Щодня Херсон стикається із безпрецедентними викликами — обстріли росіян з різних типів зброї, дронові, авіаційні та ракетні атаки. Водночас, місто має функціонувати, а міська влада — забезпечити його життєдіяльність.
Про безпеку, потреби громади, політику та щоденні рішення, від яких залежить життя воєнного Херсона МОСТ поговорив з начальником Херсонської міської військової адміністрації Ярославом Шаньком
— До призначення на цю посаду ви вже працювали в органах влади, в обласній військовій адміністрації. Наскільки було важко після поліції вбудуватися в систему державної влади і з ким легше працювати — з чиновниками чи поліцейськими?
Всюди є своя специфіка. Я вважаю себе людиною системною. І це, скоріше, плюс для роботи в сфері держуправління чи поліції. Інше питання — що це взагалі різні напрями — робота в поліції та органах державного управління. Адаптація проходила непросто. Але мною керує бажання робити своє місто та область краще. Це абсолютно чесно, це не лозунг, а чесна позиція. Я маю бажання вникати в якісь нові напрямки.
— У яких напрямках ви перш за все почали розбиратися?
Говорити, що я щось вже знаю на 100% – це неправильно, на мій погляд. Найголовніші для міста — це напрямки міського господарства, забезпечення роботи комунальних служб, роботи структури апарату. Це такі стовпи, на яких повинна базуватися робота адміністрації для того, щоб забезпечити життєдіяльність міста. Кожного дня якісь нові виклики, нові проблеми. Від безпекових до діяльності комунальних підприємств.
— За українською традицією, кожен чиновник, який приходить на посаду, починає свою роботу з того, що критикує попередників. Розкажіть про своїх попередників — що вам залишилося у спадок?
Я не хочу давати оцінку попередникам. Для цього є херсонці, які бачили їхню роботу. Я можу сказати лише те, що за багатьма напрямками в мене є зауваження, що я зробив би по-іншому. Я зараз намагаюся перелаштувати роботу тих чи інших структурних підрозділів під своє бачення організації процесу. Особливо великий акцент на взаємодії з військовими, бо, як не крути, ми міська військова адміністрація, і першочергова наша задача — забезпечення разом із військовими захисту нашого міста.
— Головне ваше завдання – це допомагати військовим?
Так. В першу чергу я начальник міської військової адміністрації. Я не міський голова. Мене не обирали люди, я це чітко розумію, але у зв’язку з тими обставинами, які склалися, я виконую обов’язки міського голови. 3 в 1 — виконавчий комітет, міська рада і військова адміністрація.
— Ви так дипломатично відійшли від питання попередників, то я сформулюю трохи по-іншому. Якби ви зараз працювали в міському відділі поліції, ви б порушили кримінальну справу проти Романа Мрочка?
Як правоохоронець скажу так: якби я вбачав десь склад злочину, я б обов’язково реагував та вніс би відомості до ЄРДР.
— На зараз хоч один факт внесений?
За нашими заявами так. Навіть і підземні школи. Є три кримінальні провадження — по кожній зі шкіл відкриті.
— Яка взагалі доля цих шкіл? От я проходжу повз однієї з них і розумію, що це декілька десятків мільйонів, залитих в бетон. От що далі з ними робити?
Абсолютно з вами згоден. Це сама така історія, яка дісталася мені у спадок. Яке я собі поставив бачення: перше — розібратися з оцим всім, адже справа мала суспільний резонанс. Ми провели аудит, вийшли на місця, зробили обстеження і побачили, що виконані роботи не відповідають тому, що зазначено в актах. Це все зафіксували.
— Тобто ваші підлеглі підписали фальшиві акти виконаних робіт?
Не можу давати оцінку, хто конкретно з цих підлеглих підписав ці акти…
— От ви прийшли на роботу, викликали до себе Холодова, питаєте, як так сталося…
При будь-якому будівництві є технічний нагляд і багато інших інстанцій, які дали своє заключення. Я пішов таким шляхом, що в мене є конкретні документи, які свідчать про виконання тих чи інших робіт. Сформував комісію і дав завдання перевірити, чи це відповідає технологіям, чи ми йдемо за проєктом, чи встигаємо по строках. Вийшла загальна картина – були зауваженням по строках, були зауваження по виконаним роботам. Ми це сформували в один кейс і звернулися до поліції, щоб нам надали відповідну оцінку, провели експертизу — чи це так, чи не так. Тому що одна справа проводити візуальні спостереження, а інша — конкретні експертизи. Ми це зафіксували, за цими фактами були відкриті кримінальні провадження, розслідування йде досі. Ми відкриті до правоохоронних органів, які документи потрібно надати.
