Стався несподіваний і може трохи жорсткий (але такі часи) урок з етики.
Нана, якій днями виповнилося сім, спитала в мене (раптом): а може так бути, що росіянці не винні, їм просто путін наказав?
По-перше, це стало для мене шоком, бо моя дитина дбайливо вихована, викохана, можна сказати, в кристально чистій русофобії. Це та єдина людина в таксі, котра, поки вам всім ніяково, скаже водієві: Я ПЕРЕПРОШУЮ, ПАНЕ, ВИМКНІТЬ РОСІЙСЬКУ ПІСНЮ, БУДЬТЕ ЛАСКАВІ! Вона знає, що коти на вулицях лякливі, бо їх ображали росіянці. Вона знає, що її вчитель з малювання говорить російською, бо його батьки так сильно боялися росіянців, що змусили його самого стати росіянцем. І тут раптом таке припущення!
Погодьтеся, це хуйня. Треба було щось робить. Я дістала ніж, дала його дитині і сказала: піди і убий Рауля (сусідський пес з яким вона грає). Дитина, звісно, сказала – ні.
– Я не дам тобі солодкого ніколи в житті, якщо ти не вб‘єш цього собаку.
– Мені не потрібна жодна цукерка в житті.
– Добре. Йди вбий хробака.
– Я не можу, це жива істота.
– Я не дам тобі дивитись мультики три роки.
– Ну й не треба.
– Ти розумієш? Якщо ти не хочеш вбивати, навіть я, твоя мати, не можу тебе змусити. А путін їм не мати, вони його навіть не знають особисто.
– А чому вони хочуть вбивати?
– Я не знаю. Ніхто не знає. Коли ми зрозумієм, світ стане кращим назавжди. Але навряд це відбудеться завтра. Може ти знайдеш відповідь.
Катерина Мола