Високопілля – населений пункт на правому березі Дніпра на Херсонщині, який російські війська окупували 16 березня 2022 року.
Про його звільнення стало відомо 4 вересня – саме тоді над місцевою лікарнею ЗСУ підняли український прапор.
Зараз населений пункт, за інформацією ХОВА, зруйнований на 80%, однак до останнього там залишалися місцеві жителі.
“Спалені й зруйновані приватні садиби, вщент розбитий центр населеного пункту. А це – праця багатьох людей і навіть не одного покоління, вкрадені роки праці й життя. По всьому селищу стоять понівечені автівки мирних людей, насильно відібрані, помарковані буквою Z – дорогі й не дуже, але вкрадені й розтрощені, а дехто на них збирав роками”, – так описав сучасні реалії Високопілля депутат облради Ігор Йосипенко.
За його словами, російські військові у людей позабирали паспорти, по селищу забороняли ходити, а якщо і дозволяли лише з білою ганчіркою.
Пані Світлана – одна із тих, хто не покинула своєї домівки. Як зустрічали місцеві ЗСУ Світлана описала на власному досвіді.
Дізналася Світлана про те, що до селища зайшли українські військові о пів на шосту ранку – від сусіда.
“Я чую гучний голос – “Ти що, спиш?! Там наші зайшли! Я йому [сусіду] не повірила. Виходжу – один він стоїть. Кажу йому – що ти мені, мовляв, розказуєш? А він мені знову – “Свєта, наші зайшли!”. – розповідає жінка. – Вийшла на дорогу – в чому була, накинула халат зверху – дивлюсь – точно! По одній стороні йдуть, по другій”.
За словами Світлани, вона готувалась зустрічати “наших” із синьо-жовтою стрічкою, яку тримала вдома.
“Я побігла за тою стрічкою і – до них! Починаю кричати: “Хлопці, дорогі! Сказала їм “Слава Україні”, але вони промовчали. І я подумала: переодіті орки. У мене аж руки опустилися. Але тоді один солдат показав мені на їхнього командира і я підійшла до нього – він підтвердив, що вони наші”, – згадує Світлана.
Підтвердив і попросив сховатися. Це було пов’язано з тим, що в селищі ще залишалася частина російських солдат, які ховалися по підвалах.
“Вони [військові РФ] завжди ховалися за нашими спинами, шукали дома з підвалами, забирали наші харчі, бо їхні ж їсти неможливо”, – ділиться пані Світлана.
Зустрічали ЗСУ на колінах.
“Ми їх [українських військовослужбовців] так обнімали!.. Так плакали!.. А вони нам – “Ми вас уже не залишимо, ми вас звільнили уже”, – розповідає жителька.
Зараз у Високопіллі – досі небезпечно. Населений пункт обстрілюють, часто виникають пожежі. Однак жителі його потроху повертаються додому та думають, як будуть зимувати. Місцева влада при цьому все ж таки наполягає на тому, що повертатися – рано.
