Багато сімей на Херсонщині пережили окупацію, нині населення під постійними обстрілами російської армії. Це травмуючий досвід для дорослих та дітей, який потребує зцілення протягом багатьох років. У Херсоні створено денний центр, який задовольняє потреби дітей в навчанні, психо-емоційній стабільності, щасливому дитинстві – безпечна територія, де вони можуть проводити час протягом п’яти днів на тиждень. МОСТ поспілкувався з тими, хто втілив ініціативу у життя та допомагає маленьким херсонцям корисно проводити час.
Проблематика
Ще до початку повномасштабного вторгнення на Херсонщині відчувалась потреба в роботі з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах. Головна незахищена категорія – діти, які дуже часто лишалися напризволяще або мали неналежне виховання. Їм не було чим зайнятися після школи, і альтернативою ставала вулиця з її не завжди позитивним впливом.
Після початку російського вторгнення Херсон і область стикнулися з додатковою проблемою: окупація, відсутність зв’язку та навчального процесу. В громадах лишилися сімʼї з дітьми, тому навіть після звільнення, питання освіти та дозвілля херсонських дітей є таким же гострим та актуальним. Потрібно не тільки надолужити час, який діти втратили, перебуваючи поза освітнім процесом, а й допомогти батькам, які в умовах безробіття та наслідків збройної агресії росіян (пошкоджене житло, втрачене житло, втрата одного з батьків), хочуть повноцінно піклуватись про своїх дітей.
Яким може бути рішення?
Створення денного центру перебування дітей, що дозволяє попрацювати з маленькими жителями міста. Він має перебувати в безпечному місці, надавати послуги з освіти, дозвілля, а також психолога.
Про те, як створити такий безпечний простір для херсонських дітей, МОСТ поспілкувався з тими, хто втілив цю ініціативу у життя.
Що таке денний центр та як він працює?
Простір для роботи з дітьми працює щодня по буднях, з ранку і до 15:00 у приміщенні церкви Голгофа.
«У нас є три фахівці з соціальної роботи і один психолог. Додатково, наші спеціалісти мають хтось медичну освіту, хтось педагогічну – навіть є логопед, який індивідуально працює з малечею», – каже психолог Світлана Щербина.
Центр щодня відвідують близько 25 дітей. Світлана розповідає, що діти мають легкий сніданок та повноцінний обід. З харчуванням допомагає церква.
«Діти нагодовані та доглянуті спеціалістами. Втім, головна мета центру – освіта. Наразі у нас щодня, не зважаючи на літо, є три уроки: українська мова та математика – головні, третій урок – творчість або фізкультура. У кожної дитини є планшет з доступом до сертифікованої Міністерством освіти та науки програми «Розумничок». Маємо інтерактивні дошку, підлогу та пісочницю. Навчання відбувається в ігровій формі», – говорить Світлана Щербина.
Херсон росіяни обстрілюють постійно, але дітям у центрі безпечно – він знаходиться у підвальному приміщенні церкви Голгофа.
Влаштувати такий простір допомогли ГО «Центр розвитку сімʼї та батьківства «Мій Дім»», «Інститут лідерства, управління та коучингу», та БФ «Save Ukraine».
«Ще до великої війни ми займались розвитком центрів інтегрованих соціальних послуг у громадах області. Інтернат – не краще місце для дитини. Ця послуга застаріла і не є ефективною. Тому ми створили своєрідну альтернативу для тих дітей, які не могли знаходитись вдома з певних причин – бідність, агресія батьків, хвороби, що не дозволяють батькам повноцінно піклуватись про дітей, матеріальні проблеми та інше. Денний центр – це послуга для дітей шкільного віку з сім’єю, які з різних причин опинилися у складних життєвих обставинах. До вторгнення ми відкрили 14 таких центрів по всій території області», – розповідає засновник ГО «Центр розвитку сімʼї та батьківства «Мій Дім»» Юрій Маринчак.
Він зазначив, що відновлення роботи денного центру у новому форматі – це потреба часу. Херсон щодня під обстрілами, але ж у місті все ще багато дітей, зокрема таких, у яких члени родини загинули, захищаючи Україну. Ця категорія дітей також підпадає під потенційних відвідувачів центрів.
Чи справді це рішення працює?
Психолог денного центру Світлана Щербина говорить, що найбільшою потребою дітей зараз є спілкування.
«Діти ледь не розучилися спілкуватись. Ковід, карантини, вторгнення, окупація, звільнення і щоденні обстріли – все це означало або життя та навчання у онлайн-форматі, або просто відсутність комунікації з однолітками загалом. Це впливає не тільки на успішність у навчанні, а й на психологічний стан. У нашому центрі діти повертаються до живого спілкування з однолітками, ігор, руханок, навчання», – каже Світлана Щербина.
Вона зізнається: сучасні діти дуже добре розуміються в технологіях, але не знають простих речей. Наприклад, уміння рахувати в стовпчик. Через навчання поза стінами школи діти вправно навчилися користуватися калькулятором. Адже при онлайн-навчанні важко встежити за тим, як саме дитина розв’язує приклади.
