Андрійко – вже школяр, навіть старшокласник, а його сестра Марійка готується піти у перший клас. Ця сім’я живе на прифронтовій території, тому брат вчить сестру, як правильно поводитися у настільки непростих умовах. Вчить, зокрема, і правилам мінної безпеки.
Андрійка і Марічка – казкові персонажі, за допомогою яких розповідає школярам про мінну безпеку Сергій Шаганян – обласний координатор проєкту «Інформування про ризики небезпеки вибухонебезпечних предметів та безпечнішу поведінку» Херсонської обласної організації Українського Червоного Хреста.






Волонтери Червоного Хреста запросили кореспондентів МОСТа на заняття, яке вони проводили для учнів початкової школи села Борозенське – адміністративного центру Борозенської сільської громади Херсонського району Херсонської області
Захід відбувся за сценарієм «Не іграшки: Навчаємося розпізнавати і уникати небезпечних предметів». Під час занять дітей ознайомили з основними ризиками, пов’язаними з вибухонебезпечними предметами, і правилами безпечної поведінки.
«Міна, незалежно від розміру, завжди несе небезпеку та може вибухнути в будь-який момент. Саме тому фахівці з мінної небезпеки Українського Червоного Хреста активно працюють над підвищенням обізнаності населення, зокрема дітей», – каже Антон Колосов, фахівець з мінної небезпеки Українського Червоного Хреста.
За його словами, основні знання, які фахівці намагаються передавати мешканцям Херсонської області – і дітям, і дорослим – це: якщо бачите підозрілий предмет, не чіпайте його, не наближайтеся, а негайно повідомте про знахідку, зателефонувавши за номерами 101 або 102; перебувайте лише на безпечних територіях і завжди дотримуйтеся вказівок фахівців, а діти – ще й вказівок дорослих.

Як розповіли нам фахівці з мінної небезпеки, ступінь обізнаності дітей – різний. Школярі, які живуть в Херсоні, – менш обізнані. Вони часто не знають, як виглядають ті чи інші міни або боєприпаси, що треба робити у разі виявлення підозрілих та потенційно небезпечних предметів.
Натомість юні мешканці сіл і селищ мають значно ширші знання у цій сфері, бо саме там після деокупації правобережної частини Херсонщини залишилася найбільша кількість мін, закладених російськими військовими, а також боєприпасів, які не розірвалися під час боїв, і зараз становлять не меншу, а іноді навіть більшу небезпеку, ніж міни.
Деякі школярі розповідали, як вони випадково заходили на заміновані ділянки і благополучно виходили звідти, керуючись вказівками дорослих.
Заняття з учнями молодших класів проходять у формі гри з казковим сюжетом.
«Отже, знайомтесь, – починає Сергій Шаганян спілкування зі школярами. – Хлопця звуть Андрійко. Серед присутніх є Андрійки? Немає? Андрійко вже ходить в школу, і вже не в перший клас а в старший. І є дівчинка Марійка – його сестра. Марійки є серед присутніх? Теж немає? Ця Марійка ще тільки збирається в школу, в перший клас. І вона ще завжди прислухається до того, що каже це її братик Андрійко…».
А далі Сергій розповідає про життя цієї родини, яка під час російської окупації виїжджала, а після визволення повернулася додому.
«Люди повернулися додому, і бачать, що їх будинок виглядає так, ніби там хтось був. Що у такому випадку треба робити? Чи треба одразу заходити у такий будинок?», – питає у дітей фахівець з мінної безпеки.
«Не можна заходити! Треба зателефонувати 101», – відповідають діти.
«Це протипіхотна міна, – пояснює на одному із занять для школярів Антон Колосов, фахівець з мінної небезпеки Українського Червоного Хреста. – Вона дуже небезпечна, осколкова, фугасна. Зона ураження цієї міни дуже велика. Міна може завдати чималої шкоди здоров’ю і навіть небезпечна для життя».




«А ось цей предмет, – указкою показує Антон на наочному посібнику, – касетний боєприпас, який розкидається з ракет. Розкидається у великій кількості. Не всі такі боєприпаси одразу розриваються, але всі вони – в активному стані. Наближатися не можна, тому що це небезпечно для здоров’я. Якщо бачите такі предмети, повідомляємо дорослим, повідомляємо вчителям, не наближаємось».
Ще один фахівець з мінної небезпеки Українського Червоного Хреста Олександр Прокопчук розповідає про такий дуже небезпечний різновид мінування як розтяжки. Він зазначає, що розтяжки бувають різні – розміщені низько над землею й натягнуті на висоті метр-півтора. Іноді в одному місці можуть бути розміщені дві розтяжки на різній висоті.

До речі, розтяжки – тип мінування, з яким мешканці Херсона зіткнулися вже на початку російської окупації міста. Тоді повідомлялося про небезпечну зону біля будівлі Херсонської обласної телерадіокомпанії.
Також школярам розповідали, що міни часто бувають замаскованими: іноді – під ком землі і листя, іноді – під якісь привабливі для людей предмети – телефони, іграшки, ліхтарики тощо.





Фахівці з мінної небезпеки Українського Червоного Хреста зустрічаються і з дорослими мешканцями населених пунктів Херсонщини. Такі зустрічі теж можна певною мірою вважати заняттями, хоча й проходять вони у форматі спілкування. Волонтери Червоного хреста діляться знаннями, дають поради. Херсонці розповідають про випадки з свого життя.

В одній з таких розповідей під час розмови з мешканцями Борозенського йшлося про виявлення саперами протипіхотної міни, закладеної на відстані 50 сантиметрів від польової дороги, якою користуються люди. Міну знайшли сапери й знешкодили підривом на місці.
А невдовзі після деокупації у селі сталася трагедія: здетонувала розтяжка, встановлена російськими військовими в одному з підвалів, звідки люди хотіли дістати ящики, щоб використати деревину для опалення.

Станом на кінець 2024 року від початку повномасштабного вторгнення РФ через міни та вибухонебезпечні залишки війни постраждало загалом по країні 1068 людей, згідно з даними Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки. Серед постраждалих – 100 дітей і 968 дорослих.
Автори: В’ячеслав Гусаков, Олена Гнітецька