До повномасштабного вторгнення Любимівська громада була затишним, самодостатнім та перспективним краєм на лівобережжі Херсонщини. Саме так говорить про неї голова селищної військової адміністрації Сергій Коновалов.
Він очолює громаду з 2015 року. Із 2017, після реформи децентралізації, – вже як голова Любимівської селищної ради. Чоловік згадує – за пʼять років йому довелося тричі брати участь у місцевих виборах. За його словами, громада пройшла непростий шлях становлення з моменту обʼєднання, але на початок 2022 року чітко бачила перспективи свого розвитку. Основні надходження до бюджету забезпечували місцеві фермерські господарства та приватні сільськогосподарські підприємства, які спеціалізувалися на вирощуванні зернових, олійних та овочевих культур. Завдяки розвиненій зрошувальній системі аграріям вдавалося збирати рекордні врожаї – кавунів, ранніх овочів, зернових. Активно розвивалися малий і середній бізнес, роздрібна торгівля, сфера послуг та невеликі переробні підприємства.
Відтак після реформи децентралізації це дозволяло Любимівській громаді реконструювати систему вуличного освітлення, ремонтувати дороги, оновлювати матеріально-технічну базу шкіл та дитячих садочків, запустити сучасний центр надання адміністративних послуг, побудувати сучасну амбулаторію. З особливою гордістю Сергій Коновалов згадує відремонтований будинок культури, в якому близько 20 років був склад вугілля.
“Звичайно, найбільше ми пишалися нашими людьми — працьовитими, щирими, які безмежно любили свою землю. Ми пишалися статусом одного з найпотужніших аграрних осередків Каховщини, нашими мальовничими краєвидами вздовж Дніпра та Каховського водосховища, багатими врожаями, славетною скіфсько-сарматською історією Любимівського городища. І, звісно, тим, що крок за кроком ми робили життя в кожному селищі та селі більш європейським і комфортним. Навесні 2022 року ми планували запустити будівництво сучасного стадіону та парку відпочинку”, — розповідає він.
Всі плани перервало повномасштабне вторгнення. Лівобережжя Херсонщини удари російських військ відчуло на собі одними з перших.
“Перше розуміння того, що це не провокація, а саме війна, прийшло вже десь о 5-й ранку. Я зателефонував меру Нової Каховки Володимиру Коваленку, і він мої здогадки підтвердив. Сказав, що був приліт у газорозподільну станцію. Вже о 7-й ранку вся наша команда була на робочих місцях. Після того як ми подолали перший шок, почали ухвалювати рішення — координація комунальних служб, захист об’єктів критичної інфраструктури, забезпечення людей хлібом та продуктами першої потреби, організація допомоги самотнім літнім людям. Відразу ж я записав відеозвернення до мешканців нашої громади. Було також організоване чергування хлопців з нашого обʼєднання “Варта”, аби не допустити мародерства”, — згадує Сергій Коновалов.
Перший російський блокпост на території Любимівської громади зʼявився вже на другий день вторгнення, далі окупанти почали заходити в населені пункти. Коли такі “нальоти” ставалися, мешканці одразу ж телефонували пану Сергію. За його словами, особливо ретельно в помешканнях селян російські військові шукали зброю. Аби обшуки і залякування людей припинилися, місцеві мисливці здавали власні рушниці.
Попри постійні “рейди” селищній раді вдалося пропрацювати до кінця липня. Потім росіяни представили гауляйтера — місцевого колаборанта з Василівки Андрія Штепу, якого за кілька місяців підірвали у Каховці (після того, як підірвали Штепу, громаду очолила мешканка Любимівки, депутатка селищної ради Ірина Добрянська).
“У якийсь момент вони сказали зібрати працівників селищної ради. Я зателефонував секретарю ради і попросив, щоб вона повідомила кожному працівнику: «Вибір за вами. Можете прийти, можете не приходити — як вважаєте за необхідне. Всі ми дорослі люди». Прийшли всі. Вони представили нового так званого керівника громади, запропонували всім залишитися на своїх робочих місцях і співпрацювати з новою владою. Сказали: «Хто вирішив залишитися працювати — залишайтеся, усі інші вільні». Я піднявся, подякував людям за семирічну співпрацю. І моє останнє речення було таким: «Ми всі дорослі люди, у кожного своя голова на плечах. Ніхто не може вас примусити працювати». Одразу ніхто в селищній раді не залишився”, — згадує Сергій Коновалов.
Уже наступного дня у його помешкання прийшли з обшуками російські військові. Окупанти вимагали від пана Сергія “здати” всі адреси військових АТО або членів їхніх сімей. Після того як чоловік відмовився, його пригрозили “підвалом”. Того ж вечора Сергій Коновалов разом з родиною покинув Любимівку.
Зараз села окупованої громади перебувають на межі гуманітарної катастрофи. Понад рік мешканці живуть без водопостачання – після того як росіяни викрали запірну арматуру на всіх пʼяти свердловинах.
“Із 2007 року вода в самій Любимівці подавалася цілодобово та безперебійно, за винятком окремих аварійних ситуацій. У селах, які приєдналися у 2017 році, ми також зробили цілодобове постачання. Уявіть: людина протягом майже десяти років отримувала воду цілодобово, а потім в один момент водопостачання повністю припиняється. Зараз замовляють водовози з Каховки, оплачують воду та доставку”, — розповідає голова СВА.
