До 2018 року у Великій Олександрівці, що на Херсонщині, проживало майже 7 тисяч людей.

Наразі набагато менше, але щодня люди повертаються до своїх домівок.

Заміновано майже все

Велику Олександрівку звільнили 4 жовтня 2022 року. Минуло вже 3,5 місяці, але центр селища досі нагадує декорації якогось бойовика.

Саме центр найбільше постраждав від «асвабадітєлєй». Потрощені магазини, аптеки, відділення банків.

У підвалі місцевого відділку поліції окупанти облаштували катівню, де проводили «виховні бесіди» з усіма, хто не хотів жити під триколором.

Зараз у будівлі поліції повністю відсутній другий поверх. Наші військові ювелірно поцілили туди, і відправили у пекло багато ворогів.

Місцеві кажуть, що поки прибрати потрощені автівки та техніку не дозволяють сапери. Бо велика ймовірність того, що російські військові лишили по собі небезпечні «подарунки».

А замінували окупанти майже все: берег річки, ліс, приватні будинки, де жили, адміністративні будівлі. Навіть дитячий майданчик. Місцеві підозрюють, що ворог замінував і цвинтар.

До речі, саме на кладовищі стояв ворожий танк і обстрілював ближнє село Білу Криницю. Особливо вороги хотіли знищити там елеватори. 

Питання до влади…

Люди кажуть, що гуманітарну допомогу у селищі видавали. І дрова привозили. Але видавали їх далеко не всім.

У кого будинок постраждав від обстрілів, теж самотужки лагодять житло. Бо, кажуть, надії на допомогу від влади нема.

«Взагалі складається враження, шо ми самі по собі, а влада сама по собі. Іноді щось привезуть, познімають для звітності на тому і все. Якось жодної комунікації, навіть не питають яка допомога вам потрібна. Та ми і не розраховуєм», – розповідає місцевий житель Михайло.

і правоохоронців

«Знаєте яка в нас зараз найбільша проблема? Вулицями спокійно ходять ті, хто здавав людей окупантам», – каже Михайло.

Жителі, які пережили окупацію, знають поіменно хто і як працював із загарбниками, хто здавав патріотів, хто допомагав обкрадати будинки, хто ходив зі скринями на «референдумі».

І усю цю інформацію люди передали правоохоронцям.

«Поліція до них прийшла і провела профілактичну бесіду. І на тому все. Кажуть, що недостатньо доказів, аби справу заводити. За їх логікою, ми мали це все якось знімати, щоб були докази. Як вони собі це уявляють? Ми на вулицю боялись виходити», – обурюється місцева пенсіонерка Марія Петрівна.

За словами місцевих, колаборанти не просто спокійно ходять вулицями, ходять в магазини. А ще й погрожують, розправою тим, хто їх здає. І запевняють, що «скора рускіє сюда вєрнутся».

Життя перемагає

У селищі є світло, вода та газ. Інтернет-зв’язку нема і невідомо, коли він може з’явитись. Бо окупанти потрощили усі кабелі.

Мобільний зв’язок є, але працює з перебоями.

Опалюють будинки хто газом, хто дровами. Попри небезпеку, люди ходять до лісу рубати дерева, аби зігрітись. І майже щодня хтось підривається на ворожих мінах.

У Великій Олександрівці поки не працюють відділення жодного банку. Зняти готівку люди також не можуть, адже банкомати потрощені ворогом і відсутній Інтернет.

Купити ліки також поки неможливо, бо аптеки розграбовані. Виручають волонтери.

Працює відділення Укрпошти, поштарі доставляють людям пенсії. За графіком приїздить мобільне відділення «Нової пошти».

Потроху починають відкриватись продуктові магазини. Але місцеві кажіть, що ціни там космічні. Наприклад, палка ковбаси, яка в Кривому Розі коштує 150 гривень у них продають утричі дорожче.

Таке ставлення жителів обурило, тому вони знайшли вихід: люди гуртуються, складають списки замовлень на продукти та ліки, та оплачують бензин до Кривого Рогу тим, у кого є машина. І раз на тиждень хтось відправляється на закупити до Дніпропетровської області. Заразом і зняти готівку. І це виходить дешевше, ніж купувати у місцевих «бариг» (так мешканці називають тих, хто у такий скрутний час вирішив заробити на ближньому).

Працює місцева лікарня, туди вже повернулось багато персоналу, мають ще приїхати лікарі з інших регіонів країни.

З 1 лютого має запрацювати місцевий суд. Тому зараз приміщення прибирають від слідів окупантів, шукають меблі та оргтехніку, адже росіяни винесли звідти абсолютно все.

На вулицях Великої Олександрівки стає все більше людей. Життя повертається.

Андрій Шостак

Фото автора

Поділитися цим матеріалом

Редизайн та модернізацію сайту
проведено за підтримки

official_logo_transparent_background_250