З моменту повномасштабного вторгнення організація “Humanity”, яку заснували волонтери з Нової Каховки допомагає українцям виїжджати з тимчасово окупованих територій. За цей час з їх допомогою змогли виїхати понад 7 тисяч людей.
Співзасновник організації Стефан Воронцов наголошує: “Humanity” не займається евакуацією, їхня діяльність орієнтована саме на допомогу з безкоштовним виїздом з ТОТ, і включає супровід на всіх етапах — від підготовки, пошуку водія та шляхів виїзду до зустрічі вже на території України.
Говоримо зі Стефаном про те, як змінилася процедура виїзду з ТОТ від початку окупації, складні кейси, проблеми, а також те, чому деякі українці не хочуть виїжджати або повертаються на захоплені ворогом території.
– Розкажіть про початок вашої діяльності. Чому вирішили допомагати людям з виїздом з окупації?
Я народився та виріс в Новій Каховці, повномасштабне вторгнення зустрів також в там, 40 днів пробув в окупації. Виїхав вже коли нас почали шукати.
Власне, ми з першого тижня повномасштабного вторгнення вже називалися “Humanity”, але пріоритет у нас був на гуманітарну допомогу. Ми збирали гроші, здебільшого через Твітер, акумулювали їх і хотіли побільше запасти місцевих гуманітаркою, думаючи, що все це на кілька тижнів. Тоді була велика нестача специфічних ліків типу “L-Тироксину”, ліків для діабетиків тощо. Ми збирали запити, завозили, що могли – ліки, продукти харчування, засоби гігієни тощо – з підконтрольної території. І так десь до кінця березня 2022 року був пріоритет саме на гуманітарну допомогу. Вже у квітні, коли я сам виїхав, почали надходити запити на виїзд. Бо спочатку люди мали змогу якось виїздити по мінних полях до Херсона, і далі через Снігурівку. Чим далі – тим було з цим важче. Місцеві почали маякувати волонтерам, запитів більшало – в когось не було грошей на виїзд, хтось просто не мав інформації або боявся їхати сам, хотів знайти компанію.
Тож ми познайомилися з херсонським волонтером Андрієм Кисельовим, який в свій час, коли ще не закрили Василівку (мається на увазі виїзд через Василівку Запорізької області у 2022 року, – МОСТ), організував одну з найбільших евакуацій з Херсонщини. І почали підсаджувати людей до нього. Але запитів в якийсь момент стало надзвичайно багато – в Кисельова була черга 30 тисяч людей. Ми розуміли, що якщо ми ще додамо своїх, то це тільки ускладнить процес. Тому ми почали допомагати їм, оплачуючи паливо, водіїв, ремонти автобусів, аби ця черга рухалася швидше. От тоді, мабуть, ми вивезли найбільшу кількість людей, бо була змога кілька разів на тиждень відправляти автобуси через Василівку.
До підриву ГЕС ми ще трохи займалися гуманітарною допомогою, а зараз вже основний акцент – саме на виїздах. Після підриву ГЕС наше потенційне швидке звільнення стало ще більш примарним. І ми сфокусувалися на виїздах.
– В основному ви допомагали виїжджати через Василівку?
Так. Десь в кінці літа 2022 року шлях через Василівку накрився. Залишилася лише Колотилівка (гуманітарний коридор “Колотилівка-Покровка” на Сумщині, який у 2024-му закрили через обстріли росіян, – ред.). Ну і виїзд через Крим. З моменту закриття Василівки ми почали постійно отримувати якісь ускладнення у вигляді закриття кордонів, проходження КПП та інше. Варто відзначити, що і раніше виїзд був дуже складний. В нас бувало, що автобуси стояли по два тижні. Помирали люди, росіяни казали закопувати їх прямо там в полі. Це були страшні часи.
Зараз вже власне залишився тільки один шлях — через Білорусь. І хочу підкреслити: це не гуманітарний коридор. Але запит трохи менший, тому трагічних випадків менше.
– Хто найчастіше до вас звертається?
Ми допомагаємо з виїздом з окупації всім верствам населення, людям всіх вікових категорій. Це як діти, молодь, так і дорослі та літні люди. Вивозимо тварин – в нас були і коні, і папуги – всі.
У нас небагато координаторів, але вони мають постійний доступ до всіх оновлень – як проходити КПП, які нові умови з’являються в росіян, і завдяки цьому нам вдається братися навіть за найважчі кейси, за які не беруться інші волонтери та організації.
