Попри всі труднощі, херсонці продовжують займатися своєю справою – відкривають заклади, їздять на роботу під дронами, готують їжу та чекають на своїх клієнтів. Люди створюють простори, де можна хоч на короткий час сховатися від тривоги й відчути тепло.
Одне з таких місць – невеликий заклад «Файні Чебуречки». Тут смажать чебуреки, організовують свята для дітей і щодня доводять, що життя в місті триває.
Власниця Людмила до повномасштабного вторгнення керувала чебуречною. Після деокупації Херсона вона викупила приміщення і відкрила тут заклад під назвою «Файні Чебуречки». Каже, що це було не спонтанне рішення.
«Люди самі мене просили відновити роботу закладу», – говорить вона. Місту, додає, бракувало місць, де можна просто поїсти гарячого і відчути бодай крихту звичного життя.
На День святого Миколая Людмила влаштувала свято для херсонських дітей – тоді до малечі завітав чарівник, лунала музика, діти сміялися та гралися. Подарунки та яскраві емоції зробили цей день особливим.
Працювати у Херсоні зараз – щодня приймати складні рішення. Траса М14, яка з’єднує місто з Миколаєвом, перебуває під постійними атаками дронів. Через це постачальники часто відмовляються їхати, тому продукти для кухні Людмила закуповує особисто. Вона їздить у Миколаїв сама або чекає там на постачання. Деякі позиції надсилають поштою.
«Нам іноді доводиться їздити в Миколаїв, чекати там. От, наприклад, високотемпературну олію для фритюру ми теж беремо тільки там, бо Херсоні її просто немає», – розповідає власниця.
У «Файних Чебуречках» не користуються напівфабрикатами. Тут усе готують з нуля.
«Ми самі купуємо м’ясо і власноруч робимо всі заготовки», – каже Людмила. За її словами, це складно, але інакше вона не уявляє роботу закладу.
Ще один виклик – нестача персоналу. Багато людей виїхали з міста, багато хто боїться повертатися. Попри це, у «Файних Чебуречках» зібралася згуртована команда. Люди, які підтримують Людмилу і готові працювати разом, навіть у складних умовах.
Так, Наталя мала бізнес у цій сфері ще до повномасштабного вторгнення. Вона згадує, що працювала в центрі міста, який нині вважається одним із найнебезпечніших районів.
«Було дуже страшно працювати в центрі, але їсти ж хочеться кожен день, тому доводилося ризикувати. Коли Людмила подзвонила і запитала, чи готова я повернутися, я навіть не задумувалася ні на секунду. Одразу сказала, що буду працювати. Я добре її знаю і довіряю їй. Вона дуже добрий керівник, ми її називаємо мамою», – усміхається Наталія.
Перший робочий день після відкриття власниця Людмила згадує як справжній хаос. Чекати на чебуреки доводилося по дві години. Людей було дуже багато. Наплив був настільки великий, що довелося придбати ще один фритюр, аби зменшити час очікування.
Навіть зараз клієнтам іноді доводиться чекати по 40 хвилин. Окрім чебуреків, у меню є картопля фрі, млинці, креветки та інші страви. Люди терпляче чекають, бо знають, заради чого прийшли.
Кухар Іван каже, що ця робота йому до вподоби.
«Мені дуже подобається працювати кухарем і спілкуватися з людьми. Ця робота мені до душі», – говорить він.
До зимових свят Іван охоче перевтілився у чарівника, щоб привітати дітей і подарувати їм гарний настрій.
Зізнається, що спочатку було страшно виходити на роботу, але з часом звик.
«Ой, ну з роботою у Херсоні зараз складно, людей і праці мало, але я дуже радий, що працюю у “Файних Чебуречках”. Зараз я вранці встаю, приїжджаю сюди, і все як завжди: готуємо, робимо заготовки, смажимо, варимо і годуємо людей. Після роботи часто їду додому на таксі, бо маршрутки не ходять, іноді дорогою люди потрапляють під дрони, але, слава Богу, мені пощастило», – каже Іван.
Тож, попри обстріли, люди приходять у «Файні Чебуречки» щодня. Хтось обідає на місці, хтось бере їжу із собою. Приїжджають навіть з інших районів міста, зокрема з Шуменського і ХБК.
Херсонці переконані, що малий бізнес у місті зараз надзвичайно важливий.
«Його потрібно розвивати. Не треба боятися, навіть попри обстріли», – каже одна з відвідувачок, яка сама має невеликий бізнес.
Плани на майбутнє Людмила будує обережно. Каже, що зараз головне тримати сервіс і створювати атмосферу, куди хочеться повертатися. Для неї цей бізнес завжди був близьким.
«Я люблю спілкуватися з людьми. Мені дуже подобається, коли мене зустрічають з вдячністю», – каже Людмила.
У місті, де війна стала частиною щоденної реальності, «Файні Чебуречки» залишаються місцем тепла. Місцем, де попри страх, втому і небезпеку, продовжують готувати, усміхатися і годувати людей.