Їх можна побачити у різних районах Херсона, навіть у дуже небезпечних. Іноді вони одягнені у чудернацьке вбрання, наприклад, у костюми супергероїв. Іноді на них немає деяких елементів верхнього одягу. Вони галасливі, багато сміються. У спілкуванні між собою не соромляться матюків і жартів на межі фолу.
На перший погляд, може здатися, що поведінка цих людей – якийсь банкет під час чуми. Вони й самі себе називають «притрушені». Та якщо не робити поспішних висновків, то ті дивацтва – зовсім не божевілля, а те, що допомагає Херсону виживати у теперішній вкрай непростій ситуації, боротися з тотальною депресією.
Почали з солодкого
Натхненником і неформальним керівником цієї команди є Григорій Малов – арт-директор херсонського кафе «Кіт-патріот», раніше відомого як «Кіт на духу».
«Ми робимо, – каже Григорій, – креативну рекламу, а також організовуємо різні свята, переважно – дитячі. У нас – велика за херсонськими міркам команда – вісім людей. Олексій відповідає за креатив. Він має досвід в організації свят, працював аніматором, зараз також займається й цим. Відеозйомкою та монтажем займається Валерія. Є тьотя Марина. Вона – актриса, знімається у рекламних роликах, коли для цього потрібні дорослі жінки. Є також Дмитро, Ліза і Аліса. Аліса – наша наймолодша зіронька. Їй – п’ять років. Вона знімається у тих роликах, де потрібна участь дитини».
Перші ролики команда зробила у 2023 році для мережі кондитерських магазинів. У Херсоні, розповідає Григорій Малов, тоді, попри непросту ситуацію у місті, потихеньку відновлювалися деякі з бізнесів, які працювали до російської окупації, а деякі навіть відкривалися, як, наприклад, магазини «Шкарпетка». Виникла потреба у рекламі, при чому, у рекламі локалізованій, розрахованій саме для місцевого споживача. Отже робити її мають люди, знайомі з херсонськими реаліями.
Творчий процес
Якщо ви колись бачили будь-який бекстейдж (репортажну зйомку процесу роботи над фотосесією чи фільмом), то частіше за усе здається, ніби робота над контентом – свято і суцільне задоволення. Та справді… Справді так воно і є. Григорій Малов не приховує цього.
«Чимало роликів робляться ось так, – каже він і клацає пальцями. – Зібралися, поспілкувалися, щось придумали, і.. Бац! Зняли! Часто ми реально колективно клеїмо дурня, але у результаті виходить щось непогане».
Члени команди розміщують на онлайн-ресурсах невеликі бекстейдж-відео, які не менш, а іноді навіть більш цікаві, ніж ролики, робота над якими була зафільмована. Щоправда, лексика і жарти учасників процесу можуть декого засмутити, та як би не було, а ці бекстейджі – дійсно веселе видовище.
Хоча буває й так, коли щось відзняти не вдається тижнями. Григорій розповідає, що над одним з роликів серії «Бандити» працювали десь три тижні, бо не було ідеї, не знали, що зніматимуть.
«Довго не могли нічого придумати, – каже координатор херсонських рекламників, – поки наша відеографка Валерія не подала ідею, і з цього був зроблений сюжет».
На запитання, як під час роботи над контентом враховуються херсонські реалії, наприклад, наявність у місті небезпечних зон, Григорій відповів: «А ми – «відбиті». Ми пережили окупацію, зараз живемо і працюємо в умовах обстрілів. Можливо, окупація і життя на прифронтовій території сформували людей якогось особливого психотипу, і ми до таких людей належимо, власне, як і наші клієнти. Вони також по-різному «відбиті». Ну і підживлюємося позитивною енергетикою один від одного, від тих, кому подобається наша робота, хто залишає про неї схвальні коментарі. Приємно, коли чуємо і читаємо про себе, що ми круті, що покращуємо людям настрій. Це стимулює творити. Звідти й беремо емоційні сили. Нам подобається саме творчість, вона відволікає від усього поганого, що навколо нас. Тому чим більше роботи, творчості, тим легше».
Втім, Григорій визнає, що херсонські реалії таки вносять певні корективи. Іноді через обстріли і активність російських дронів доводиться змінювати плани: переносити зйомки, шукати інші локації, змінювати сценарії.
Робота з дітьми
З Олексієм Книгою ми познайомилися у червні 2023 року, коли він, як і чимало інших волонтерів, брав участь у рятувальних роботах під час повені, спричиненої підривом російськими військовими греблі Каховської ГЕС. Він керував зеленим гумовим човном, який раніше використовувався як реквізит під час дитячих свят.