Через нестачу води селяни втратили можливість вирощувати та реалізовувати овочі та зелень. Також у селі проблеми з електропостачанням, медичною допомогою.
Оскільки села, що входять у Любимівську територіальну громаду, знаходяться близько до берега Дніпра, щодня відбуваються руйнування внаслідок бойових дій. За день до нашої розмови з паном Сергієм в Любимівці було зруйновано магазин та три житлових будинки. Будинок культури, яким так пишалося село, згорів близько двох місяців тому. Ще раніше була зруйнована амбулаторія. Із колишніх мешканців громади, за оцінками влади, залишилося близько 30% людей.
Нині Любимівська сільська військова адміністрація релокована до міста Кропивницький. За словами Сергія Коновалова, її ключова функція на сьогодні — зберегти юридичну та фінансову життєздатність громади як частини України.
Співробітники СВА забезпечують нарахування заробітних плат працівникам бюджетної сфери, формують реєстри пошкодженого та знищеного майна, надають адміністративні й соціальні консультації онлайн, акумулюють міжнародну гуманітарну допомогу. У Кропивницькому функціонує хаб, де видають допомогу внутрішньо переміщеним особам, які знаходяться на території Кіровоградської області.
Функціонує служба у справах дітей, яка опікується дітьми, які залишилися на окупованій території, зокрема дітьми з вразливих категорій та тими, хто покидає захоплену громаду.
“Буквально 5 серпня з Любимівки виїхала мама з дитиною. Зараз вони перебувають у Рівному. Приблизно в середині вересня я планую поїхати відвідати цю родину. Дітей, які повертаються з тимчасово окупованої території, ми завжди зустрічаємо на підконтрольній Україні території. Купуємо їм подарунки, смаколики. Також передбачена грошова виплата таким сім’ям”, — розповідає пан Сергій.
Також діють програми для військовослужбовців, які передбачають виплати при призові на військову службу, у разі поранення — виплати на реабілітацію, грошову підтримку родин загиблих військовослужбовців.
Сергій Коновалов та його співробітники намагаються підтримувати звʼязок з усіма мешканцями Любимівської громади, які тепер розсіяні по Україні та всьому світу. Важче вдається тримати звʼязок з тими, хто залишився на окупованій території.
“Я не телефоную їм, тому що це може поставити людину під загрозу. Телефони там перевіряють. Буває, що телефонуєш людині, а в неї на подвір’ї стоять російські військові. Тому люди телефонують самі. У перші роки часто зверталися із питаннями, чи оформлювати російський паспорт, як бути з пенсіями, документами. Я переконував, що варто робити все, що допоможе вижити і протриматися до перемоги”, — підкреслює він.
Після того як в Любимівці почала працювати окупаційна влада, громаду росіяни розграбували. За словами Сергія Коновалова, зі шкіл забрали телевізори, ноутбуки, принтери, оргтехніку. Також була розграбована селищна рада, комунальне підприємство звідки вивезли трактор, причеп, екскаватор, два автобуси.
“У мене самого після виїзду в будинку жили російські військові. Їхня ротація була три-чотири рази, і кожен, хто заходив, щось собі забирав. У мій будинок прилетіли три дрони в один день, а через кілька днів — ще один. Але навіть до цього вони встигли зняти й забрати кондиціонер. При цьому зовнішню частину кондиціонера, яка висіла на стіні будинку, вони не чіпали. Просто мародерство заради мародерства”, — згадує він.
Голова Любимівської СВА підкреслює: до деокупації влада готується вже зараз і планує зробити громаду більш сучасною та безпечною, хоча ми доходимо до висновку, що замість слова “відновлення” радше необхідно вживати “будівництво з нуля”. — Чи готові ви вже зараз до деокупації?
“Наше обласне керівництво свого часу дуже мудро вчинило, коли закріпило начальників військових адміністрацій тимчасово окупованих територій за громадами, які вже були деокуповані в Херсонській області. Я та начальник Таврійської військової адміністрації закріплені за Новоолександрівською громадою. Це дало нам дуже багато, тому що ми побачили їхній досвід і напрацювання. Ми знаємо, що робити з першого дня деокупації: у перший день, перший тиждень, перший місяць. У нас уже є плани відновлення та алгоритми дій. Перше завдання — розмінування. Потім — водопостачання. Гуманітарний напрямок”, — говорить Сергій Коновалов.
Найбільше роботи, за його словами, буде саме з водою. За роки, коли централізована система не працює, туди доведеться докласти величезну кількість ресурсів.
На сьогодні Любимівська СВА уклала меморандуми з п’ятьма громадами із західних областей України — двома міськими та трьома селищними — і вже відпрацьовує моделі відновлення.
Наостанок нашої розмови пан Сергій звернувся до мешканців Любимівської громади, які нині перебувають в окупації, адже переконаний: усі вони чекають перемоги.
“Я знаю, як вам зараз неймовірно важко. Знаю, що кожен день для вас — це іспит на витривалість та мужність. Будь ласка, бережіть своє життя та здоров’я. Не падайте духом і не вірте російській пропаганді, яка каже, що про вас нібито забули. Про вас пам’ятають. Кожен успіх наших Збройних сил на фронті наближає день, коли ми повернемося до нашої громади”, — підсумовує він.