— Ви ж розумієте, що це може тривати роками. А воно стоїть, десятки мільйонів, залиті в бетон. І користі від них немає. Що будемо робити далі?
Ну перше, по тих проблемах, які зараз є, то слідство скаже, чи це дійде до суду, чи ні, якщо є якісь збитки, вони мають бути компенсовані. Це буде залежати від експертизи.
— Там же фірми фіктивні. Вони завтра зникнуть. Одну з них судять у Львівській області за ремонт харчоблоку в школі. Вони вже кажуть, що там немає людей. Вони втечуть за кордон.
Де-юре точно є суб’єкти, які займалися будівництвом.
— Так я ж про них і кажу. Оцей “Мегастрой” — оформлений на таксиста з Полтави. Інша фірма оформлена на людину, яка не має жодного майна, крім машини.
Я не можу впливати на хід розслідування, але готовий сприяти. Якщо нанесений збиток бюджету, потрібно або повернути кошти, або доробити роботи. Скажімо так, вийти “в нуль” в цій історії. Я не хочу брати на себе відповідальність за речі, за які я не відповідав. Потрібно вийти в законодавчу площину і зрозуміти по кожному об’єкту, що ми рухаємося згідно закону і по них питань немає.
— І тоді почнуть добудовувати?
Кошти на ці об’єкти є, виділені державою. Вони є досі в бюджеті. Мене запитували, чи потрібні ці підземні школи, що з ними робити? Позиція така: в зоні активних бойових дій навчального процесу очного не може бути. Але на майбутнє ці об’єкти точно потрібні. Ми розуміємо, що жодні заклади освіти не зможуть функціонувати без належних безпекових умов. Якщо безпекова ситуація та юридична площина буде дозволяти нам колись добудувати їх в перспективі, то, звичайно, це потрібно робити. Тому що ви вірно кажете – це мільйони, зариті в землю.
— Там 30 мільйонів проплат?
Ні, 62 мільйони. На три школи. І там же було взагалі 4 об’єкти. 95 мільйонів перерозподілили, тому що четвертий об’єкт, 56 школа, не буде будуватися. І ці гроші перерозподілили на обласні об’єкти, де безпекова ситуація краща для того, щоб зробити там такі об’єкти.
— А фірма, яка насправді будувала ці школи, а не та, яка виграла тендер, виходила на вас?
На мене особисто не виходила, але я знаю, що там є якісь боргові зобов’язання.
— Ваш попередник (Роман Мрочко, – МОСТ) почав передвиборчу кампанію. Як ви взагалі оцінюєте – в цьому стані, в якому ми зараз живемо, можливі ще й вибори?
Точно в стані війни вибори недоречні. Щодо передвиборчої кампанії якихось людей чи колишніх очільників я нічого не можу сказати, тому що не знаю, чи це так. Тут треба питати конкретну особу.
— Ви сказали, до речі, що ви не обраний мер. А от вже попрацювавши пів року, з’явилося бажання піти на вибори після війни?
Я навіть не думаю про це. Моя позиція лишається такою, як і була: я аполітична особа, моя задача зараз — працювати, аби місто було захищене і розвивалося в період війни.
— Кожна людина будує свої плани, розраховує можливості. У ваших планах є хоч якась думка про вибори?
Ні, можливо, це буде правоохоронна сфера. Поки я діючий поліцейський і правоохоронець, я розглядаю такі варіанти. Думок про політичну кар’єру не виникає зараз.
— Яка основна проблема зараз, над якою ви працюєте?
Забезпечення безпеки — пріоритет номер один. Іншого в стані війни бути не може. Для того, щоб місто нормально функціонувало, треба забезпечити роботу комунальних служб. Це дуже непросто. Багато щоденних викликів. Кожного дня нові проблеми. І по всіх напрямках. Зокрема зараз опалювальний сезон. Такої зими ще не було в місті. Ми щодня бачимо, як росіяни обстрілюють об’єкти критичної інфраструктури. Треба максимально оптимально з цього вийти і допомогти місту функціонувати.
