Херсонський обласний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша у Херсоні був захоплений росіянами навесні 2022 року.
Його директор Олександр Книга у лютому того ж року побував у російському полоні, після якого зміг виїхати до Києва, а весною 2023 року – відновити діяльність закладу уже в українському Херсоні.
Період же “панування” окупаційної влади у театрі імені Миколи Куліша, по суті, був пов’язаний із кількома основними подіями.
Найперше – у закладі практично відразу призначили “директора”. Цю посаду добровільно погодився обійняти колишній охоронець театру Валерій Шелудько, про якого мова піде пізніше.
У вересні 2022 року обласний музично-драматичний театр, який із 1990 року називався іменем українського письменника та драматурга Миколи Куліша росіяни очікувано перейменували у “русский академический театр”. Відроджувати його навіть запрошували колишнього почесного громадянина, уродженця Херсона, російського актора Сергія Гармаша, але окрім гучних заяв з боку останнього це нічим не закінчилось.
Гармаш, який певний час був у Херсоні, скоріше за все, злякався хвилі замахів на колаборантів, тому забрав із міста батьків і втік назад до Росії.
У вересні 2022 року, наряду з перейменуванням, окупаційна влада почала набір акторів до псевдонового закладу – при тому, брати готові були людей без спеціальної освіти.
Законний директор закладу, коментуючи це, зазначав, що на той момент із 250 працівників театру Куліша на співпрацю з росіянами пішли лише 16. Переважно це був технічний і обслуговуючий персонал.
Із творчого колективу – двоє з балету та три артисти. Серед них і – народна артистка України Ружена Рубльова.
Після звільнення правобережжя Херсонщини весь “русский драматический театр” перебрався на лівий берег області.
Тікаючи з Херсона разом з росіянами, за свідченням їхніх колег, театрали “захопили” з собою частину костюмів, реквізиту та техніки.
Уже у травні 2023 року стало відомо, що новою очільницею “русского драмтеатра” стала Ружена Рубльова.
З того часу так званий театр їздить з гастролями і концертами переважно на тимчасово окупованих територіях Херсонщини та у російських глибинках.
За даними проросійських медіа, станом на лютий 2024 року у трупі новоствореного театру – 32 людини, із яких 16 – творчий склад.
“Коли у серпні минулого року (2022 року, – МОСТ) постало гостре питання про те, як жити і працювати далі, частина трупи ухвалила важливе для себе рішення увійти до російського театрального простору. З цього моменту вони – Херсонський обласний російський академічний музично-драматичний театр”, – так коментують рішення зрадників в одному із проросійських видань.
На березень 2024 року будівля, де розміщується так званий театр знаходиться у Скадовську. І це районний будинок культури, в самому центрі курортного міста.
Нижче ж мова піде про тих, хто з колишніх працівників обласного музично-драматичного театру Куліша допомагає росіянам пропагувати російську культуру.
Найпершим очільником псевдотеатру, як уже зазначалося, став колишній охоронець при законній владі Валерій Шелудько.
66-річний Шелудько – заслужений працівник культури України.
У театрі працював з 1989 року. Спочатку монтувальником сцени, згодом його перевели на посаду помічника режисера, пізніше Шелудько виконував обов’язки начальника монтувального цеху. Більшість часу він був завідувачем художньо-постановчої частини театру, де працював до звільнення з театру в липні 2021 року. У серпні 2021 року його знову взяли на роботу на посаду охоронця.
За інформацією наших джерел, Шелудько завжди був проросійськи налаштованим.
Проте, коли російські війська зайшли в Херсон, він ставив український прапорець на аватарку у Фейсбуці, і, зі слів колег, які знаходилися в місті, говорив їм, що не підтримує росіян.
Але коли Херсон окупували, Шелудько не пішов зі своєї останньої посади, а продовжував виконувати функції охоронця. Пізніше, уже коли окупаційна влада почала впритул займатися театром, він, переобладнавши собі кабінет законного директора закладу, визнав владу росіян і почав схиляти колег до співпраці.
“Він тиснув на колектив, змушував підписувати договори і починати роботу в театрі під окупаційною владою”, – каже наша співрозмовниця.
