Один з пріоритетних напрямків пропагандистської обробки росіянами мешканців окупованих українських територій – вплив на свідомість школярів. І для цього нерідко використовується радянський спадок у вигляді певних ідеологем і штампів.
Що кажуть окупанти
Нещодавно в Росії і на окупованих територіях загарбники провели онлайн-гру «1418», присвячену подіям Другої світової війни, точніше, штучно відокремленому радянськими, а згодом і російськими історіографами її періоду, який радянська пропаганда називала «Велика вітчизняна війна».
– Понад 300 школярів Херсонської області вперше взяли участь у Всеросійській онлайн-грі «1418». Гра присвячена подіям Великої Вітчизняної війни, яка тривала 1418 днів. На Херсонщині гру провело Херсонське регіональне відділення партії «Єдина Росія» спільно з міністерством освіти регіону. «”Завдання гри складено на основі спогадів ветеранів ВВВ, архівних документів та історичних фактів. Особливу увагу було приділено питанням про серію наступальних операцій, проведену ЗС СРСР у 1944 році», – розповів депутат фракції «Єдина Росія» Херсонської обласної думи Тамерлан Цаликов,
йдеться в повідомленні окупаційного телеканалу «Таврія».
Російські і місцеві прокремлівські медіа зазначають, що гра «1418» є важливою складовою підготовки до однієї з наймасштабніших російський пропагандистських акцій – «Диктанту Перемоги».
Чому це неправда
Назва пропагандистської акції, якою за своєї сутністю є гра «1418» – це кількість днів від 22 червня 1941 року до 9 травня 1945-го, тобто це – тривалість «Великої Вітчизняної війни».
«Велика Вітчизняна» – штучно відокремлений радянськими історіографами період Другої світової війни, коли основними воюючими арміями були Червона Армія СРСР і Вермахт (війська гітлерівської Німеччини), а бойові дії значною мірою велися на території СРСР.
При цьому не приділялося уваги тому, що ця територія не була тоді єдиним театром воєнних дій. Наприклад, йшла Північноафриканська кампанія 1940-1943 років, у якій брали участь на одному боці – війська гітлерівської Німеччини та Італії, на іншому – війська Великої Британії і США.
Радянський пропагандистський наратив про «Велику Вітчизняну» насаджувався ще й для того, щоб зменшити у сприйнятті населенням СРСР значення участі у Другій світовій війні Великої Британії і США, які залучили до участі в Північноафриканській кампанії загалом 230 тис. військових, 1440 танків, 2311 гармат і 1500 літаків. Німеччина, яка взяла участь в цій кампанії, виконуючи союзницькі обов’язки в рамках договору з Італією, задіяла 80 тис. людей, 540 танків, 1219 гармат і 350 літаків. Втрати німецько-італійської армії становили близько двох третин особового складу і техніки.
Тобто, Північноафриканська кампанія відволікла досить таки значні сили Німеччини та Італії від участі в бойових діях в Європі і, зокрема, на території СРСР. Перемога країн антигітлерівської коаліції в цій кампанії мала неабияке стратегічне значення.
Але радянські історики намагалися звести до мінімуму оприлюднення (насамперед – для школярів) інформації про інші події Другої світової війни, щоб підкреслити, як стверджувала тодішня пропаганда, «вирішальну роль Радянського Союзу в перемозі над фашизмом».
Проте головною метою радянського пропагандистського, з великого рахунку, фейку про «Велику Вітчизняну» і «1418 днів» було приховування періоду участі СРСР в Другій світовій війні фактично на боці гітлерівської Німеччини.
Під час Другої світової війни Радянський Союз окупував та анексував кілька країн та окремих територій, фактично переданих Німеччиною відповідно до секретного пакту Молотова-Ріббентропа 1939 року. До них належали східні регіони Польщі (увійшли до складу Української та Білоруської радянських соціалістичних республік (РСР)), а також Латвія (стала Латвійською РСР), Естонія (стала Естонською РСР), Литва (стала Литовською РСР), частина східної Фінляндії (стала Карело-Фінською РСР) та східна Румунія (стала Молдавською РСР та частиною Української РСР). Крім пакту Молотова-Ріббентропа та повоєнного поділу Німеччини, СРСР також окупував та анексував Закарпаття у Чехословаччини у 1945 році (стала частиною Української РСР).
Радянські окупації позиціонувалися за часів СРСР як «визволення і порятунок» населення загарбаних територій. Зараз російська пропаганда так само позиціонує окупацію Росією українських територій.
Метою гри «1418» було не тільки підживлення старого радянського пропагандистського фейку. Під час гри йшлося й про «10 сталінських ударів». Це – радянська ідеологема, загальна назва низки найбільших наступальних стратегічних операцій, проведених у 1944 році Червоною армією.
Спочатку ці операції не об’єднувалися під загальною назвою, вони планувалися та проводилися, виходячи з логіки подій та загальних стратегічних завдань цього періоду війни. Вперше десять ударів були перераховані Сталіним у першій частині доповіді «27-та річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції» від 6 листопада 1944 року на урочистому засіданні Московської міської ради депутатів трудящих.
Невдовзі після цього з’явилася ідеологема, що прославляє Сталіна, – «Десять сталінських ударів». Цей вислів перестав використовуватися в радянській літературі та публіцистиці невдовзі після смерті Сталіна. Ідеологема знову введена в обіг у підручнику «Історія Росії» під редакцією Володимира Мединського.
Тобто, гру «1418» можна вважати ще й пропагандистською акцією, влаштованою для реабілітації та героїзації Йосифа Сталіна.
Чому це важливо
Одне з першочергових завдань російської пропаганди – формування у росіян та мешканців окупованих територій міфологічної свідомості в рамках концепції «руського миру».
Культ перемоги та непереможності – одні з важливих складових частин концепції «руського миру», який є жорсткою ідеологією, яка передбачає і наявність певної міфології.
Складові ідеології «руського миру»: ідеї величі у поєднанні з ідеями переслідування, наративи про богообраність та особливість історичної місії, протиставлення слов’янського світу та західної цивілізації, переконаність в тому, що «слов’янські струмки мають злитися в російському морі». Ще одна важлива складова цього культу – допустимість необмеженого насильства заради доброї мети.
Саме тому для російських пропагандистів дуже важлива приватизація перемоги над гітлерівською Німеччиною, яка позиціонується як одна з найбільших перемог «руського миру». Як перемога, яку «руський мир» нібито здобув самостійно, майже без підтримки союзників.
Свого часу, особливо за президентства Віктора Януковича, «руський мир» наступав і в Україні за усіма напрямками. В першу чергу тоді насаджували культ «радянської Перемоги», супроводжуючи це такими атрибутами як радянський червоний «прапор Перемоги» і «георгіївська стрічка». Вони, до речі, з лютого 2022 року активно використовуються і на загарбаних українських територіях як свого роду маркери російської окупації.
Насаджування, особливо – в школах, концепції «Великої Вітчизняної війни» і «радянської Перемоги» – свідчення намагання окупантів ще глибше закріпити ідеологію «руського миру» в свідомості мешканців тимчасово підконтрольних їм українських територій. В тому числі – Херсонської області.
Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів
