Проросійський телеканал «Таврія», який працює на окупованій лівобережній частині Херсонської області, розповсюджує для своїх глядачів наративи російської пропаганди про Україну як про нібито штучно створену державу, історія якої складається майже виключно з втрачених можливостей.
Що кажуть окупанти
Щотижня на телеканалі «Таврія» виходить програма «Витверезник», ведучий якої, одягнений в білий халат і медичну шапочку, «лікує синдром колективного сп’яніння, спричинений вірусом українства», як він каже. Програму ведучий проводить в декораціях лікарського кабінету.
Черговий випуск програми, який вийшов нещодавно, називається «Чому в сучасній Україні стали ненавидіти всю радянську спадщину?».
Ведучий розмірковував про, за його словами, невдячність українців до радянських діячів, які нібито у 1922-1954 і створили Україну в її теперішніх кордонах.
Якщо б УНР (Українська Народна Республіка, – МОСТ) виграла в Громадянській війні, то це була б дуже маленька держава, до складу якої не входили б Донбас, Крим і Галичина,
каже ведучій.
За його словами, самі українці не піклувалися про територіальну цілісність власної держави. Наприклад, як каже ведучій, «Симон Петлюра у гонитві за владою віддав захід України полякам».
Далі йде розповідь про дискусію, яка відбулася в 1922 році між Леніним і Сталіним. Останній, тоді – нарком у справах національностей, хотів створити радянську державу з національними автономіями в її складі, а Ленін виступав за створення союзних республік, що врешті решт і відбулося.
Ленін зробив Україні хороший подарунок у вигляді колишньої Донецько-Криворізької республіки і Одеської радянської республіки, – каже ведучій.
І далі каже, що розширенню України пізніше сприяв і Сталін, приєднавши до України її західні території:
Питання Львова Сталін вирішив з точки зору історичної справедливості… Галичина і Волинь приєдналися до СРСР, чому були дуже раді… За усіма земними законами, западенці повинні мати портрет Сталіна в кожній хаті… Закарпаття – теж подарунок Сталіна Україні. В 1945 році воно було відібране у Чехословаччини і увійшло до складу України із сумішшю національностей – угорців, словаків, русинів та українців.
Потім, як стверджує проросійський пропагандист, розширенню України сприяв Микита Хрущов, названий в програмі українолюбом:
На честь святкування 300-річчя возз’єднання України і Росії він від душі подарував республіці Крим.
Після цього історичного екскурсу ведучій робить проміжний висновок:
Україну створили більшовики.
А далі пускається в розмірковування про те, що українці, на думку проросійського пропагандиста з Херсонщини, виявилися не вартими настільки щедрого подарунку:
Причина ненависті українців до всього радянського – банальна заздрість. Самостійникам історія не раз давала шанс на втілення мрій. Натомість українці все спустили: не виграли жодної битви, не створили жодного прикладу для наслідування. Я не маю на увазі багатьох видатних людей, які народилися на окраїні Русі, я говорю про купку самозванців, які називають себе українцями і пропагують націоналізм. Чіпляючись за вигадані перемоги, роблячи героями покидьків та виродків, українці прагнуть викреслити пам’ять про дійсно достойний період своєї історії.
І насамкінець пропагандист робить фінальний висновок:
Проєкт «Україна» повністю провалився як несамостійний. Не вийшло спільної любові та єдності.
Під час програми ведучий, який називав себе Доктор, намагався бути максимально емоційним та артистичним. Наприклад, зображував в лицях вигаданий діалог Леніна і Сталіна з приводу побудови СРСР.
Також у програмі застосований прийом, дуже популярний у YouTube-блогерів: для акцентування уваги глядача на деяких моментах використовувалися «вкраплення» у вигляді коротких фрагментів з різних художніх фільмів.
Так, після слів ведучого про рішення Леніна розширити кордони України йде фрагмент з радянського фільму «Іван Васильович змінює професію» з фразою: «Я вимагаю продовження банкету!».
Чому це неправда
Усі випуски програми «Витверезник» побудовані на фейках та маніпуляціях, але цей випуск складається з них на сто відсотків.
Формат статті не дозволяє докладно спростувати усю неправду, яку говорив херсонський проросійський пропагандист Владислав Владимиров. Саме він на «Таврії» веде програми з агресивною антиукраїнською пропагандою: «Зона окупації», про яку онлайн-видання МОСТ вже писало, і «Витверезник».
Спростування сказаного Владиславом Владимировим можна легко знайти в інтернеті, бо в мережі вже розміщено чимало матеріалів про історію України. Тому зупинимося лише на основних моментах.
Владимиров каже, що у разі збереження УНР під час Громадянської війни Україна була б маленькою державою. Але території, підконтрольні УНР, були розташовані на площі 850,1 тисячі квадратних кілометрів, а населення становило близько 40 мільйонів людей. Для порівняння: територія України в сучасних кордонах – 603,7 тисячі квадратних кілометрів. І території Донбасу та Одещини входили до складу УНР. Тобто, вони не були подарунком Леніна Україні.