Також, за словами джерел, Валерій Шелудько був одним із організаторів псевдореферендуму по приєднанню Херсонської області до складу РФ – він опікувався виборчою дільницею на території театру.
Даючи інтерв’ю проросійським медіа, Шелудько наголошував, що мистецтво має бути поза політикою. Війну в Україні він називав “спеціальною воєнною операцією”.
На посаді псевдодиректора організовував різноманітні заходи – один із найвідоміших – концерт до Міжнародного дня дітей, який фактично проводили під дулами автоматів.
“Після того, як російські військові відступили евакуювався на лівий берег в місто Скадовськ, ще якийсь час був так званим директором. Потім в них були якісь непорозуміння, бо частина колективу була з ним в Скадовську, а більша частина в Генічеську. Наскільки я розумію, було прийнято рішення всім осісти в Генічеську і довкола нього. І через неспроможність Шелудька організувати повноцінний процес робочий і проблеми з алкоголем, його “посунули” з посади директора, він став просто “артистом”, – розповідають колишні колеги Шелудька.
Наступною очільницею “русского драматического театра” стала Ружена Рубльова.
57-річна Ружена Рубльова – уродженка Асканії-Нова на Херсонщині. У театрі імені Миколи Куліша працювала із 1999 року – як артистка-вокалістка, хормейстерка та авторка музичного оформлення вистав і концертів.
Як хормейстерка, Рубльова працювала з рядом українських театрів – Миколаївським театром драми та музичної комедії, Полтавським музично-драматичним театром імені Миколи Гоголя, Луганським українським музично-драматичним театром та іншими.
У 2009 році отримала звання заслуженої артистки України, а у 2021-му – народної.
Глядачі могли її бачити у ряді вистав херсонського театру – «Інтерблоха» Миколи Лєскова, «Як козаки жартували» Любові Калюжної, «Світ пісень Едіт Піаф» Любові Калюжної, «Межа або у контейнері» Костянтина Кеяну, «Лісова пісня» Лесі Українки та інших.
“Офіційно” співпрацювати з росіянами Ружена Рубльова почала у серпні 2022 року – тоді її призначили керувати одразу двома музичними школами у Херсоні.
У період окупації Херсона встигла виступити на концерті у Москві, який був присвячений анексії територій України.
Після деокупації частини області, Рубльова втікла разом з окупаційною владою Херсонщини на лівобережжя, де її “підвищили”, призначивши керувати “Херсонским областным русским драматическим театром”.
За цей час вона серед іншого поставила свою моноп’єсу, написану спеціально для Рубльової ще у Херсоні та співала у якості запрошеної зірки на російському “Золотому грамофоні” у Москві.
У березні 2024 року суд заочно дав Ружені Рубльовій 10 років тюрми, заборонив 12 років обіймати посади у культурній сфері та конфіскував дві її квартири.
Практично одразу співпрацювати з росіянами почав ще один актор театру Куліша – Євген Гамаюнов.
43-річний Гамаюнов встиг побути зварювальником, трактористом та навіть екскурсоводом у рідній Асканії-Нова. Працювати у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша почав з 2003 року – після закінчення “культпросвєта”.
Був членом Національної спілки театральних діячів України.
За час роботи у театрі зіграв у більш ніж 100 виставах.
У 2020 році Гамаюнов отримав звання “Заслужений артист України”, а у 2021 році артисту вручили ключі від квартири у Херсоні.
Не дивлячись на це, колеги Євгена Гамаюнова зазначають, що його позиція ніколи не вирізнялася проукраїнськістю.
Втім, від винагород та бонусів, які йому давала українська влада Гамаюнов не відмовлявся.
“Під час того, як у театрі ставили виставу про Білорусь Гамаюнов висловлювався, що в Україні – не набагато краще, і він страждає, що не може поїхати в Крим. Але від квартири, яку йому дала українська влада не відмовився”, – кажуть співрозмовники.
Ірина Буренко (в дівоцтві Браговська) – артистка балету та балетмейстерка. Разом зі своїм чоловіком Владиславом працювали у театрі останні кілька років
32-річна Ірина народилася у Генічеську. Танцями займалася з самого дитинства.
Як і її чоловік, Владислав, закінчила Херсонський державний університет.
Подружжя має доньку.
