Братів Білецьких у Херсоні знають майже всі. Ці молоді хлопці створили найкращий міський фестиваль, розвивають місцевий туризм і взагалі – завжди там, де «двіж». Але найбільш амбітним, на даний момент, проектом Білецьких та їх однодумців стала мрія. Мрія довести до ладу центральну пішохідну вулицю Суворова, яка після відкриття ТРЦ Фабрика стала безлюдною та втратила колишню привабливість.
На жаль, карантинні обмеження, під час яких готувався цей текст, внесли корективи у плани поспілкуватися із більшою кількістю учасників проекту, але завзяття і ідей одного Павла Білецького має вистачити для розуміння процесів, що відбуваються.
Одна гривня для міста
Ідея збирати з відвідувачів власної кав’ярні по одній гривні з чеку і направляти ці гроші на розвиток міста виникла у хлопців не на порожньому місці. Її брати запозичили у львів’ян, які ще на світанку розвитку туризму в цьому місті почали запроваджувати таку практику.
«Спочатку дуже обережно та насторожено ми почали самі збирати ці невеликі кошти з відвідувачів. Це справа добровільна, але ми намагаємося пояснювати своїм клієнтам, навіщо це робимо. Багато хто ставиться з розумінням», – розповідає Павло.
Першу зібрану суму Павло Білецький витратив оригінально. Напередодні чергового дня народження він кинув клич у себе в Facebook, що замість поздоровлень готовий прийняти благодійну допомогу на подарунок… для міста. Подарунком стала невеличка скульптура «Очаківських воріт», що встановили на Суворова.
«Десь 30% ми взяли з проекту «1 гривня», ще певну суму докинули на картку друзі та знайомі, інші кошти додав я з власних. Таким чином ми встановили першу в місті невеличку вуличну скульптуру. Це додало популярності проекту зі збору коштів, а нам – впевненості, що ми можемо багато чого», – розповідає Павло, поки ми п’ємо каву і я роздивляюся касовий чек із власною пожертвою на туризм.
За декілька років молодим підприємцям та їх послідовникам з інших закладів вдалося зібрати понад 70 тисяч гривень! А це, до речі, 10% від річних витрат на програму розвитку туризму в місті Херсоні.
Куди ж, окрім цікавої скульптури витратили гроші?
«По-перше, щороку ми за кошти гривні чистимо північну фортечну браму. Ми ж водимо екскурсії. І недобре приводити людей до брудного та обмальованого об’єкта. Багато років поспіль ми самотужки виконуємо ці роботи, витрачаючи кошти тільки на матеріали», – розповідає Білецький.
А два роки тому на зібрані кошти було знято у парнерстві с містом відеоролик «Звуки Півдня».
Кращої презентації міста на YouTube знайти неможливо.
Вулиця Суворова: має бути добре всім
Туристична привабливість міста – одна з головних проблем, про яку постійно кажуть ті, хто займається цим бізнесом в Херсоні. Протягом більш ніж 5 років цю проблему все активніше презентували депутатам та чиновникам.
«Були навіть спільні екскурсії із мером міста, його заступниками та комунальниками, під час яких ми показували недоліки, які бачили, і рекомендували, як їх усунути. Нас слухали, кивали головами, міський голова давав підлеглим завдання, і на цьому майже все припинялося», – згадує Павло Білецький з посмішкою.
Після декількох таких експериментів екскурсії припинилися.
«Але ми не втратили бажання робити місто кращим. Чим, в принципі, останнім часом ми і займаємося», – говорить Павло.
Центральною локацією, звісно, обрали вулицю Суворова. Тут вже у братів Білецьких з’явилися послідовники та колеги. Як правило, це власники місцевих кафе, які зацікавлені у тому, щоб вулиця повернула собі статус головної прогулянкової, який вона втратила в 2012 році, після відкриття ТРЦ Фабрика.
Переміщення городян в торгівельний центр призвело до занепаду цілих «індустрій» на Суворова. Зачинені кафе та ресторани, навіть до карантину, були тут не рідкістю. Разом із недобудованим ТРЦ Суворовським та занедбаними клумбами ця частина міста постає перед містянами та гостями міста не в найкращому світлі.
