Херсонець Костянтин Дудченко після повномасштабного вторгнення Росії переїхав до Івано-Франківська. У рідному Херсоні в нього залишилася популярна кав’ярня Prostir.coffee, якій у січні виповнилося три роки.
В Івано-Франківську команда з Херсона змогла з нуля запустити нову кав’ярню, яку місцеві називають «херсонською».
Про каву, бізнес і Херсон ми і поспілкувалися.
Розкажи, як це – відкривати кав’ярню у чужому місті?
Страшно, але дуже цікаво.
Цікавіше, ніж у Херсоні?
Ну в Херсоні тебе всі знають, там уже в тебе була якась підтримка, тому загально в Херсоні відкривати і простіше – це ясно. Коли ж ти відкриваєш [заклад] у незнайомому місті, то у тебе виникає дуже багато перемінних – яку тут каву п’ють, як до неї відносяться. Одним словом, треба все добре проаналізувати. А у нас часу не було, у нас було дуже велике бажання відкритись, аби бути корисними і якимось чином закріпитися.
Вдалося вам тут “закріпитись”? Ви вже тут місцеві?
Складно сказати. Місцеві – це коли ти вже купуєш квартиру і прописуєшся. Загалом же, ми дуже раді, що ми тут, нам дуже подобається це місто, воно нас класно зустріло і ми дуже раді результату, який вийшов.
Сподобалась івано-франківцям кава по-херсонськи?
Я гадаю, що так. До нас повертаються постійно місцеві жителі, приходять херсонці, миколаївці – такі ж як і ми – внутрішньо переміщені люди. Дуже великий відсоток місцевих, і я дуже радий цьому. Люди нас прийняли, про нас гарно відгукуються, рекомендують. Ми отримали таку підтримку, на яку взагалі не розраховували.
Херсонці створили тут уже якесь ком’юніті?
Так. Коли ми пару тижнів тут уже працювали і до всіх херсонців, хто хотів, дійшла інформація, що ми працюємо, то тут стояла купа херсонських машин. І зараз так само – коли приходиш до закладу в середині дня, то на парковці обов’язково є хоча б 5-6 машин з нашими номерами. Тому так, херсонська туса тут є. Плюс, до Івано-Франківська переїхав наш ХДУ, а у Телеграмі є група, куди херсонці самі додаються. Там вони спілкуються, діляться проблемами. У нас в кав’ярні наші земляки також збираються – ми проводимо вечори-зустрічі херсонців. От, 11 серпня у нас буде дегустація вин з Шато князя Трубецького.
Це без участі компанії?
Так, це місцевий мережевий супермаркет запропонував таке нашим друзям-херсонцям, а вони запропонували нам провести дегустацію з останніх пляшок – зібрати сет, додати їжу, розказати про вино, щоб люди могли на якісному рівні відрізняти його від інших. Тому ми поставимо телевізор, брати Білецькі дали нам матеріал про Шато і Хероснщину – будемо показувати, як виглядає наша область, презентувати вино. Наразі дуже важко щось купити із їхньої [Шато Трубецького] продукції, бо все розібрали, а нового не надходить. Тому кожну пляшку, що ми знаходимо, я стараюсь забрати собі в колекцію.
Місцеві через вас цікавляться Херсоном? Що кажуть взагалі?
Постійно цікавляться. У мене багато знайомих з кавової сфери плюс відвідувачі – вони приходять, дуже часто ми розмовляємо про Херсон, бо кав’ярня херсонська, і людям цікаво дізнатись цю інформацію від нас. Загальні настрої у людей приблизно ось які. Половина взагалі не очікувала, що Херсон буде чинити такий супротив, дуже багато хто думав, що там будуть вітати росіян, вони дуже здивовані. Я їм завжди говорю, а чому ви дивуєтесь? Вони кажуть ну у вас же там російською розмовляли? Кажу і що? Багато де нею розмовляють.
Це одна проблема, тоді як колабораціонізм і зрада – це вже зовсім інше. Ще частина каже, що херсонці – красавчики, подають дуже серйозний приклад, будучи в окупації, багато роблять, дуже незламні духом.
Ти збираєшся повертатись в Херсон?
Так, будемо жити на два міста.
Івано-Франківськ вже став твоєю другою батьківщиною?
Батьківщина тільки одна – це Херсон. А в Івано-Франківську ми відкрили кав’ярню: орендували приміщення, будемо будувати кухню, щоб подавати сніданки. Уже дуже багато всього зроблено, дай Боже, аби все воно працювало. А якщо воно працюватиме, то який сенс закривати бізнес?