Олексій – досвідчений аніматор та організатор дитячих свят. Працює в цій сфері і зараз, поєднуючи з іншою роботою – участю у створенні рекламних роликів.
Свою роботу як аніматора та організатора дитячих свят у нинішньому Херсоні чоловік сприймає як діяльність у сфері емоційної підтримки мешканців міста, як надання їм певної психологічної допомоги.
«Діти, які живуть у Херсоні, – каже Олексій, – дуже потребують, щоб їх якось відволікали від того, що відбувається у місті, щоб підтримували. Такою підтримкою і є заходи, які я проводжу: святкування днів народження, привітання ростовими ляльками, інші розважальні заходи. У дітей є така особливість: вони швидко пристосовуються до змін обставин і швидко забувають неприємні речі. І коли вони приходять до мене, щоб протягом десь годинки «вихлюпнути» свої емоції, поспілкуватися, повеселитися, це – свого роду терапія, яка допомагає дітям зберігати ментальне здоров’я. Буває, що я бачу: дитина не спала вночі через обстріли. Та десь через годинку у нашій тусовці це – інша дитина вже з позитивним емоційним станом».
Також Олексій зазначив, що заходи, які він проводить, допомагають дітям зберігати соціальні навички в умовах, коли вони переважну більшість часу проводять вдома, навчаються дистанційно.
«У такій ситуації, – зазначає Олексій Книга, – діти забувають, що таке соціум, їм дуже важко. У теперішніх херсонських дітей немає того, що було у нас, що у них було до повномасштабного російського вторгнення, – живого спілкування. Та й навіть у Херсоні людям хочеться веселитися, святкувати. Буває, дізнаєшся, що у тому районі, де замовили свято на честь дня народження дитини, був серйозний приліт. Телефонуєш батькам із запитанням: «Чи не скасовуємо усе через ситуацію?». У відповідь чуєш: «Ні, усе робимо, бо дитині потрібно свято». Їдемо робимо, бачимо щасливі очі дитини і дорослих, від чого і самі стаємо щасливими».
Переважна більшість дитячих заходів проводяться у приміщеннях та в укриттях. Є й вуличні дійства з нагоди, наприклад, днів народження чи Дня Святого Миколая, але вони тривають лише кілька хвилин.
«Життя в Херсоні, – каже Олексій, – це постійне перебування у напрузі. Цей стан – шкідливий для усіх, а для дітей – особливо. І наші заходи – можливість розслабитися. Пам’ятаю, якось ми з Григорієм проводили у Таврійському мікрорайоні з нагоди Дня Святого Миколая розважальний захід з пізнавальним елементом – науковими дослідами. А незадовго до того у мікрорайоні було влучання балістики. Думаю, зрозуміло, у якому стані перебувають люди після такого. І діти розповідали нам, наскільки вони були налякані. Та протягом заходу настрій людей змінювався на краще буквально на очах. Коли таке відбувається, бачиш, заради чого працюєш, бачиш, наскільки це зараз потрібно».
Олексій зізнається, що його робота є й для нього самого певною терапією. Говорить, що важкувато жити в Херсоні, коли чимало людей, з якими раніше часто і добре спілкувався, виїхали з міста. З кимось спілкування і взаємопідтримка не припиняються, попри відстань. Та відсутність багатьох друзів поруч все ж впливає на емоційний стан, і тому робота рятує від впадання у повну зневіру.
Не на часі?
Коли дивишся відео, які викладають у мережу, Григорій Малов та його соратники, мимоволі дивуєшся тому, що усе це робиться в дуже неспокійному і дуже небезпечному Херсоні.
«Так, – говорить Григорій, – іноді доводиться чути і читати, що наша робота нібито недоречна зараз у Херсоні, нібито не на часі таке робити. Я категорично з цим не згоден. Люди усюди мають право на повноцінне життя. А у Херсоні потреба у тому, що може покращити настрій, особливо велика. І мені радісно, коли викладаєш півхвилинне відео, якусь, як може комусь здатися, дурню, а люди пишуть: «Від душі посміялися. Дякуємо, що підняли настрій». Серед наших підписників чимало херсонців, і чимало схвальних коментарів – саме від них».
До того ж, зазначає Григорій, реклама і просування бізнесів – теж важлива складова, бо без економіки неможливе і життя міста. До хейту він та його соратники ставляться філософськи. Розуміють, що подобатися усім неможливо. Та й не прагнуть цього, бо є чимало людей, яким робота цієї команди – до душі, які своїми позитивними відгуками надихають і переконують, що усе, що зроблено, не марно.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.