Миколаївський окружний адміністративний суд зобов’язав Головне управління Національної поліції (ГУНП) в Херсонській області зарахувати двом полковникам поліції пільгову вислугу років до календарної вислуги та до стажу служби. До суду полковники звернулися, бо отримали відмови на відповідні звернення до керівництва ГУНП.
Ці судові рішення прийняті ще рік тому. Нам стало відомо про них це тільки зараз. Але в даному випадку прийняття рішень ще в травні 2023 року – не підстава не говорити про них зараз. Бо сама по собі ситуація має суспільне значення, і тому повинна бути оприлюдненою.
Обидва рішення прийняв, нагадаємо, Миколаївський окружний адміністративний суд. Одне – 16 травня минулого року, інше – 17-го. Справи, по яким прийняті рішення, мають багато спільного. Вони розглядалися майже одночасно з різницею лише в один день. Розглядалися в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, тобто, розгляд і прийняття рішення відбувалися за відсутності позивача, відповідача або їх представників. Судді (відповідно – Олександр Мельник і Андрій Величко) розглядали справи, маючи у своєму розпорядженні лише надані сторонами письмові та інші підтвердження їх правоти.
Однакова і суть справ. Позивачі вимагали «визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Херсонській області у зарахуванні пільгової вислуги років полковнику поліції… до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції». Подали позов, судячи з рішень суду, оприлюднених в Єдиному державному реєстру судових рішень, заступник начальник Головного управління НП в Херсонській області і, ймовірно, співробітник Херсонського районного управління НП.
Оскільки в рішеннях описується кар’єрний шлях поліцейських, то, співставивши ці дані з відомостями з відкритих джерел, можна припустити, що це: Олександр Баклан і, як нам стало відомо з власних джерел, О. Мирошниченко (ініціали цієї людини нам наразі невідомі). Точних відомостей про посаду останнього ми не маємо. Судячи з того, що він 27 травня 2023 року звернувся до начальника ГУНП в Херсонській області, станом на той час ця людина працювала в регіоні.
Обидва полковники поліції оскаржували відмову керівництва ГУ НП у Херсонській області у проханні зарахувати пільгову вислугу років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції. І загальний пільговий стаж у обох виявився майже однаковим. У Баклана – три роки, дев’ять місяців і два дні. У Мирошниченка – три роки, дев’ять місяців і чотирнадцять днів.
Позивачі наводили в заявах періоди часу, протягом яких займалися діяльністю, що дає право на пільгову вислугу років, коли один фактичний місяць стажу формально зараховується за більший період (від сорока днів до трьох місяців).
Згідно з відповідними нормами українського законодавства пільговий стаж нараховується працівникам поліції за роботу в особливих умовах: в зонах військових конфліктів, техногенних та природних катастроф, на прикордонній території, у шкідливих для здоров’я умовах та в деяких інших складних умовах.
Полковники не вказали, у яких особливих умовах вони проходили службу у періоди, коли їм нарахували пільговий стаж. З їхніх біографій відомо, що Олександр Баклан значну частину своєї служби в правоохоронних органах працював у службах кадрового забезпечення, а Олександр Мирошниченко – у службах з боротьби з економічною злочинністю.
Відомості про роботу в особливих умовах можна знайти лише у викладених в рішенні суду відомостях про Мирошниченка. Він з 11 вересня по 10 жовтня 2015 року, як написано в документі, «був відряджений до складу сил та засобів, які безпосередньо залучалися та брали участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей». Але цього періоду чомусь немає серед вказаних у рішенні, за які нараховувався пільговий стаж.
Обидва судових рішення мають спільність ще й у тому, що прийняті на користь позивачів, і вступили в законну силу. Бо на жодне з них відповідач не подав апеляційну скаргу.
За інформацією з власних джерел МОСТа, обидва рази інтереси ГУ НП в Херсонській області представляли співробітники відділу юридичного забезпечення цього відомства. Тобто, це – люди, які працюють в організації, де в керівництві – один з позивачів. Виходить, підлеглі були в суді опонентами свого начальника. Та й інший позивач – далеко не остання людина в херсонській поліцейській ієрархії.
З точки зору стороннього спостерігача, ця історія може мати ознаки схеми, коли посадовець звертається до керівництва ГУ НП в Херсонській області з певним проханням, отримує відмову, а потім все ж вирішує своє питання у суді. На вимогу суду врешті решт задовольняється прохання посадовця, з яким він звертався до керівництва. Але тепер у обласного поліцейського керівництва є можливість «умити руки» у разі виникнення якихось проблем у майбутньому. Бо ГУ НП діяло, виконуючи рішення суду.
Ця історія мимоволі примушує думати, що в Україні зберігається порочна практика використання судів для узаконення рішень тих чи інших установ в тих ситуаціях, коли рішення прийняти треба, але керівництво установи не хоче брати за нього відповідальність. Тоді стороні, зацікавленій у прийнятті рішення, радять звернутися до суду, добитися рішення на свою користь. І в підсумку керівництво установи приймає потрібне рішення, прикрившись зобов’язанням виконати рішення суду.
Саме так в Україні вводили в експлуатацію чимало самобудів або об’єктів, збудованих з тими чи іншими порушеннями. Забудовники домовлялися з органами архітектурно-будівельного контролю, які спочатку не узгоджували введення об’єкту в експлуатацію, а потім узгоджували після рішення суду.
Крім того, чимало рейдерських захоплень ґрунтувалися саме на «потрібних» рішеннях судів.
А зараз виявляється, що і поліцейські високопосадовці з Херсонщини користуються таким інструментом, як «протягування» вигідних для себе, але, можливо, сумнівних, рішень керівництва за допомогою відповідних судових рішень.