“Нам би дуже хотілося дорости до поліграфії, яка б закривала всі види таких послуг для херсонців і створювала тут, у місті, робочі місця, — говорить Юлія Рощенко, засновниця фотокопіцентру “Print”. — Щоб ми були незалежні. Щоб ми були потужні і зазіхали навіть на сусідні області в плані реалізації нашої продукції. Хотілося б мати красиву сувенірну крамничку з подарунками, які б піднімали настрій херсонцям та гостям міста. І щоб вона обов’язково була в центрі Херсона, де гуляють щасливі, усміхнені люди”.
Поки ж невелика команда “Print” працює в умовах постійних обстрілів та стикається зі вже повсякденними викликами – нестачею кадрів, проблемами з логістикою, світлом, обслуговуванням техніки. Втім, навіть попри це, бізнес вдалося масштабувати, а асортимент фотокопіцентру постійно розширюється.
Про це МОСТ і поговорив з засновниками поліграфії “Print” Юлією та Олександром Рощенками.
“Нас вмовили повернутися люди”
Фотокопіцентр “Print” має доволі поважну історію — він існує вже 14 років. Все почалося з маленького копіцентру у Чорнобаївці — як поліграфія з філіалами у Чорнобаївці та Херсоні повноцінно існує 7 років. Компанія надає послуги з копіювання, ламінування, різноманітних видів друку, а також пропонує сувенірну та рекламну продукцію — від візиток та магнітів до портретів на полотні та шевронів.
Після повномасштабного вторгнення офіси фотокопіцентру довелося закрити, а невдовзі і Юлія з Олександром виїхали з рідного міста через погрози окупантів.
“З початком окупації ми ще трохи працювали, але вже, звичайно, не в тих масштабах. Здебільшого друкували замовлення для тих, хто виїздив. Наприклад, ламінували документи для людей, які переживали за їхню цілісність. Потім була пропозиція співпраці від “нової влади”. Ми відмовилися. Пішли погрози — мовляв, спалимо, знаємо, де ви живете, де дитина і так далі. І фактично після цих погроз ми спакували речі і виїхали”, — розповідає Юлія.
До Чорнобаївки подружжя повернулося в квітні 2023 року. Юлія говорить — не планували лишатися надовго, хотіли вирішити соціально-побутові питання та поїхати. Однак виявилося, що вдома вони потрібні — місцеві почали просити відновити роботу.
“Люди, з якими ми зустрічалися, почали просити то те, то те надрукувати. Казали “Повертайтеся, потрібні послуги”. І місцева влада казала “Будь ласка, вертайтеся, відкривайтеся, — розповідає Юлія. — Тобто нас повернули люди”.
Така вимушена пауза в роботі вплинула на техніку та матеріали – щось зіпсувалося, а щось потребувало ремонту.
“Коли ми зрозуміли, що насправді місто реально потребує всього спектру наших послуг і є попит, то вже почали купувати техніку та шукати офіс у Херсоні. Друкуючі голівки попересихали, фотопапір, фарби відсиріли. Щось чоловікові вдалося відремонтувати. Щось замовляли нове, купували техніку”, — додає Юлія.
Відкриватися вдруге вирішили в Херсоні — в місті більший попит і можна було знайти офіс в безпечнішому районі. Щоправда, зараз, за словами Юлії, він вже замалий.
Олександр Рощенко розповідає, що команда “Print” не боїться експериментувати та співпрацювати з іншими бізнесами та брендами.
“Наш девіз “Друкуємо все, на всьому і для всіх”. Ми дійсно намагаємося надавати широкий спектр послуг та постійно шукаємо щось нове. Ось, наприклад, термоси. Спробували — пішло, робимо. Щось не виходить, але ми пробуємо далі”, — зазначає він.
Чоловік показує “Веселі аптечки” — подарункові бокси з ноткою гумору. В ній — коробочки з солодощами з кумедними назвами, адаптованими під ліки. Говорить: саме така продукція зараз найбільше заходить херсонцям.
“Це ми самі з командою сиділи вигадували підписи. Так само от з “Посвідченням херсонця”. Сиділи і вигадували смішне. Ось, наприклад: “Дане посвідчення підтверджує, що особа відрізняє виходи від прильотів, арту від РСЗВ, не злякалась дрона і навіть послала його на три літери. Забив на тривогу, бо треба в АТБ”, — говорить Олександр.
Більшість продукції фотокопіцентр виготовляє самостійно – магніти, футболки, чашки тощо. В асортименті також з’явилися патчі — дизайн розробляє “Print”, а виготовлення замовляють у виробників.
Також команда ніколи не відмовляє іншим бізнесам у можливості реалізувати їхні товари, тож інші виробники сувенірної продукції часто віддають свій товар на продаж до крамниці “Print”.
“Найбільше боїмося ізоляції”
Зараз бізнес, за словами Олександра, стикається з різними проблемами. Це і обслуговування, і кадровий голод, і логістика.
“Був період, коли активно обстрілювалась траса Херсон – Миколаїв, і вже був такий острах, що логістика буде порушена. А ми ж тут як в замкнутому середовищі. Якщо буде порушена логістика — не приїдуть заготовки, відповідно ми нічого не зможемо виробляти”, — говорить чоловік.
Юлія також відзначає, що найнагальніша проблема для Херсона зараз — безпекова ситуація та психоемоційний стан як співробітників компанії, так і клієнтів. Окрім того, складно працювати в умовах постійних атак на енергетику та відключень світла. Через всі ці фактори кожна поломка зараз є викликом для бінесу. Звідси — і страх масштабування.
“Нещодавно ми хотіли придбати апарат, можна було б його купити. Але є острах, що ти його придбаєш, і чи встигне він окупитися? Чи не буде зруйнований обстрілом? Тому іноді хочеш щось нове придбати, але чекаєш, коли стане краще. Дуже хочеться, щоб наше гасло “Друкуємо все, на всьому і для всіх” працювало прямо на повну”, — говорить Олександр.
Незважаючи на всі труднощі, “Print” дуже популярний серед херсонців. Олександр відзначає, що із замовленнями проблем немає — продукцію купують як звичайні люди, так і замовляють різноманітні організації — благодійні, державні, волонтерські. Особливий ажіотаж — під свята. Тоді компанія отримує гуртові замовлення. Зараз “Print” також працює на Маркетплейсі. Минулий рік компанія відпрацювала з відзнакою “Топ продавець”, і сьогодні намагається кожного дня робити відправки замовникам по всій країні.
“Бізнес в Херсоні є, він живий. Але йому дуже важко. Люди вкладають кошти і мають надію, що вони будуть щось виготовляти, і воно буде приносити прибутки. І коли вони стикаються з цими ризиками, які приносять в кращому випадку фінансові збитки, це дуже важко. І дуже важко, коли наші постійні клієнти, які друкують масову поліграфію, зовнішню рекламу, візитки, листівки, потім приходять і кажуть “На жаль, ми закрилися”. В нас було таке, коли ми розробляли проєкт, він вже був готовий до друку, і люди давали відбій, бо після чергових прильотів вирішили закриватися”, — зазначає Юлія.
Розмірковуючи про власну межу терпіння, жінка доходить до висновку, що витерпіти можна все, окрім окупації: “Межа є у всіх, і я не буду зарікатися. Колись я казала, що моя дитина не буде жити там, де літають ракети, коли Росія окупувала Донбас. Але навіть тут я помилилася. Не хочу про це думати. Мабуть, моя межа – російський паспорт. От це для мене найголовніше – що в мене не буде російського паспорту. Здача територій — це точно червона межа”.