Три роки тому, 6 червня 2023 року, російські військові зруйнували дамбу Каховської ГЕС, розташовану біля тимчасово окупованого міста Нова Каховка на Херсонщині. 18 червня фактично припинило існувати Каховське водосховище.
За даними прокуратури, у зоні підтоплення тоді опинилося 80 населених пунктів. Без домівок залишилися 16 тисяч людей.
Російський військовий злочин спричинив катастрофічні наслідки для екології, унеможливив ведення сільського господарства, а також матиме негативний вплив на економіку та демографію України. Один із шляхів його подолання – відновлення або усього комплексу споруд (ГЕС і водосховище), або тільки водосховища.
Але думки науковців та експертів різняться. Частина експертів бачить у цих подіях шанс повернути природні екосистеми Великого Лугу, тоді як інші наголошують на необхідності відновлення штучної водойми.
У березні 2024 року Кабмін ухвалив заборону щодо зміни цільового призначення земель Каховського водосховища.
Чому треба відновлювати
Науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету вважають, що відмова від відбудови може спричинити довготривалі екологічні, соціальні та економічні проблеми для півдня України.
У 2024 році науковці Віталій Пічура, Лариса Потравка і Павло Кутіщев в статтях «Каховське водосховище: до і після підриву дамби гідроелектростанції» і «Вплив російської збройної агресії на стан акваторій Дніпровсько-Бузької естуарної системи та Чорного моря» оприлюднили дослідження, у яких дійшли до висновків, що відмова від відновлення Каховського водосховища матиме погані наслідки для природного середовища, а також негативно вплине на стан економіки і загалом на якість життя близько мільйона людей.
Дослідники зазначали, що Каховське водосховище створене в середині XX століття як один із ключових елементів водогосподарської системи півдня СРСР. Попри значні втрати земель і переселення великої кількості людей, водосховище стало основою для забезпечення регіону водою, розвитку сільського господарства, енергетики, судноплавства та рибного господарства.
Саме завдяки водосховищу працювало водопостачання понад 140 населених пунктів, де мешкало більш як мільйон людей. Воно також живило найбільші канали півдня України, від яких залежало зрошення сотень тисяч гектарів земель у посушливій степовій зоні.
Найбільшу кількість води з цих каналів споживала промисловість – 71,15 – 73,56%. На зрошення йшло 18,04 – 23,60%. На потреби населення – 4,89 – 7,98%. На інші потреби – 0,36 – 0,42%.
Також водосховище використовувалося для судноплавства. Без нього не може працювати порт Нікополь.
Окрім того, Каховське водосховище давало 22% вилову прісноводної риби для українського ринку.
На думку дослідників, підрив Каховської ГЕС спричинив не лише масштабну гуманітарну та екологічну катастрофу, а й порушив цілісну систему управління водними ресурсами регіону. Після зникнення водосховища виникли проблеми з водозабезпеченням міст, промислових підприємств і сільського господарства. Особливо гостро це позначилося на зрошуваному землеробстві, яке традиційно було одним із фундаментів економіки південних областей.
Втрата водосховища означає також скорочення популяцій риб, погіршення умов для судноплавства та ризики для багатьох підприємств, діяльність яких неможлива без споживання великої кількості технічної води.
Після спуску води на колишньому дні водосховища почали активно формуватися нові природні екосистеми. Саме цей аргумент часто використовують противники відновлення водойми. Водночас науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету наголошують, що питання не можна розглядати виключно через призму локального відновлення природи. Необхідно враховувати весь комплекс змін у басейні Дніпра та на прилеглих територіях.
За їхньою оцінкою, довгострокове збереження території без водосховища може призвести до деградації земель, погіршення водного балансу та подальшого опустелювання південного степу. Особливо вразливими залишаються райони, де природних запасів вологи недостатньо для стабільного ведення сільського господарства.
Науковці підкреслюють, що проблема виходить далеко за межі енергетики. Каховська ГЕС виробляла в середньому близько 1,42 млрд кВт/год електроенергії на рік – менш ніж 1% від загального споживання України, електростанція забезпечувала енергосистему так званими маневровими потужностями для збалансування пікових навантажень, також постачала електроенергію для систем забезпечення роботи Запорізької АЕС.
