Три сільські ради створили ОТГ у 2016 році. Спільний бюджет, який складав менше 10 мільйонів гривень, уже зріс у 5 разів. І сьогодні Тавричанська ОТГ працює зі значним реверсом – ділиться бюджетом із менш заможними громадами.
За рахунок чого сільська громада на Херсонщині має такий прибуток, як розвиває туризм, не маючи красивих гір та стародавніх замків – про це у проекті УКМЦ-DOBRE “Речники громад” розповів голова громади Юрій Гречка.
Юрій Гречка каже, що під час об’єднання він не працював у місцевому самоврядуванні, проте пам’ятає, що обговорення були досить активними. Люди не мали достатньо інформації про успішні приклади ОТГ та і їх на той час було не так багато. Проте таки наважились на об’єднання і не пошкодували.
“Усі розуміли, що тільки об’єднавшись, ми зможемо рухатися далі. Адже ті бюджети, які були в сільських радах, і ті крихти, які вони отримували “згори”, не давали можливості розвиватися. Ради були своєрідними касами, які розподіляли гроші по захищених статтях. Тому основними побоюваннями було – аби ми не лишися тими ж касами тільки більшого розміру. Люди спочатку думали, що це просто укрупнення, але насправді – це не так. Ми працюємо зовсім по-іншому”.
Після об’єднання, згадує Юрій Гречка, вони побачили, що громада не мала ні планування розвитку, ні навіть проектів, на які грошей би вистачило і раніше. Уже у 2016 році, коли ОТГ отримала гроші і повноваження, тут почав діяти проектний підхід до роботи. Визначаючи пріоритети, громада могла вирішувати нагальні питання – ремонтувати водогони, оснащувати школи. А тим часом, проводилося опитування серед жителів, щоб сформувати офіційну стратегію. Документ прописали до 2028 року, проте планують вносити зміни, адже частину планів уже вдається втілити сьогодні.
Перші досягнення Тавричанської ОТГ
“Найголовнішим для нас є люди – як забезпечити їм комфортні умови для життя. Сюди входять робочі місця, можливість відпочинку, транспортна доступність, медичне забезпечення, хороші садочки і школи. Це цілий комплекс, тож стратегію ми розробляли більше, ніж півроку”.
Люди вирішили, що головне для них – охорона здоров’я і профілактика. Первинну ланку забрали на баланс громади через півроку після об’єднання. Лікарів не вистачало, проте зараз і фахівців достатньо, і фінансування. Двом медикам, які прийшли працювати, дали службове житло. Медикаменти купують за рахунок субвенції. Юрій Гречка каже, що Тавричанська медицина забезпечена в повному обсязі. До того ж, місцеві підприємці допомогли купити новий кардіограф та сучасне обладнання для стоматологічного кабінету.
Голова громади також розповідає, що у кожному з дев’яти сіл громади вдалося встановити вуличне освітлення. Зараз проект на завершальному етапі. Крім того, великим досягненням Юрій Гречка вважає забезпечення водою. В одному з сіл збудували абсолютно новий водопровід. Проте якість води ще потребує покращення. Декілька тендерів із закупівлі водоочисної станції зірвались. Тож наразі громада придбала невеликі фільтрувальні станції для навчальних закладів, а для купівлі решти необхідного обладнання будуть шукати можливості залучення позабюджетних коштів.
Як сільська об’єднана громада заробляє
Спільний бюджет трьох рад до об’єднання складав менше 10 мільйонів гривень, сьогодні у скарбничці ОТГ – 51 мільйон у рік. За підсумками 2018 року, Тавричанська громада серед собі подібних займала 24 сходинку за рівнем доходу на людину. Того року реверс громади був 997 тисяч гривень, зараз – 2 мільйони 300 тисяч.
Юрій Гречка говорить, що у громаді працює близько півсотні підприємців різного рівня прибутку, також є 4 бюджетоутворюючих підприємства. Одне з них – державне підприємство – дослідне господарство “Асканійське”, яке минулого року принесло громаді 11 мільйонів гривень, ще більше 7 мільйонів – ТОВ “Агробізнес”. Юрій Гречка додає, що у їхній громаді – хороший показник офіційних робочих місць. І, за його словами, підприємці самі стали зацікавлені у оформленні, адже вони бачать, куди витрачаються кошти.
Більше робочих місць у Тавричанській ОТГ з’явилося і завдяки тому, що місцева влада сприяє розвитку бізнесу.
“Сільська рада не створює робочих місць, але ми сприяємо бізнесу у створенні робочих місць шляхом надання земельних ділянок або зменшенням пільгової ставки на початковий період”.
Наприклад, фермер, який вирощував сою, пшеницю, вирішив займатися тваринництвом. Оскільки сусіднє ДП “Асканійське” вирощувало велику рогату худобу, власник оновленого ТОВ “Агробізнес” вирішив розводити кіз. Місцева влада допомогла із виділенням земельної ділянки і сьогодні ферма налічує 200 альпійських кіз. На підприємстві виготовляють тверді сири та бринзу, і це примножує прибуток громаді. Також на фермі проводять екскурсії для туристів.
Тавричанська громада почала розвивати туризм
“Тавричанська громада виділяється з-поміж інших тим, що ми маємо соціально-орієнтований відповідальний бізнес. Вони вкладають власні кошти у села, незважаючи на те, які податки платять”.
Одним зі спільних проектів мешканців та місцевих підприємців – побудова парку. Його почали будувати у 2015 році – символічно, що це був час початку децентралізації для Тавричанської ОТГ. Минулої осені парк офіційно відкрили для гостей. Тут висадили більше 160 видів рослин – загалом понад 5600 штук. Юрій Гречка пояснює, що це місце стало родзинкою громади не тільки для туристів. У парку завжди повно людей – і малеча, і дорослі, і пенсіонери відпочивають. Тут працює кафе, де можна купити сік чи морозиво. Поряд є спортивні майданчики – корт зі штучним покриттям, сучасне баскетбольне поле.
Парк входить до “туристичного набору”, який Тавричанська громада пропонує у рамках спільного ще з двома ОТГ маршруту “Соляна дорога”.
“Туризм – це для нас абсолютно новий напрямок розвитку. Три громади (Присиваська Асканія-Нова і Тавричанська), близько року тому підписали угоду про міжмуніципальну співпрацю, щоб ми могли об’єднати зусилля і рекламувати один одного. Назвали маршрут “Соляна дорога”, тому що нашими шляхами чумаки возили сіль”.
Кожна з громад пропонує туристу свої послуги, проте завдяки географічній близькості мандрівник може комфортно відвідати їх усі. До прикладу, Тавричанська громада пропонує туристу скуштувати крафтові страви, які виготовляють на фермі зебувидних тварин. Або ж подивитися технологію виготовлення сирів чи покататися на конях. Кінних заводів у громаді аж три.
“Готелей у нас поки що немає, адже це сільський район, і туристів раніше не було. Але люди і підприємці чекають першого позитивного результату. Якщо вони побачать, що це працює і буде необхідність у зелених садибах, хостелах, то їх у нас збудують”.