Наприклад, є випадки, коли люди після полону або ті, які втекли з полону. В нас є багато кейсів з родичами військових. Тобто люди, які довго сиділи в окупації і боялися навіть на вулицю виходити, бо думали, що вони невиїзні. Але коли зв’язуються з нами, ми їх консультуємо, готуємо соцмережі, готуємо телефон і веземо. Також вивозимо дітей без батьків.
Ми не називаємо це евакуацією, бо це неможливо, ми не можемо нічого гарантувати людям, не можемо фізичний супровід надати тощо. Ми допомагаємо виїхати. Безкоштовно. Ми це всюди підкреслюємо.
– Ви працюєте лише по Херсонщині?
Ні, вивозимо всю окупацію — Донецька, Запорізька, Херсонська область.
– Як про вас дізнаються люди на ТОТ, які постійно обмежені в доступі до інформації?
Найбільшу роль грає сарафанне радіо. Люди нас знаходять, ми приймаємо їхній запит, зв’язуємо з координаторами, які їх готують до виїзду, враховуючи вхідні дані. Бронюємо місце у перевізників і вивозимо людей. В Україні, якщо треба, зустрічаємо.
– Тобто людина виїжджає з окупації, і може бути впевнена, що в Україні її зустрінуть, вона не буде сама?
Звичайно. Для нас дуже важливим питанням є забезпечити людям, куди їхати. Адже дуже часто люди не виїжджають саме тому, що нема куди їхати.
– А де зазвичай селите людей?
Сім’ям з дітьми та молодими людьми до 23 років допомагають “Save Ukraine” або “Українська мережа за права дитини”. Ті що 23+ – це вже важче. В Україні досі не діє жодна програма з повернення людей з ТОТ, в нас перевантажена система з надання безкоштовного житла, бо багато людей з прифронтових територій виїжджає, і їх треба кудись поселити. Але в нас є громадські організації, благодійні фонди, яким ми передаємо якісь важкі кейси, якщо це хворі, маломобільні, люди, які потребують операції, або люди, яким нема де жити.
В людей є великий страх, що вони приїдуть і їм не буде де жити. То я хочу наголосити – на перший час умови забезпечуються.
— Часто можна зустріти думку, навіть серед посадовців, що ті, хто хотів виїхати з ТОТ — вже виїхали. Правда, що зараз запит на виїзд менший?
Ні, я б назвав такі тези дезінформацією. У нас, як у волонтерів, які організовують безкоштовні виїзди, роботи не меншає. Так, можливо, це вже не такі величезні групи людей, як на початку окупації. Але стабільно кожного тижня є по кілька виїздів. І ще десяток людей готується.
Бувають хвилі запитів — циклічно раз на 3 місяці через якийсь потужний привід. До прикладу, ГЕС, паспортизація, примусова мобілізація. От у вересні була хвиля, коли окупанти попередили, що виїхати буде неможливо без російського паспорту.
— Ви раніше говорити, що 98% успішного виїзду складає ретельна підготовка. Можете розповісти, якою вона має бути?
Перше, що потрібно зробити — написати волонтерам. Чатів з виїзду багато, інформації багато. Волонтери, почувши від людей, звідки вони, якого віку, які є проблеми, швидко нададуть найбільш потрібну інформацію і допоможуть поетапно все організувати.
Є легкі кейси, коли виїздить мама з дитиною, бабуся з песиком — там простіше буде пройти фільтрацію, і підготовка буде мінімальною. А є складніші. До прикладу, зараз є хвиля запитів від чоловіків призовного віку. Дуже багато молоді 17-18 років. Це вже складніше, але волонтери здатні і цих людей провести. Навіть з повісткою і то можна виїхати.
Щодо підготовки, то найважливіше – це ваш телефон. Все, що ви самі не скажете, він може розповісти про вас. Бо під час фільтрації ви віддаєте його росіянам, і вони все шукають. Необхідно видалити все проукраїнське — лайки, підписки, заборонені месенджери, перегляди браузера, переписки тощо. Багато хто ж запостив з початком окупації прапор України, наприклад, і забули про це. Іноді люди думають «та хто ми такі, ми ж не якісь партизани, нічого не робили». Але навіть якась дрібниця може викликати підозри. Тим більше зараз, коли потік людей менший, і в росіян більше часу на перевірку.