У 2025 році Президент України Володимир Зеленський казав, що на відбудову Каховської гідроелектростанції знадобиться близько 2 млрд євро.
А Каховське водосховище, за словами науковців, було критично важливим для водопостачання та зрошення, забезпечувало роботу промислових підприємств, аграрного сектору та комунальної інфраструктури.
Ігор Пилипенко, декан факультету біології, географії та екології Херсонського державного університету, доктор географічних наук, професор, вважає, що найсерйознішими наслідками підриву Каховської ГЕС є довгострокові зміни в економіці, природному середовищі та системі життєзабезпечення південних регіонів. Науковець каже, що саме ці процеси визначатимуть справжню ціну трагедії у найближчі роки.
На думку Ігоря Пилипенка, відмова від відновлення водосховища з часом перетворить значну частину Херсонщини на аналог «зернового поясу» у США: «Там є території з щільністю населення – сім людей на квадратний кілометр, бо майже вся земля – рілля. Уявимо собі: деокупована вся Херсонська область, і Україна відмовляється відновлювати Каховське водосховище, від якого залежать сотні тисяч людей. Куди ми їх подінемо?»
«На територіях Херсонщин, де на зрошуваних землях розвивалося овочівництво, – каже науковець, – чисельність мешканців в одному селі чи селищі коливалася від 730 до 1300 людей. У районах із низькими показниками зрошення, де пріоритетними сільгоспкультурами були зернові, чисельність населення в одному сільському населену пункті – від 280 до 325 людей при середньому розмірі села для Херсонської області – 650 людей».
Чому треба залишити Великий Луг
Обговорення майбутнього Каховського водосховища сьогодні фактично зводиться до пошуку балансу між екологічним відновленням і соціально-економічними потребами регіону.
Іван Мойсієнко, член правління Української природоохоронної групи, професор, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, вважає пріоритетною, саме екологічну складову.
«Я сподіваюсь, – казав науковець у нещодавньому коментарі для журналістів, – що там (на місці Каховського водосховища, – МОСТ) буде найбільший в Європі заплавний ліс. Це дуже добре. Бо ми можемо говорити про мільйони тон вуглекислого газу (парникового) в атмосферу, який викидається в атмосферу через війну. Тому Великий Луг дуже потрібен. Ця екосистема – дуже продуктивна, вона швидко росте, акумулює багато вуглекислого газу. Це знижує негативний вплив війни на нашу територію. Система стабілізується. Зрозуміло, що кожен рік будуть якісь зміни. Але принаймні частина колишнього Каховського водосховища має піти під національний природний парк».
У 2025 році науковці дослідили 11 ділянок на колишній водоймі та виявили рекордний ріст верби. Подекуди окремі екземпляри сягають 7 метрів заввишки, а також дослідили зарості тамарикса галузистого в околицях села Мар’їнське.
Крім цього, члени експедиції виявили ряд рослин, які раніше не відмічалися на дні водосховища, зокрема це Chondrilla juncea (Хондрила Ситникоподібна), Euphrosyne xanthiifolia (Чорнощир Звичайний), Atriplex micrantha (Лутига Дрібноцвіта), Atriplex tatarica (Лутига татарська), Juncus gerardi (Ситник Жерара).
Закликає до вкрай обережного підходу до екологічної складової і Українська природоохоронна група.
«Були знищені значні частини популяцій окремих видів флори і фауни. Деякі зникли майже повністю. Аби не втратити ці види взагалі, необхідно терміново зберегти залишки популяцій цих видів. Єдиний надійний шлях зберегти залишки видів, що тепер стали ще більш рідкісними, – створити нові заповідні території. Як на вже звільнених територіях, так і на тимчасово окупованих. Інакше ці види можуть зникнути в процесі післявоєнного відновлення внаслідок розорювання, будівництва, меліорації», – йдеться в зверненні групи.
Одні експерти допускають можливість часткового відновлення водойми та повернення частини територій природі, інші наголошують на критичній ролі ГЕС та водосховища для економіки та життєзабезпечення півдня України. А спільне у обох таборів: визнання масштабності виклику та необхідності комплексного наукового аналізу ситуації після деокупації Херсонщини.