
МОСТ теж ні з ким не партнериться і не буде.
Це багато зусиль, часу.
Що буде з громадами далі?
Я думаю, що буде стовідсоткова демографічна зміна і спустошення громад.
Люди повертаються.
Але не буде тої кількості населення. Вона і була критично низькою, якщо не побудовано щось, що формує бюджет. А зараз якщо повернуться і будуть 2 тис людей проти колишніх 5-ти – і що? І школа, лікарня, базові послуги – вони мають бути. А утримання цих послуг – це будуть бюджети проїдання. І мені здається, що нас чекає перерозподіл адміністративний – але це в далекій перспективі. Буде перерозподіл ринку праці, що буде з землями я не розумію…
Там є зацікавлені особи.
Можливо. Якщо люди зможуть зачепитись десь і пройде багато часу і вони зможуть… Всі, в кого є діти – буде прив’язка до школи, до вузу, можливо, буде розглядатись повернення… Частина може просто повернутись, бо грошей немає… Фактор дитини… У кожного є свої причини – хто від чого відштовхується. Вся молодь, яка жила в селах – вони навряд будуть повертатися. Коли завершаться бойові дії, нас чекає хвиля не тих, хто буде повертатися, а хлопців, які будуть виїжджати, бо всі будуть думати про краще майбутнє. Якщо ми говоримо про активну частину, то в громадах буде дуже мало людей. Єдине – може більше людей переїдуть з лівого берега на правий берег Херсонщини. І можливо люди перетягнуться в Херсон. Може цифра людей у Херсоні підніметься до 150 тисяч – не більше. Це будуть люди з сіл. Екосистеми будуть порушені. І це неясно, що ще буде з лінією фронту.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
