Частину населених пунктів Херсонщини, що недалеко від Кривого Рогу, деокупували Збройні сили України. Зараз там поступово відновлюється життя, проте ситуація, як зазначають місцеві, досі нестабільна – багато сіл перебувають під постійними обстрілами, з них виїхали більше половини людей. Про це повідомляють кореспонденти Суспільного, що побували на звільнених територіях.
В одному з сіл російські окупанти обстрілювали школу, згодом влаштували тут штаб та склад озброєння. Військовослужбовець з позивним Сідий демонструє руйнування, які зазнала будівля. Каже: найбільше зачепило одне крило. “Дах був зруйнований, класи розбиті… Безлад крізь у класах. Вони хазяйнували тут”, – розповідає Сідий.
Житель села Михайло говорить: коли росіяни прийшли, до їхнього будинку не заходили. “Подивились, що я на колясці, а баба з двома палками. На веранду зайшли, подивились, один кругом хати обходив. Питають: курить є? Випить є? У мене табак був. Забрали, гади”, – згадує Михайло.На паркані у подвір’ї Михайла лишилися діри від уламків снарядів. Його дружина Анна обіймає військовослужбовицю і не може стримати сліз. “Ви розумієте, просто не вірилось… От як ми дивимось бойовики і здається, що картинка зараз зникне і все буде нормально. Вони зайшли, ми як раз в хаті були. Дивимось: колонна. І давай оце йти, розвантажуватись, бігати по хатам, давай шкоду робить, нищить. То, звісно, страшно було, діти. Страшно і зараз”, – говорить Анна.
Інше село російські війська не змогли окупувати, проте постійно обстрілювали. Його житель Максим говорить: за цей час навчилися розрізняти “прильоти” по звуку. “З дружиною були надворі, почули, встигли сховатися у підвал. Кришка там залізна. Тільки накрились, пішло у шаховому порядку, як “Гради”. Ще був “прильот” у садочок колишній. І нам, власне, теж. Бомбануло так, рознесло”, – згадує Максим.
Залишки снаряду, який зруйнував дім Максима, застрягли у підлозі. Сапери оглянули їх та дозволили витягнути. Проте чоловік не впевнений, що буде це робити. Каже: імовірно, просто підріже та заллє уламки бетоном. Наразі планує відремонтувати принаймні частину будинку.
Діна Сковородко – староста села. Говорить: тут проживало близько 500 людей, проте наразі лишилося приблизно 200. З кожним днем населення меншає: люди виїжджають, коли частішають обстріли.
“Усі мами з дітьми поїхали в перші дні, то це хоч діти у нас не під таким страхом, а ми вже як прийдеться. Мені теж кажуть: “Василівна, їдь, евакуюйся”. А як я можу? Якби я сама була. А в мене ж село, я не можу залишити людей”, – говорить Діна Сковородко.
Староста села згадує: російські танки зайшли на одну з вулиць. Втім, там майже ніхто не жив. Росіяни обшукали та пограбували будинки, повбивали собак та втекли.
“Найбільш прикре те, що вони говорять: “Ми стріляємо по військовим об’єктам”. Найбільш болюче, що їх у нас немає. І солдатів немає у нас в селі. А село страждає від усього цього страшенно”, – говорить Діана Сковородко.