Важливо видалити з контактів всіх незнайомців, бо ніколи не знаєш, хто з них пішов до ЗСУ чи десь засвітився. Звичайно, телефон потрібно заповнити нейтральною інформацією, аби також не викликати підозр.
Всі ці поради насправді можна знайти в публічних телеграм-каналах з виїзду «Как доехали?», «Виїзд з окупації» – там зібрані історії людей, які щойно виїхали, можна дізнатися, скільки триває черга, що треба брати з собою, скільки тримають на КПП.
Я хочу ще раз підкреслити: немає евакуації. Ми не займаємося евакуацією — ми допомагаємо виїхати. Але основне в руках людини – вона має бути самостійною і відповідальною.
– Ви радите шукати координатора навіть тим, хто збирається виїздити з платними перевізниками?
Звичайно. Навіть якщо ви вирішили їхати з платним перевізником, все одно краще звертатися до волонтерів, аби вас скоординували з підготовки. Водії не готують, вони просто везуть і не відповідають за вас. Тобто знайти координатора зайвим не буде.
— Що робити людям в окупації, які хочуть виїхати, але не хочуть брати російський паспорт?
Якщо це потрібно для того, щоб зберегти своє життя, здоров’я, виїхати, то доведеться його взяти. Це просто аби росіяни не мали зайвих питань. Звичайно, якщо людина виїжджатиме без російського паспорту, до неї буде дуже багато питань. І їх можна “прикрутити”, отримавши цей так званий документ.
— Чи будуть у них проблеми, якщо вони в’їдуть в Україну, отримавши російський паспорт?
Ні, не буде. Давно вже визначена позиція для українців на ТОТ: якщо потрібно отримати російський паспорт, аби зберегти ваше життя — беріть його. Людям на окупованих територіях, зокрема в селах, не дають воду без російського паспорту, наприклад. Або виїхати із села неможливо, потрапити в лікарню, отримати страховку тощо. Є дуже багато людей, які з релігійних міркувань не можуть брати російський паспорт, бо в росіян є молитва при отриманні і там є слова на кшталт «прєданность Росіі і вєрность Кіріллу». От вони не можуть його взяти і зрадити свою віру. І виїхати не можуть.
Деякі не можуть світитися в їхній системі, паспортному столі, бо ризикують, що їх знайдуть по базах. Таких людей тисячі, наприклад, по всій лівобережній Херсонщині.
Водночас є багато запитів із окупованих сіл, де закінчилися запаси, в них не завозять нормально воду, величезна проблема з алкоголізмом плюс психологічно давить ця ізоляція. Але в людей грошей немає. Вони знаходять платного перевізника, в яких мінімальна ціна — 300 доларів з людини. На родину з 5 людей – це 1500 тисячі доларів готівкою. І тоді вони звертаються до нас, а ми допомагаємо. Тому ми хочемо, щоб більше людей знали про таку можливість.
— Ви писали, що бувають випадки, коли люди просять не вивезти з ТОТ, а ввезти назад в окупацію.
Рідко, але бувають. Здебільшого люди знають, що в окупацію ми не повертаємо. Це неможливо: повернутися важче, ніж виїхати. Якщо немає російського паспорту, треба пролітати Шереметьєво, проходити перевірки. Ну бувають різні історії — декому треба заїхати забрати родичів, оформити житло, немає, де жити тут, на підконтрольній території.
Багато з тих, хто виїхав в першу хвилю і думав, що це ненадовго, розчарувалися, втомилися і повертаються, бо в них там є житло. Є ті, в кого там залишилися літні батьки і вони за них переживають, Це не люди, які стають колаборантами і вирішують жити з Росією — просто в людей також є на те свої причини.
Багато ж людей, які і залишилися в окупації, зробили свідомий вибір не виїздити. В них думка така: «Чому я маю звідси виїхати, якщо я в себе вдома?» Їх за це засуджувати не можна.
Декому виїжджати страшно, бо важко починати життя “з нуля” – шукати роботу, житло, оформлювати дітей в садок чи школу. Тут варто відзначити, що якби держава більше допомагала ВПО, можливо вони б зробили інший вибір.
Багато хто чекає, щоб розпродати своє майно, а потім виїхати.
Знову ж таки, є думка, яка має право на життя: якщо всі українці виїдуть з українських територій – це вже буде не Україна. Вони чекають Україну, вони вірять в ЗСУ, допомагають, чим можуть. Їх багато, це українці, які мали свої причини залишитися вдома.
Фото надані Стефаном Воронцовим