Як раніше повідомляв МОСТ, журналіста італійської газети було поранено під час поїздки до Херсона, а його фіксер Богдан загинув.
Виданню Adnkronos вдалося поспілкуватися із ним, в той час як італійця везли з Херсона в Одесу на операцію.
«Зі мною все добре, у мене чотири поранення, три — через падіння під час втечі, одне, в плече, — від кулі. Я був у бронежилеті, та ж куля, яка зачепила мене, ймовірно, влучила в груди моєму великому другу Богдану Бітику».
Коррадо Зуніно, кореспондент Republblica в Херсоні розповідає Adnkronos зірваним від емоцій голосом, що став жертвою засідки на околицях південноукраїнського міста, в якій загинув його соратник Богдан Бітик.
Насправді, слово “засідка” для цієї історії не підходить зовсім, адже Коррадо Зуніно із своїм фіксером порушили всі правила і норми.
За даними МОСТа, вони заїхали в Херсон не попередивши про це нікого з військових. Це в коментарі Adnkronos підтвердив і сам італієць.
«Ситуація в місті Херсон була відносно спокійна, я чув два-три постріли десь вдалині, на іншому березі Дніпра, з того самого, який контролює Росія. Тож ми доїхали до мосту», – розповів він, прямуючи у кареті швидкої допомоги до Одеси.
Цей міст «зараз неможливо перетнути, тому що його зруйновано у двох точках, – пояснює репортер, – але між 20 і 22 квітня деяким українським військовим вдалося зайти на територію протилежного берега Дніпра. Ось ми були на мосту з української сторони».
Потрапити не те що на міст, а навіть в його район, нікому офіційно неможливо. Це повʼязано із безпекою. І про це, очевидно, знав журналіст і його команда.
Коментуючи подію колегам, Коррадо Зуніно розповів, що вони доїхали до моста, залишили машину і рушили пішки: «Ми вийшли, українські військові кричали нам: геть! (іди геть!, – ред.). Ми одразу поїхали, я почув, що військові кажуть «преса!». Я стояв ззаду ближче до української сторони, а Богдан натомість стояв передом до російського боку. Тоді ж я почув свист. Тепер я розумію, що то був звук, який супроводжував моє поранення в плече. У той же момент я побачив, як Богдан впав на землю».
У цей момент журналіст вирішив діяти згідно з правилами поведінки під час війни, які він добре знає.
«Так як нас навчали на курсах, я залишив зону стрільби, один раз обернувся, а Богдан все ще лежав на мосту. Півгодини тому мені повідомили, що він досі там лежить, і витягувати його не збираються, бо це зона обстрілів. Тому я припускаю, що він вже мертвий», – каже Зуніно, насилу закінчуючи речення.
Журналіст Repubblica говорив чітким голосом, але, зрозуміло, був спустошений.
«Що я відчуваю? Я спустошений смертю Богдана. Ми виконали п’ять місій разом. Ми двічі просили дозвіл, щоб приїхати сюди. У нас був загальний дозвіл, місцевий, ми минули 3 блокпости, нас не зупиняли, не казали «туди не можна їхати», – каже він.
І це маніпуляція. Ніякого місцевого дозволу у нього не було. Італієць мав акредитацію Міноборони, таку саму як і десятки тисяч інших журналістів. Але про свою поїздку в Херсон, за даними МОСТа, він нікого не попередив. І, очевидно, не отримав ніякого інструктажу.
Тому він і виїхав на міст. І наразив на небезпеку, буквально смертельну, свого супутника.
Фізично Зуніно в порядку.
«В Херсоні до мене поставилися чудово, зараз мене везуть на «швидкій» в одеську клініку. Я пояснив, що зі мною все добре, але прийшло відповідне розпорядження від Офісу Президента, військові наказали їхати, і я з ними погодився. Я думаю, що мені також доведеться летіти гелікоптером, яким я би не хотів летіти, оскільки у нього теж можуть поцілити, але я наважусь на це», – підсумовує він.
