На херсонських сайтах продовжують з’являтись замовні статті про справу Каті Гандзюк. Цього разу таку інформацію розмістили сайти Херсон Онлайн та Наддніпрянка. Матеріал під назвою “Тень СБУ и сделки со следствием. Что не так с “делом Гандзюк” містить ряд маніпуляцій.
“Подтверждения общения и конфликтов с Гандзюк в материалах отсутствуют. Фактически, даже мотива нет”, – пишуть автори статті.
Насправді, за словами адвоката Ольги Веретільник, мотив у матеріалах справи прослідковується. Це:
- різкі висловлювання Катерини в соцмережах щодо Владислава Мангера;
- її активна громадська позиція, що заважала тодішній верхівці обласної влади;
- сюжет “Хто ви містер Мангер”, створений за участю Катерини Гандзюк у 2017 році.
Також не можна залишати поза увагою, що конфлікт Катерини та Владислава Мангера розпочався після того, як Мангер з’явився у партії “Батьківщина”. Тоді, у серпні 2015 року, Катерина Гандзюк залишила партію, про що повідомила публічно. Окрім того, мотивом могло послугувати і політичне протистояння Владислава Мангера та Катерини Гандзюк у 2015 році. У другому турі виборів міського голови тоді переміг Володимир Миколаєнко, якого підтримувала та якому допомагала на виборах Катерина. Все це відбувалось у публічній площині і не могло залишитися поза увагою Мангера.
Також автори статті пишуть: “Зато есть немного расплывчатые показания двух лесорубов – Браги и Пилипенко, которые якобы из-за двери услышали разговор двух неизвестных, что “Николаевич (то бишь Мангер, как они предположили) недоволен медленным выполнением заказа“.
У цих реченнях одне з тверджень свідків, які добре знали проміжного організатора нападу на Катерину Гандзюк та організатора Олексія Левіна, подається як єдиний доказ винуватості Левіна та Мангера. До того ж, свідки Брага та Пилипенко дали далеко не розпливчасті, а цілком впевнені показання щодо того, що впізнали голоси Левіна та Торбіна, коли ті вели розмову про виконання замовлення Мангера. Більше того, далі вони вказують, що Левін вийшов з приміщення та привітався з ними, а авто Торбіна та Левіна стояло поруч з офісом.
“Любопытно, ранее журналисты обличали Павловского именно в связях с СБУ. По имеющейся информации, среди телефонных контактов Павловского в период нападения на Гандзюк было немало правоохранителей, в частности представителей прокуратуры и СБУ. А в день нападения был зафиксирован звонок главе Чаплинского межрайотдела СБУ Антону Запорожцу, который был соседом Катерины по дому“, – пишуть автори статті.
Дійсно, підтвердження цьому є. Павловський спілкувався з правоохоронцями, проте серед цих контактів не було нікого з членів групи слідчих по справі. Чаплинський міжрайонний відділ СБУ не був пов’язаний з розслідуванням.
Далі в статті є теза “Однако вернёмся к Мангеру. Рассказанного свидетелями, как и изложенного в 51 томах дела, похоже, оказалось не достаточно для ареста по “делу Гандзюк”, потому Мангера “взяли” на совсем других основаниях: неявка в суд и угрозы в адрес тех самых Павловского и Пилипенко. Собственно, об угрозах стало известно, согласно имеющейся информации, во время допроса Павловского – тогда он заявил, что обращался к следователю СБУ Саенко касательно давления на него со стороны Мангера. Однако сам Саенко эту информацию опроверг”.
Фраза “Мангера “взяли” на совсем других основаниях” наводить читача на думку про те, що слідство заарештувало Мангера лише за погрози Павловському та Пилипенку. Хоча насправді, цей факт є лише доказом того, що існували ризики перешкоджання кримінальному провадженню (втекти, впливати на свідків, приховувати докази”.
“Безумовно, суд обираючи запобіжний захід, також оцінює обгрунтованість підозри, чи обвинувачення. Але ось ті всі критерії – неявка в засідання, погрози свідкам – оцінюється з точки зору існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню в першу чергу“, – зазначає адвокат потерпілих Ольга Веретільник.
“Аналогичная ситуация и с Пилипенко, который заявил, что к нему в камеру СИЗО зашёл человек и “тонко намекнул” на, скажем так, сдержанность в общении при даче показаний (ну и для убедительности подкрепил слова рукоприкладством в легкой форме, конечно). Однако и эту информацию в СИЗО опровергли: подобного в здешних стенах случиться не могло“, – пишуть автори статті.
Безумовно, відповідь СІЗО про те, що в умовах СІЗО можлива взаємодія осіб, які там тримаються, в описуваному в показаннях Пилипенка форматі, свідчила б про допущення працівниками СІЗО серйозних порушень. Очевидно, що СІЗО не зацікавлене в з’ясуванні таких обставин. Але Пилипенко про погрози повідомив в судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Його версію підтвердив інший свідок.
Неправдивою є також теза: “Что касается неявки в суд – на проверку оказалось, что официально Мангера на заседание никто не вызывал: ни повесток, ни звонков – никаких документов“.
Насправді, Владиславу Мангеру вручили клопотання про зміну запобіжного заходу напередодні. Отримавши його, він відразу поїхав, щоб уникнути участі в судовому засіданні і ліг в медичний заклад, підконтрольний обласній раді, який він уже використовував для того щоб уникнути продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади.
В цей час захисник Мангера в суді стверджував що той не може взяти участь у засіданні, що його дочці роблять операцію і навіть надав довідку.
В подальшому було встановлено, що Владислав Мангер все ж таки може брати участь в судовому засіданні.
Тобто Владислав Мангер свідомо ухилявся від явки в судове засідання щодо зміни йому запобіжного заходу.