— Як буде жити та половина міста, яка не отримує опалення? Знаю, що їдуть електронагрівачі, газові нагрівачі. Як їх отримати і чи дозволить це якось пережити цю зиму?
В нас є в наявності 1951 нагрівач, роздача вже почалася. Вони в нас були в резерві на надзвичайну ситуацію. І, звичайно, після обстрілів ТЕЦ та енергетичної інфраструктури така ситуація, на жаль, настала. Разом з райрадами визначили категорії людей, які отримають їх першочергово. Це маломобільні люди, люди з інвалідністю, люди похилого віку, сім’ї з дітьми.
Завдяки співпраці обладміністрації з Нафтогазом нам дадуть ще тисячу обігрівачів. Вже цього тижня вони мають бути. І також із усіма донорами, з якими ми співпрацюємо, ми обговорюємо це питання. Вже є Червоний Хрест, який погодився допомогти нам з обігрівачами.
— Як отримати це обладнання?
Потрібно звернутися до голови ОСББ, старшого або квартального, або в ту ж райраду безпосередньо і залишити заявку. Або подзвонити на гарячу лінію 0800101102 — все буде зафіксовано і опрацьовано.
— Не можу не задати питання – можливо вже прийшов час через Кабмін ініціювати відміну чи зміну розпорядження про заборону встановлення індивідуального опалення, хоча б для Херсона?
Так, ми вже надали всі свої пропозиції, щоб для зони активних бойових дій була можливість відійти від цієї норми. Тому що ми розуміємо, що об’єкти критичної інфраструктури були ціллю, є і будуть. І сподіватися на те, що все буде добре, теж не можна. Потрібно розуміти, що росіяни — це підлий ворог, вони будуть намагатися бити по інфраструктурі, тероризувати мирне населення, сіяти паніку так як це було з мостом у мікрорайоні Корабел. Якихось військових цілей вони таким чином не досягають.
— Президент після наради в Херсоні заявив, що буде покращення безпекової ситуації. Ви відчуваєте якесь покращення?
Процес йде в позитивну сторону. Ми ж розуміємо, що росіяни запускають величезну кількість дронів — від 800 до 1200 за тиждень тільки по нашій громаді. Завдячуючи нашим військовим та Силам оборони, в нас великий відсоток подавлення або зміщення йде. І повірте, якби захисту не було, це була б пустеля, взагалі неможливо було б тут перебувати.
— Розкажіть про кадри. Наскільки питання зараз гостре – і в браку, і в якості. Як виходите з цієї ситуації?
Критична ситуація у всіх сферах. Від самої адміністрації — в нас не вистачає людей по всіх напрямках. Немає таких напрямів, які були б укомплектовані на 100%, і я сказав «От за цей напрям я не переживаю». По комунальним підприємствам те ж саме.
— Я дивився на роботу “Парків Херсона” десь місяць тому, і я бачу, що це підприємство працює і ним можна навіть пишатися.
Однозначно. Але і там не вистачає спеціалістів. Наприклад, є новий напрям, яким займаються “Парки Херсона” – це зашиття дахів. Ми допомагаємо людям долати наслідки прильотів. Там не вистачає спеціалістів, їх же треба навчати. В нас так вийшло, що «Парки Херсона», які мали б займатися парками, благоустроєм, сьогодні займаються ліквідацією наслідків.
— Ремонт дахів, кажуть, з наступного року буде фінансуватися з бюджету. Скільки грошей на це передбачено?
Ми виходили з тих розрахунків, які нам надавали комунальні підприємства. Якщо не помиляюся, там порядка 15 мільйонів буде виділено «Паркам Херсона» саме на ліквідацію наслідків обстрілів, зокрема туди входить робота по дахам.
– Повертаючись до питання кадрів. Чому не кличете на допомогу колег-поліцейських? В заступники не берете, ще кудись?
Ну по-перше, там (в правоохоронних органах – МОСТ) ситуація з кадрами не краща. А по-друге, механізм працевлаштування будь-кого з правоохоронних органів в системі військової адміністрації, державного управління теж дуже непростий. Потрібні вносити зміни в структуру указом президента. Поки як мінімум я взяв собі радником військового — це Віктор Сікоза, герой України, колишній комбриг 36-ї бригади. Дуже авторитетна людина в військовому колі. Він допоміг налагодити комунікацію з військовими.
