Рік тому найбільше в Україні село, як гордо називають себе мешканці Чорнобаївки, стало відоме на весь світ. Українські воїни декілька разів масово накривали в районі місцевого аеропорту та військового аеродрому велику кількість техніки та живої сили росіян.
Про це всій Україні радісно повідомляв Олексій Арестович, а місцеві мешканці перемежовували сидіння у підвалах із розвідкою цілей для ЗСУ.
«Десь після 3-4 разу це перетворилось у щось на кшталт спортивних змагань. Всі раділи черговим прильотам і намагалися допомогти нашій армії бити прицільніше», – розповіла місцева мешканка Катерина, яка наразі виїхала з села через безпекову ситуацію.
За словами дівчини, поступово азарт почав спадати, адже росіяни посилили тиск на місцевих мешканців, збільшили кількість обшуків та перевірок.
Проїжджаючи селом з Миколаєва в Херсон, навряд можна побачити сліди війни. Основні події відбувалися в районі аеропорту, який знаходиться навіть не на землях Чорнобаївської громади. По дорозі до аеропорту можна бачити розбиті казарми та військову частину. А ось техніку, яка зустрічала нас тут 13 листопада, вже розтягли.
Була надія, що цю локацію музеєфікують, але, як кажуть місцеві, розбиті російські танки та гелікоптери вивозили військові та розтягували місцеві відчайдухи. Ідея з екскурсійними турами здається вже не такою привабливою. Показувати туристам тут вже майже нічого.
Саме село виглядає доволі добре. Тут майже всі дороги заасфальтовані, центр – доглянутий та з величезним стадіоном.
“Його добудовували вже коли я прийшов сюди на роботу”, – каже Олександр.
До повномасштабного вторгнення Росії він працював у відділі культури, туризму, молоді та спорту сільської ради, а зараз служить в ЗСУ.
“У мене були плани масштабні. Ми подавали в Український культурний фонд проєкт зі створення молодіжного центру. Навіть назва була «СІЧ» – Сучасна інноваційна Чорнобаївка. Дуже такий перспективний, на мій погляд, був проєкт, але не виграли, на жаль”, – розповідає він.
Через штучний газон в одному куті поля пробивається трава. Саша, який свого часу очолював стадіон в обласному центрі, старанно її вириває. Десь поряд, можливо, у яму для стрибків з піском, схоже, був прильот — піском замело частину штучного покриття. Але саме поле візуально ціле. Саша розповідає, що хотів, аби місцева молодь займалася спортом, творчістю і розвивалася.
Зовсім поряд зі стадіоном стоїть погруддя Юрія Гагаріна. Його встановили тут 12 квітня 1976 року, з нагоди пʼятнадцятої річниці польоту людини в космос. За місцевою легендою, ініціатива по встановленню бюсту космонавта виходила від місцевих мешканців. Невдовзі його мають прибрати, але це мало кого тут хвилює.
“Ми в окупацію до підвалу не ходили, бо як засипле не знаєш вийдеш потім з нього чи ні. А є такі люди, що просиділи у підвалі всю окупацію. Жінки разом із дітьми, пенсіонери. Виходили тільки тварин погодувати”, – каже Ганна.
Вони з чоловіком після звільнення села ризикнули зайнятися і бізнесом — відкрили власний пивбар. Справа йде непогано. На відміну від колег по продуктовому бізнесу. Магазини в Чорнобаївці не працюють, або ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Причина банальна — у всіх є гуманітарна допомога.
Не працює навіть великий магазин відомої мережі, якій відкрили тут незадовго до вторгнення росіян.
“Не працює, бо свої ж у перші дні розграбували. Там і шафи, і пекарня була – все винесли. Мародерили так, аж гай шумів. Всі знають хто, знають куди, але всі бояться сказати комусь в очі правду”, – каже Ганна.
Після холодного лимонаду йдемо по селу далі. Інколи трапляються розбиті будинки, але у порівнянні з іншими селами, в яких ми бували, їх небагато.
