На сайті Херсонської ОДА оголосили про старт онлайн-голосування за проект меморіалу «Захисникам незалежної України», який мають встановити на алеї героїв по вул. Перекопській. Одразу варто зазначити, що ідею відкритого голосування реалізували не дуже зручно. За посиланням, що поширене на сайті адміністрації, частково доступні заархівовані файли, а частково – просто зображення проектів меморіалу, які спочатку треба завантажувати на комп’ютер, запам’ятовувати варіант, який сподобався, а вже потім голосувати. В очі кидаються купа помилок в описах до проектів, але хто це писав – невідомо. У конкурсній комісії заявили, що проекти оцінюватимуть без авторства, у зашифрованому вигляді, аби не було заангажованості.
Втім, такий варіант все ж кращий за кулуарне рішення, яким намагалися протягнути проект минулого року. Нагадаємо, тоді голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв анонсував встановлення пам’ятника українським воїнам різних поколінь до Дня ЗСУ – 6 грудня. Однак оприлюднений проект меморіалу викликав шквал обурення у ЗМІ і соцмережах. У поспіху підготовки пам’ятника до конкретної дати автори ідеї припустилися кількох грубих ляпів. На плиту нанесли авторський малюнок художника Олексія Бондаренка, не спитавши в останнього дозволу на використання зображення. В адміністрації також хотіли обійти законний порядок встановлення об’єктів благоустрою, не отримавши дозволу з міської ради.
Після такого резонансу в ОДА вирішили провести відкритий конкурс, проекти якого лише зараз доступні широкому загалу. Цікаво, що від ідеї переробленого малюнку Олексія Бондаренка все ж не відмовились. Він є у списку проектів. В оригіналі малюнок містить чотирьох воїнів, які символізують єдність українських поколінь у боротьбі за незалежність: від Київської Русі, Козаччини, визвольних змагань УПА та сучасних українських бійців, які відстоюють незалежність України у неоголошеній війні з Росією. Втім, у переробленому для пам’ятника варіанті чомусь зник боєць УПА.
За словами члена конкурсної комісії Михайла Вустянського, наступне засідання комісії заплановане на 13 вересня. «Там будемо вирішувати, як рухатись далі. Особисто я – за другий етап конкурсу, адже представлені зараз проекти не «тягнуть» на їх реалізацію у первинному вигляді, – коментує Вустянський. – Особисто мені подобається не переробка наявної дошки пошани у меморіал, а створення нового об’єкту. Звичайно, буде врахована громадська думка, отримана з голосування і загальних відгуків. Але остаточне рішення за комісією».
Аби уникнути звинувачень у заангажованості, ми попросили прокоментувати представлені проекти незалежного експерта. Світлана Шліпченко – директорка наукових програм Центру Урбаністичних Студій НаУКМА; член Ради Громадських Експертів Міжнародного архітектурного конкурсу Територія Гідності. Світлана Шліпченко закінчила аспірантуру Центрально-Європейського університету, стажувалась у Лондоні, Кембриджі, Пенсильванії.
«Такі речі НЕ МОЖНА робити поспіхом. Практика встановлення «пам’ятника» до дат не просто хибна, вона руйнівна для справи, яскраво демонструє спосіб мислення локальних чиновників – аби догодити «патрону», – коментує Світлана Шліпченко. Власне, саме для того, щоб не допустити нашвидкоруч встановленого пам’ятника Героям Небесної Сотні в Києві, було й запущено серію публічних обговорень-дискусій, а потім конкурс. На мою думку, саме конкурсне завдання (і місце розташування, і концепція увіковічення/збереження пам’яті, і «форма» – що це має бути, адже пам’ять – це далеко не завжди пам’ятник) мало стати предметом обговорення експертами та громадою».
«Сьогодні існують інші практики вшанування пам’яті й комеморації, і це зовсім необов’язково має бути спорудження монумента-пам’ятника. Символи, тим більше аж до такої міри збаналізовані, не працюють, – вважає Шліпченко. – Така річ не викликатиме емоцій зараз, у сучасників, що вже говорити про наступні генерації! Акцент з «об’єкта» («матеріалізованого символу») мав би бути перенесеним на концептуалізацію й організацію практик та церемоній вшанування пам’яті. Вважаю непродуктивним коментувати проекти, подані на цей конкурс, і розумію, чому результат людям не сподобався. Не думаю, що тут критично важливо говорити про те, чи навмисне вилучили упівця, чи ні. Так, авторське право – то також важлива штука. Однак не на це має бути націлена увага. Важливі інші речі – процедура і концепція комеморації.
Та не можу втриматись, щоб не сказати – пропоновані проекти направду неоковирні, позбавлені будь-якої унікальності (тобто не відповідають навіть тим вимогам-умовам). І матеріали! (з яких пропонують виготовити пам’ятник – ред.) Я розумію, що кошторис обмежений, але…».
Іван Антипенко