Цей матеріал було створено завдякі щирій підтримці читачів видання, які профінансували поїздку членів нашої команди на Херсонщину. Якщо ви бажаєте нас підтримати, просимо долучатися
Народжувала доньку в підвалі, бо окупанти не дозволили їхати до Кривого Рогу – подружжя Ольги та Сергія Баланів зі звільненої Великої Олександрівки розповіли свою історію “співжиття” з росіянами.
Розпочалася ця історія, з того, що родина, незважаючи на заборону, вирішила втікти.
Подружжя мешкає у великому будинку просто навпроти місцевої школи, де був штаб окупантів та казарма у підвалі.
Тож, інтерес до родини поліцейського вони виявили відразу.
“Вони [росіяни] казали, що як ми наважимося на втечу, то розстріляють. Перевіряли кожного дня. Але ми вирішили ризикнути”, – розповідає жінка.
Однак загарбники, прийшовши чергового разу з перевіркою, побачили зібрані речі і забрали чоловіка Ольги.
Спочатку – до місцевої катівні, яка знаходилася неподалік школи у покинутому будинку, пізніше — перевезли до відділку поліції у Новій Каховці.
“Через катівню у Великій Олександрівці дуже багато наших пройшло – мало не всі. В однієї жінки знайшли український прапор, а вона спитала “Чому я не можу пишатись прапором своєї країни?”, то її забрали разом із родиною”, – згадує Ольга.
Сергія били всім, що потрапляло під руку, включаючи молоток для відбивання мʼяса.
“Коли його привели додому для обшуку, голова була вся в запеклій крові а на обличчі були рани “квадратиками”. Я все не могла зрозуміти, від чого можуть біти такі рани. Потім вже він пояснив мені про той молоток”, – згадує жінка.
Сергій – колишній АТОвець та до приходу росіян – поліцейський.
На підвалі у Новій Каховці, де розташовувалося російське ФСБ, Сергію одразу запропонували співпрацю.
“Я їм кажу “Я на пенсію зібрався”, а вони мені – ми тебе поставим старшим у Великій Олександрівці (очолиш місцеву поліцію, – ред.), команду набереш, керувать будеш”, – каже Сергій, даючи зрозуміти, що співпрацювати він відмовився.
В Новій Каховці катували знову.
“Стріляли над головою, направляли дуло пістолета в пах. Там був стелаж з посудом – все розліталося на моїй голові. По голові ж били і прикладом. Питали, де зброя. Після цього – били струмом. Я так за все життя не кричав як тоді”, – згадує чоловік.
За його словами, зброю – свою і поліцейських, які тікаючи з Чаплинки зупинялися у нього, – він заховав. Так само заховав і все, що було пов’язано з АТО.
Дружина Сергія додає, що від здачі чоловіка місцевими зрадниками його вберегло тільки те, що його у селі мало знали, бо сам Сергій – з Херсона.
“За зброю ФСБшники попередили – знайдуть – я не жилець. Тому я вирішив показати сам”, – розповідає чоловік.
Але показав тільки власну зброю, яку ховав окремо.
Після цього його відпустили, і на попутках він добирався додому.
“На останньому блокпосту зупинив п’яний солдат. Вивів з машини, поставив мене до забора, загнав патрон в патронник, потім передумав – повів до мосту. Сказав, що буде скидати мене з нього. Але тут до нас підійшов дагестанець. Спитав звідки я і чи мене били. Я показав”, – додає Сергій.
Його повезли до “старшого” – той наказав їхати додому, привести себе в порядок і нікуди “не рипатись”.
“Вони не дозволяли нам виходить з двору – один раз тільки в магазин чоловіка пустили. Ми їх благали відпустити нас, бо мені скоро народжувати, але – ні. Вони казали, що їхні лікарі також фахові, наполягали на тому, аби я поїхала до Росії”, – каже Ольга.
До Росії родина не поїхала.
Дочку Ольга народила у підвалі.
В будинку, на той час, жити вже було неможливо – в нього відбулося кілька прямих влучань.
…Подружжя стоїть у себе на ґанку. На руках Ольга тримає доньку Єву. Сергій, який досі не відновився після полону, в камеру не дивиться.
Завершуючи розповідь, Сергій каже: “А ще – 24 лютого у мене день народження”.