— Чи була якась ініціатива з примусового відселення людей? Я розумію, що це неврегульовано законодавчо, але в нас є цілих 4 нардепи в області. Чи зверталися до них щодо якихось законодавчих змін?
Евакуація в цілому триває в нас на постійній основі. І в нас були випадки, коли ми оголошували обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб сімей з дітьми, за 841 постановою.
— Я бачу в місті дуже багато дітей. В деякі дитячі секції черга стоїть з дітей, тому що їх дуже багато, а в місті немає чим займатися.
За нашими даними, в місті перебуває близько 5 тисяч дітей. Згоден з вами, що це багато для міста, яке знаходиться в зоні активних бойових дій.
В нас є ряд населених пунктів, де оголошена обов’язкова евакуація – той же мікрорайон Корабел, Антонівка, Садове. На щастя, там дітей зараз немає. В Антонівці трохи більше 20 людей, в Садовому — до 20 людей. А в мікрорайоні Корабел — понад 200, це здебільшого люди похилого віку.
— Держава може ухвалити якесь вольове рішення і хоча би з Корабелу відселити людей примусово? Бо це ж наражає на небезпеку тих, хто їх там обслуговує — поліцейських, лікарів, комунальників.
Примусове відселення — це рівень державний щодо прийняття якихось законодавчих змін. Бо з юридичної сторони — це грубе порушення прав людини. Я знаю точно, що питання опрацьовувалося і опрацьовується. Але механізму примусового відселення зараз немає. Тому ми вживаємо превентивних заходів. Їздимо самі. От зараз з Олександром Прокудіним на мікрорайоні Корабел зустрічаємося з людьми і просимо їх виїздити. Так, дійсно є проблеми. Ми не можемо забезпечити кожного окремим житлом, і чесно про це кажемо. Є місця тимчасового проживання в місті, області, інших регіонах України. Там умови не такі, як в них вдома. В окремих випадках ми відпрацьовуємо питання розселення людей, сімей з дітьми з можливістю окремого житла. Є фонди, які виходять і кажуть «Ми готові брати на себе сім’ю з дітьми і дати їм будинок в Київській області». Ми пропонуємо. Є успішні кейси, коли люди виїхали і живуть в Київській області.
— Але є історії, коли люди виїздили в Хмельницьку область і поверталися на Острів.
Так, дійсно такі випадки, на жаль, є.
— Щодо сіток. Бачимо, що вже затягнуто декілька вулиць. Які плани на наступний рік? Які вулиці планується затягнути і наскільки це ефективно?
Те, що місто буде затягуватися сітками — це 100%. Скажу чесно, це велика заслуга обласної адміністрації. Це планомірна робота. Без них це було б дуже важко. Велика подяка за те, що йде процес по місту та по області. Є визначені шляхи та маршрути, за якими будуть затягуватися сітки. Тут йде робота з військовими.
Щодо того, наскільки це ефективно – це точно краще, ніж коли їх там немає. Так, це не 100% захист від дрона чи скиду. Але це додатковий елемент захисту, ефективний, який себе показав.
Найефективніший спосіб антидронового захисту — це РЕБи. Правильно побудована система захисту може давати ефективний результат.
— Не можу не запитати про історію, коли з Франції благодійники передавали нам сітки, а місто не виділило грошей на їх розмитнення. Кошти збирала організація, яка об’єднує колишніх військовополонених.
Вперше чую від вас про цю історію. Дякуємо і організаціям, які допомагають як в логістичних моментах, так і в контактах, тому що не тільки з Франції нам передають сітки. Ми шукаємо різні варіанти, щоб можна було їх сюди доставити чи взагалі знайти. Опрацюємо цю проблему. Нам було сказано, що передають безкоштовні сітки і є благодійники, які допоможуть в їх отриманні.
Взагалі варто розуміти, що багато залежить від технічних характеристик сіток. От хтось каже, що ми від чогось відмовилися. Важливі дуже характеристики. Наприклад, якась огіркова сітка не має зовсім захисних функцій.