Втомившись очікувати розуміння від чиновників, неформальне об’єднання підприємців з центральної вулиці почало діяти. Окрім благоустрою та оздоблення власних бізнес-об’єктів, підприємці почали думати над новими рішеннями задля розвитку привабливості вулиці.
«Ми вирішили, що почнемо з малого. Що важливо для людей? Безпека, зручність і комфорт. Почали експериментувати з освітленням. Ми та хлопці з кафе «Рок Бургер» придбали світлове обладнання та встановили його перед своїми закладами. Локації відразу змінилися. Цю просту, відносно дешеву ідею збираються зараз втілити ще 3-4 заклади. Вулиця стане іншою, і це добре», – ділиться планами Павло.
Херсонці, по великому рахунку, позитивно сприйняли ідею перетворення центральної вулиці.
Тетяна, корінна жителька Херсона, говорить: «Узагалі, історична вулиця має бути об’єднана в єдиний комплекс – чи то за принципом кольорової гами, чи то за рахунок інших декоративних елементів. Але хлопці вже поклали початок, а це значить немало».
До речі, під’єднати ці світлоточки до міських мереж, навіть через окремі лічильники, неможливо. За словами директора КП «Херсонміськсвітло», мережі під час проектування не були розраховані на таку потужність і просто не витримають додаткових навантажень. Тому все освітлення власники закладів підключають до своїх мереж. Ба більше – ще влітку минулого року місцевий бізнес почав експериментувати зі світлом міських ліхтарів. Навіть у Facеbook проводили опитування – яке світло краще.
«Ці експерименти були дуже цікавими. Ми знайшли місцевого, херсонського виробника ламп, який разом з нами експериментував з освітленням. І коли більшість херсонців не підтримали біле світло ламп, виробник розробив лампи з яскравими, але більш пастельними кольорами, і готовий продавати їх місту за собівартістю. Поки ведемо перемовини з комунальниками», – згадує Білецький.
Але найбільш видовищною подією стало миття тротуарів з милом. Одного літнього ранку сонні херсонці зі здивуванням побачили, як стара вантажівка із завзяттям мила частину вулиці (від провулку сестер Гозадінових до Потьомкінської). Фото та відео цього небаченого для міста шоу декілька днів не сходили зі сторінок ЗМІ та жваво обговорювалися у соцмережах.
Олег, ще один херсонець, небайдужий до розвитку рідного міста, ділиться: «Чесно кажучи, брати Білецькі – перші, хто змусили мене закохатися по-новому в рідне місто, змусили подивитися на нього дещо з іншої точки зору. Бо Херсон має величезний потенціал, і вкрай важливо його розвивати. Чому б не почати з головної пішохідної вулиці?».
«Для того, щоб щось робити, і робити добре, не потрібно багато – вистачить бажання», – посміхається, згадуючи велике миття Павло.
Розповіді про намагання залучити до співпраці чиновників та комунальників підприємці з Суворова могли б вже видавати невеликою книжкою. З неї б читачі дізналися, що зробити систему поливу газонів – неможливо, прибирати якісно – важко, а перекриту літнім майданчиком зливову каналізацію – нереально розблокувати, бо хтось же дав її власнику дозвіл на встановлення так, що під час дощу вода стікає тротуаром.
Це б частково можна було вирішити, запровадивши справедливу та зрозумілу систему витрачання коштів з бюджету на благоустрій, хоча б в цій локації, якою займаються небайдужі. Наприклад, запровадити систему місцевих грантів для вирішення певних проблем. Але, фантазії чиновників з міської ради поки вистачило тільки на конкурс тортів, який обійшовся міському бюджету у 128 тис. грн.
Які плани?
Але, не дивлячись на дещо песимістичність цього матеріалу, Павло та його однодумці налаштовані рішуче. Вже незабаром ідеї з облаштування газонів перед декількома закладами мають почати втілюватися у життя. Гостей і городян же планують дивувати цілою групою маленьких пам’ятників.
«Так, це вже є в Ужгороді, Вроцлаві та в інших містах. Там це гноми та інші герої, а у нас це будуть наші – морячки. Думаємо, що ці фігурки стануть улюбленцями херсонців та гостей міста», – ділиться Павло Білецький.
Як і раніше, гроші на ці проекти підприємці витратять з власних кишень, доклавши ті, що залишили відвідувачі їхніх закладів – для свого міста.
Нікітенко Сергій, МОСТ