Шукаємо постраждалі від затоплення внаслідок підриву Каховської ГЕС будинки, адже у Чорнобаївці було підтоплено 61 домогосподарство, з яких 18 складали житлові будинки. На вулицях, де це сталося, вже майже ніщо не нагадує про трагедію.
Річка Вірьовчина, яка впадає у Кошову — притоку Дніпра, давно вже повернулася у свої береги та, як і раніше, нагадує напіввисохлий струмок.
“На всі підтоплені будинки вже складені акти обстеження на враховані чек-листи, але у тому варіанті, який був до набрання чинності нової постанови. У чек-листах були 57 позицій, які обстежувались на рахунок пошкоджень», – розповідає сільський голова Ігор Дудар.
В Чорнобаївці працювало декілька бригад, які обстежували підтоплені та пошкоджені будинки. Серед спеціалістів був навіть заступник міського голови Ужгорода, головний архітектор цього міста та провідні спеціалісти, а також сільський голова Великолучківської територіальної громади.
Робота в цьому напрямку кипить — наразі не обстежено десь близько 200 будинків у всій громаді.
Зате 452 домогосподарства у всій громаді вже з актами обстеження. Це майже кожен третій пошкоджений будинок в громаді. Більшість актів було складено у Посад-Покровському. При попередньому обстеженні там немає жодного будинку, який би не був пошкоджений. Просто є різні ступені пошкодження і руйнації.
«В Посад-Покровському нарахували 940 пошкоджених будинків, на всій іншій території – близько 800 будинків. Це Благодатне, Киселівка. Десь 120 пошкоджено будинків в Киселівці, і 87 – в Благодатному. Ну а всі інші – це вже Чорнобаївка», – каже Дудар.
По багатьох будинках просто немає заяв на обстеження, адже багато людей виїхало. В останні дні перед нашим візитом сільська рада отримала відразу 120 заяв. У сільраді гадають, що люди почули, що почалися виплати по єВідновленню, і почали ворушитися в надії отримати грошову компенсацію.
По цій програмі в громаді уже прийнято 55 рішень по виплаті сум до 200 тисяч гривень. Це гранична сума, яка задовольняє невеликий відсоток мешканців. У більшості так званий чек-лист — перелік пошкодженого та зруйнованого майна – має на увазі значно більші суми.
«Є і півтора мільйона гривень – але вони не підпадають під 381 постанову Кабміну, їм вже потрібно там приймати якісь інші рішення, якісь інші постанови, щоб як їм компенсувати ці кошти», – каже голова.
Видно, що питання для нього болюче. Як і розмінування.
За приблизними підрахунками, саперам вдалося розмінувати приблизно 10% земель громади. Більшість з яких — землі Посад-Покровського. Там більше 120 осіб працювали на розмінуванні.
Не дивлячись на всеукраїнську відомість, Чорнобаївці доведеться самостійно торувати шлях та відновлювати мирне життя.
Місцева влада, як каже Ігор Дудар, планує перш за все повернутися до довоєнного рівня розвитку, провести інвентаризацію того, що вкрадене, знищене.
«Потім проведемо моніторинг фінансових надходжень, що в нас просіло, на чому ми можемо підтягнути. Ну а далі будемо брати курс на розвиток – якщо продовжиться сучасна тенденція, то робитимемо це за допомогою держави та міжнародних донорів. Об’єкти соціальної сфери, культурної, скоріше за все відновимо за рахунок програм і допомоги. А потім будемо вже розвиватися далі. Або будуть робити це ті, хто прийде замість нас», – посміхаючись каже він.
Не проти тут і отримувати роялті з виробництва ковбаси «Чорнобаївської» та однойменного пива. Але закон не надто на стороні сільради. Однак в минулому ювеліру, а зараз – голові великої громади Дударю, хочеться аби бюджет заробляв більше.
«Якби ж нам – місцевому самоврядуванню – дали змогу внести непрямі податки в якусь одиницю товару у тих магазинах, які працюють у нас, а потім слідкувати, щоб всі магазини “в білу” торгували за офіційно-податковими накладними — було б добре. Далі вже наша проблема, як ми будемо слідкувати за цим. У нас би був тут орган фіскальний, який би ходив робив закупи, здійснював перевірки», – мріє він.