Кожна сітка проходила випробування. І та, яка показала найкращі якості і може стримати дрон чи скид, ту й обираємо. Але і від тих, які певних характеристик не мають, ми не відмовляємося, бо вони можуть бути використані для інших задач.
— Щодо бюджету на наступний рік. Яким він буде?
Ну якщо дуже коротко, то це 2.7 млрд, з яких дохідна частина — 1,2 млрд. Більшість наших підприємств знаходяться на дотації з міста. На наступний рік передбачено більш ніж 600 млн підтримки комунальних підприємств.
— А звідки приходять гроші, на чому ми заробляємо?
Це ПДФО. 836 млн. Це і єдиний податок. Податку на нерухомість немає. Ще є акцизний збір, але це не ті кошти, які можуть на щось повпливати.
— Розкажіть про історію зі скасуванням оплати за зовнішню рекламу?
Ми зараз відпрацьовуємо бачення білбордів в місті. Їх занадто багато в нашій громаді. В нас є бачення, ми його попередньо опрацювали, що це має бути певна кількість бордів.
— Ну зараз в людей є певна кількість площин, вони заробляють на цьому, а їх звільнили від оплати. Це ж ідеальний бізнес.
Взагалі хочеться трохи підтримувати підприємців. Коли я сюди прийшов, то зрозуміло, що в нас малого бізнесу практично не було. Сподіваюсь, що до кінця року ми затвердимо Програму підтримки незламного бізнесу. Хотілося б давати можливості.
— Це будуть якісь гранти?
Хотілося б. Не хочу анонсувати, щоб не бути пустословом.
— В мене власне підприємці і питали, чому вони нічого не отримують, а рекламники, які обходили корупційними шляхами заборони і робили що хотіли, стали єдиними, кого звільнили від тягара оплати бюджету? Чому саме рекламники, а не ресторатори, до прикладу?
Хотілося б, щоб ми підходили до цього комплексно. Процес не має бути вибірковим.
— Але це вибірково, бо тепер компанія депутата чи колишнього депутата звільняється від оплати.
Я не знаю, хто там власник — депутат чи не депутат.
— Це Іван Бебко. Дивіться, виглядає так, ніби ви звільнили рекламу від оподаткування, аби потім ці підприємці дали вам площини під вибори.
Я не буду підходити вибірково і лобіювати когось в своїх цілях. Хто б це не був — депутат чи якась інша особа.
— Добре, давайте ще поговоримо про бюджет?
Велика частка на соціальний захист іде. Ми цього року прийняли нарешті програму підтримки ветеранів, військовополонених, цивільних полонених в тому числі, їхнього соціального, психологічного супроводу. Цей напрям я курував в обласній адміністрації. В плані підтримки ветеранів міська громада дуже кульгала. Це велика фінансово затратна історія. Є програми підтримки медицини, зокрема стоматологічних послуг, програма отримання ліків в аптеках для пільгових категорій. Нам також потрібно підтримати молодих спеціалістів-лікарів. Щоб у таких важких умовах хтось прийшов сюди працювати. Програми житла для молодих спеціалістів в медичній сфері. Такі напрями, яких не було, а зараз ми їх намагаємося втілити.
— Верховна Рада і президент надали вам повноваження самому складати бюджет, ухвалювати і контролювати самого себе. Це унікальна історія. Чи не думали ви долучити до цього депутатів, яких обрали люди? Ви з ними спілкувалися?
Централізовано зустрічей в нас не було. Частина депутатів позбавлена своїх мандатів, хтось воює, хтось переїхав до іншої області.
Це слушна ідея – долучати їх, бо за них голосували люди. Але єдиний хто звертався до мене – В’ячеслав Білковський. Він зараз воює. Мене познайомив з ним Віталій Бєлобров, мій заступник. В нього було багато ідей щодо можливості захисту громади, дуже слушних.
— Давайте наостанок поговоримо, що позитивного відбувається зараз в місті?
Перше — велика увага на захист міста. Багато чого не видно пересічним громадянам, але з безпековим міркувань ми не можемо про все говорити. Я дякую людям які тут живуть і працюють. Комунальникам перш за все — це героїчні люди. Вони працюють в надважких умовах, страждають, отримують поранення та гинуть, але віддані своєму місту та свої справі.