«Ми працюємо і з емоційним станом дітей. Дуже в цьому допомагає арт-терапія: малювання, ліплення, театральні постановки. Діти ніби оживають, стають більш відкритими і спокійними. Проводимо психологічне тестування за найсприятливішими методиками», – розповідає психолог денного центру Світлана Щербина.
Хоча денні центри розраховано на роботу з дітьми віком від 6 до 14 років, наразі в центрі є дітки (три дівчинки і хлопчик), яким 5,5 років. В садок малеча не ходила, тож в центрі їм допомагають підготуватися до першого класу школи. Готують руку до письма та ведуть підготовче навчання.
Своєю історією відвідування денного центру поділилася Наталя, жителька Херсону. Її доньці Аліні 7 років. З 24 лютого Аліна з мамою перебуває в місті постійно.
«З перших місяців окупації міста у Аліни почалася серйозні зміни настрою. Боялася всього – вибухів, військових, танків, навіть просто виходити надвір. Школу закрили, дитина почала менше спілкуватися з однолітками, стала більше закритою. Змінилася поведінка. Відмовлялася робити домашнє завдання. Тому що вона звикла бути в школі, спілкуватися з вчителем. Взагалі стало набагато більше дратівливості і замкнутості», – ділиться спогадами мама Аліни, Наталя.
Майже весь час окупації та після звільнення міста Аліна з мамою та бабусею просиділи вдома.
«Найважче те, що всі в одному приміщенні. Це свого роду психологічний тиск, коли людина без роботи, навчання, знаходиться постійно в тому самому просторі. Був тяжкий момент, коли донька сильно злякалася, і в подальшому стала ще більш замкнена: Алінка побачила військових із автоматами, бо періодично ми все ж виходили на двір. На той час в місті було дуже багато людей у військовій формі. Маленька дитина не розуміє, хто у якій формі – свій чи чужий. А потім, коли почала розуміти, що ці люди можуть завдати шкоди, їй стало страшно», – згадує Наталя.
Про відкриття денного центру Наталя дізналася в церкві Голгофа, яку вони відвідували з донькою щосуботи, оскільки там проводяться розвиваючі ігри для дітей.
«Перше, що нам дуже подобається – тут безпечно. Спочатку було менше дітей, бо батьки боялися обстрілів. Кілька разів і ми навіть не пішли, бо було страшно після гучної ночі. Але потім побачили, що приміщення тут як бомбосховище. Тобто принаймні мені як мамі вдома страшніше, ніж тут.
Друге, що дуже важливо – багато спілкування. Нам пояснили, що всі діти будуть разом: перший, другий, третій, п’ятий класи. Тут вони комунікують. Моя дитина звикла до цього за кілька відвідувань», – розповідає Наталя.
Вона позитивно відгукується про навчання за допомогою програми «Розумничок». Каже, що Аліна дуже любить саме цей процес. Додає, що таке інтерактивне навчання в ігровій формі дозволяє дітям бути більш розслабленими, на них немає тиску.
«Дитина більше розкривається, коли на неї не тиснуть згори. Аліна нещодавно отримала двійку з математики в школі, навчаючись онлайн. І каже мені: «Мамо, нічого страшного, мене навчать в денному центрі». І я спокійна, і дитині спокійно. Ніхто не приходить зі сльозами та не кричить, що отримав двійку. Це дивовижно. Дитина стала спокійною. Загалом, ті уроки, які нам зараз задають вчителі зі школи на навчанні онлайн, ми виконуємо в денному центрі. Вдома батьки не можуть пояснити так, як це пояснить вчитель. Дитина не сприймає маму, тата, бабусю, дідуся за спеціаліста з навчального процесу», – зазначає Наталя.
Також вона каже, що помітила позитивні зміни у поведінці доньки. Аліна стала більше слухняною та не такою імпульсивною, розуміє правила і принципи поведінки, що можна робити, а що ні.
«Спілкування з дітьми все одно виробляє якусь точку опори і розуміння інших дітей. Бо сидячи вдома, ми просто викинули весь цей час із життя», – каже Наталя.
Треба більше корисних рішень!
Херсон потребує таких денних центрів перебування дітей, хоча б по одному в кожному районі.
«Для реалізації такого простору потрібні спонсори. Все, що ми маємо – коштує грошей. Парти, стільці, канцелярія, ігри, інтерактивні дошки, планшети. Не слід забувати і про зарплатню спеціалістам, яких також треба знайти у місті і мотивувати працювати. А ще питання харчування» – говорить психолог денного центру Світлана Щербина.
Після нашої перемоги потреба у таких центрах стане ще більшою. Покращиться безпекова ситуація, люди повернуться до своїх домівок і робота з дітьми та їхніми сім’ями буде дуже актуальною.
Наталя Майстренко
Фото: Сергій Нікітенко