А для кав’ярні мати кілька працюючих точок у різних місцях – це дуже добре – і для франшизного пакету, і для загальної репутації. Мені подобається Івано-Франківськ як місто, мені подобається, що близько до гір. І так само мені подобаються вдома наші дачі, наше море, тому доведеться жити і там, і там.
А ті херсонці, з якими ти тут спілкуєшся, всі збираються повертатись?
У половини такий меседж – будемо їхати за першим же БТРом. А от таких, що такі “тут по любому лишаємося” – таких немає наразі. Херсон не зруйнований, я от знаю тут жителів Києва, Харкова, які уже втратили домівки, тому вони сказали “Нам немає сенсу вертатись, будемо тут”. А херсонці всі налаштовані повертатись.
Херсонська кава як бренд полюбилась кавоманам?
Так, херсонська кава відкрила нову філософію. Раніше це була просто така як умовно туристична візитівка. Я поясню: люди, подорожуючи Херсонщиною, купували собі її на подарунок, це було радше як прикол; штука, яка б сказала про Херсон вже після відпочинку. Коли ми зайшли сюди [в Івано-Франківськ], ми дуже вагались, бо місцеві обсмажчики кави мені говорили, що це обов’язково мають бути локальні продукти, від наших обсмажчиків, “бо у нас у Франківську всі дуже люблять локальне”.
І дуже мене це грузонуло, бо тут я заходжу з херсонською кавою, Херсон в окупації, у нас херсонська кава. Як це вплине на бізнес – ніхто не знав. Але з іншого боку – чому я маю про це мовчати? Для людей наша кава була здивуванням, вони розпитували, як так вийшло і так далі. Це і давало можливість заговорити з людьми на тему Херсона, розказати про наші проблеми. Тому наш бренд херсонської кави зіграв нам користь, дав можливість зайвий раз нагадати, що місто в окупації і ми маємо його звільнити.
Наскільки відрізняється ведення бізнесу в Івано-Франківську і в Херсоні?
В Івано-Франківську все більш серйозно в плані реєстрації – тобто, літній майданчик, вивіска, реклама – це все мало бути зареєстровано до моменту відкриття. Це імпонує мені, бо ти спочатку затверджуєш те, що хочеш поставити, місто дивиться на це, приймає рішення і тільки тоді тобі дають дозвіл. У Херсоні тільки почали за це братися, наскільки я розумію, перед війною. До нас приходили [з перевіркою] через те, що у нас там була неузаконена одна штука – а ми почали тільки цим займатися.
А тут все чітко відпрацьовано – я би хотів, щоби так було і в Херсоні. У плані іншого – все так само просто. Відкрити бізнес не проблема, а що стосується місцевих – мені дуже подобаються івано-франківці з їхньою відкритістю – чесно говорять, що не так, не доводиться про це потім читати на форумах. У Херсоні такого немає. У нас спочатку прийдуть, а потім у гугл-відгуках дивишся – одна зірка. І ти думаєш “Ну є адміністратор,є бариста. Підійди скажи – все перероблять, вибачаться, чимось пригостять. Кожен може помилятися.
Персонал у вашій кав’ярні складається з херсонців?
Так. Одна дівчина з Франківська – бариста, яка замінила мене. А так у нас працює рідна сестра моєї дружини, ще одна колега, яка виїхала [з окупації], Поліна, моя дружина. Також нещодавно приєдналася і наша кухар Даша, яка пропрацювала з нами 1,5 року – вона була під Кримом, в селі, і от приїхала сюди.
Конкуренція є?
Ну як сказати. Загалом я думаю, що конкуренція – це добре, тому що вона не тільки не дає тобі зупинятися. Є такий момент, що мої клієнти підуть в заклад до інших людей, і це їм на руку. А їхні клієнти зайдуть до мене – це на руку нам. Кожен, хто тут відкривається, він приводить свій потік людей, які у будь-якому разі будуть перемішуватися з моїми. Коли ми відкрились, на цій лінії не було кав’ярень, зараз уже далі є кондитерська і далі – ще одна локальна мережа. Людей багато, конкуренція є, сказати, що вона мені щось зіпсувала я не можу, я бачу, що люди повертаються до нас. Будемо всі уживатися. Якщо люди бачать від тебе позитив і підтримку, то вони будуть хотіти повернутись.