А щодо Донецько-Криворізької та Одеської радянської республік, то перша існувала з 28 квітня 1918 року по 17 лютого 1919 року, а друга – з 20 лютого по 15 березня 1918 року. Тобто, в 1922 році під час створення СРСР про них навряд чи навіть згадували.
Говорячи про нібито передачу Симоном Петлюрою західноукраїнських земель Польщі «у гонитві за владою», ведучий, скоріше за все, мав на увазі Варшавський договір – міждержавну угоду Польщі та УНР, за якою в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу Петлюра дав згоду визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип’яті до її гирла. За договором, польський уряд Юзефа Пілсудського відмовився від намірів розширення території Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР. Тобто, в даному випадку переслідувалися інтереси української держави, а не особисті – Симона Петлюри.
Щодо передачі Радянському Союзу західноукраїнських земель, то ведучий «Таврії» не згадав про документ, на підставі якого СРСР отримав ці території. Не згадав про те, що 23 серпня 1939 року гітлерівська Німеччина і сталінський Радянський Союз уклали Договір про ненапад, відомий також як Пакт Молотова-Ріббентропа – за прізвищами підписантів.
У таємному додатку до угоди сторони домовилися про розподіл сфер впливу у Східній Європі. Німеччина відмовлялася від будь-якого впливу на Фінляндію і Балтійські держави (Латвію й Естонію), а східні території Польщі по лінії Нарва – Вісла – Сян, тобто Західна Україна і Західна Білорусь, на прохання Москви, мали відійти до Радянського Союзу.
Решта територій у Східній Європі відходили під вплив фашистської Німеччини. Після церемонії підписання пакту Сталін виголосив тост за фюрера німецького Рейху. Договір про ненапад був ратифікований 31 серпня 1939 року одночасно Верховною Радою СРСР і Рейхстагом Німеччини. Ця подія стала прологом до Другої світової війни, яка почалася 1 вересня 1939 року.
Одразу після того, як радянській війська увійшли на територію, за приєднання якої до України місцеві мешканці, як стверджує ведучий програми «Витверезник», мають дякувати Сталіну, там почалися жорстокі репресії.
Загалом за 1939-1941 роки жертвами репресій – депортацій, ув’язнень, розстрілів – став чи не кожен 10-й мешканець західних територій України. Переважно це – представники інтелігенції, духовенства, заможні селяни. В одній лише Галичині, за підрахунками дослідників, за той період населення зменшилося майже на 700 000 людей.
А щодо начебто подарованого Україні Криму, то передачу півострова до складу УРСР у 1954 році викликали гостра господарська потреба, сусідство з УРСР, зручність забезпечення півострова водою (будівництво Північно-Кримського каналу), електроенергією, продукцією з материкової частини УРСР. Передача була вимушеною мірою через важку економічну ситуацію на півострові, викликану післявоєнною руїною та браком робочої сили після депортації кримських татар й тим, що переселенці з російських регіонів не мали навичок господарювання в специфічних умовах Криму.
А щодо «українолюба» Хрущова, то тут можна навести лише один приклад: під час Другої Світової війни та після неї Микита Хрущов виступав за привселюдні страти через повішання учасників українського національно-визвольного руху.
В програмі «Витверезник» лише один раз був згаданий Голодомор, й те в нейтральному контексті. Можливо тому, що заперечити цей злочин радянського режиму просто неможливо.
Чому це важливо
Наратив про нібито штучність України і перебування у її складі «подарованих російських земель» пропаганда держави-агресора насаджує вже багато років. Особливо активно це робиться, починаючи з 2014 року.
А напередодні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, 22 лютого 2022 року, Володимир Путін виступив з розлогим зверненням, у якому прямо заявив про відсутність у нашої країни права на державну суб’єктність.
Зокрема, в цьому зверненні сказано:
Тож почну з того, що сучасна Україна цілком і повністю була створена Росією, точніше більшовицькою, комуністичною Росією. Цей процес розпочався практично відразу після революції 1917 року, причому Ленін та його соратники робили це дуже грубим по відношенню до самої Росії способом – за рахунок відділення, відторгнення від неї частини її власних історичних територій. У мільйонів людей, які там мешкали, звичайно, ніхто ні про що не питав. Потім напередодні та після Великої Вітчизняної війни вже Сталін приєднав до СРСР і передав Україні деякі землі, які раніше належали Польщі, Румунії та Угорщині. При цьому у вигляді своєрідної компенсації Сталін наділив Польщу частиною споконвічних німецьких територій, а в 1954 році Хрущов чомусь відібрав у Росії Крим і теж подарував його Україні. Власне так і сформувалася територія радянської України.
Тобто, програма «Витверезник» телеканалу «Таврія» витримана стовідсотково в концепції кремлівського трактування новітньої історії України.
Такий пропагандистський продукт створюється з метою переконання аудиторії, в даному випадку – мешканців Херсонської області в тому, що загарбницька війна, яку Росія веде проти України, – це «повернення споконвічних російських територій» і «відновлення історичної справедливості».
Але доводи кремлівської пропаганди не витримують навіть поверхневої перевірки реальними фактами.
* Матеріал створено за підтримки Центру прав людини ZMINA.