За даними джерел у театрі, коли тільки росіяни окупували Херсон, Ірина притримувалася проукраїнських поглядів, однак з часом вони змінилися у бік Росії.
Не в останню чергу, через гроші, додає наша співрозмовниця.
Не стало цьому на заваді і те, що влітку 2022 року чоловіка Ірини сильно побили російські військові.
Колеги згадують, що під час окупації Херсона Владислав Буренко пішов працювати охоронцем в одному з магазинів.
“Якось магазин не встигли зачинити до початку комендантської години, і туди навідалися російські солдати. Вони почали перевіряти Владовий телефон і знайшли його переписку з колегами – там росіян називали “орками”. За це Влада дуже побили”, – розповідають наші джерела.
Але це не завадило подружжю Буренків погодитися на співпрацю з окупантами.
Усіляко виправдовуючи дії росіян та тішачись у розмовах з друзями порядкам, які ті наводили, подружжя врешті втікло з окупантами на лівобережжя.
За час перебування на тимчасово окупованому березі області, як свідчать фото Буренків у Вконтакті, ті встигли вже побувати в Москві.
Утік з росіянами на лівий берег ще один артист балету – Гліб Малига. За інформацією наших джерел, разом з ним участь у постановках росіян у якості акторки бере і його мати – Вікторія Малига.
Гліб закінчив Херсонський державний університет у 2016 році.
“Ще з університету за ним тяглася не дуже добра слава – казали, що він крав речі. Пару інцидентів було і в театрі, однак доведено нічого не було”, – кажуть колишні колеги Малиги.
У 2021 році Гліба через його постійні сварки з керівництвом звільнили і заборонили пускати до театру взагалі.
Однак у лютому 2022 року Малигу взяли на посаду монтера.
Серед акторського складу на фотографіях росіян фігурують Віктор Овсієнко, колишні актори театру Олена Смірна та Олександр Голубєв.
Віктор Овсієнко, за словами джерел у театрі, завжди мав проросійську позицію.
Під час окупації Херсона разом із Євгеном Гамаюновим брав активну участь в організації концертів та свят.
Олена Смірна – родом із Херсона. Закінчила Херсонський державний університет.
Смірна прийшла до театру Куліша орієнтовно у 2016 році. З акторською кар’єрою у неї тут не склалося, тож Смірна обіймала посаду помічника режисера.
Голубєв з’явився у театрі у 2019 році.
“У них з Оленою, яка була одружена зав’язався роман, пізніше вони почали жити разом. Чоловіка вона кинула, жила разом із Голубєвим. Згодом народила від нього дитину. Обоє звільнилися із театру і поїхали на Сахалін”, – кажуть джерела.
У числі техперсоналу до росіян приєдналася колишня реквізиторка театру Куліша Яна Петрів. Судячи зі світлин, зараз вона перекваліфікувалася на акторку.
“Акторської освіти Петрів не має. Реквізиторкою працювала у нас дуже довго. Ніякої виваженої позиції у Яни ніколи не було”, – кажуть колеги.
Син Яни залишився у Херсоні.
Ще двох людей – Катерину Нагребельну та Олександра Іванова – проросійські медіа також називають акторами. Перша значиться актрисою балету, а другий – актором та вокалістом.
Ці люди у театрі не працювали. Безпосередньо з Херсоном і мистецтвом їх пов’язує те, що вони обоє закінчили факультет культури і мистецтв ХДУ.
У “російській” історії театру Куліша певною мірою фігурують також режисер Сергій Новачук та його дружина Таїсія.
За словами джерел, на них свого часу тиснула та схиляла до співпраці з окупаційною владою Ружена Рубльова.
“Сам Сергій казав тоді, що, мовляв, нам усім треба балансувати. Однак договори про співпрацю [з росіянами] і він, і Таїсія начебто підписали. На ранок наступного дня дружина виїхала з Херсона, а Сергій – залишився”, – кажуть співрозмовники.
Втім, стверджувати однозначно про факти співпраці ми не беремось.
Загалом, підсумовуючи і опираючись на слова наших джерел із театру Куліша, можна говорити, що люди, яких окупанти забрали з собою на лівобережжя Херсонщини зробили це цілком свідомо і за покликом серця.