Майже три місяці більша частина Херсонщини знаходиться під тимчасовою окупацією Росії. Як я вже писав раніше, чи не найпершими цілями у захопленому Херсоні стали телецентр та СІЗО. Відключення українського телебачення в області сталося швидше, аніж заміна легітимної влади на маріонеткових «гауляйтерів». Так тепер на Херсонщині називають місцевих зрадників, які пішли на співпрацю з окупантами.
Є такі гауляйтери і серед місцевих журналістів.
Єдиним телеканалом, який за якоюсь випадковістю не відключили росіяни, став місцевий ВТВ+. Довгий час там транслювали розважальний контент, перемішуючи його із відео місцевого блогера Костянтина Шульги, який знімав відео із своїм закадровим коментарем. Основний посил у цих відео – Херсон живе мирним життям. Без згадування того, що живе місто в окупації. І що ці окупанти – росіяни.
Почасти там з’являлися дивні відео. Наприклад, Шульгу покликали піднімати «копію знамєні побєди» у парку Слави російськими військовими.
Або пропустили на місце потрапляння ракети у паркан місцевої СБУ, куди навряд би пропустили якогось херсонського журналіста.
До речі, це відео допомогло журналістам довести, що вночі 27 квітня центр Херсона постраждав не від українських ракет, а від російських ЗРК «Бук-М».
Все стало на свої місця, коли 29 квітня в ефірі телеканалу транслювали інтерв’ю ексмера Херсона Володимира Сальда, якого окупанти призначили «головою Херсонської ВЦА».
Проводила інтерв’ю Тетяна Каменська – кінцева бенефіціарка приватного підприємства «Телерадіокомпанія ВТВ плюс».
Після цієї трансляції у Національній раді з питань телебачення та радіомовлення заявили, що канал працює на агресора.
“Аналізуючи зазначені програми, можна зробити висновок, що розмова з Володимиром Сальдо в ефірі телеканалу дала йому змогу поширювати висловлювання, спрямовані на встановлення й утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримку рішень окупаційної адміністрації держави-агресора та закликів до співпраці з нею. Такими діями ПП «ТРК ВТВ Плюс» підтримує державу-агресора і сприяє в проведенні підривної діяльності проти України. Отже, вони можуть кваліфікуватися як державна зрада”, – йшлося у повідомленні Нацради.
Це не завадило каналу продовжувати трансляцію сюжетів за участі російських та проросійських діячів.
Але 18 травня голова Нацради Ольга Герасим’юк в ефірі телемарафону «Єдині новини» згадала, що у Херсоні захоплені всі телеканали та радіостанції, і «днями відновилось мовлення у Херсоні «під маркою ВТВ плюс».
За словами виконавчої директорки НАМ Катерини М’ясникової, канал припинив мовлення 2 травня після того, як окупанти намагалися нав’язати йому свою редакційну політику, а до того «намагався висвітлювати події нейтрально».
Це уже дивна заява, адже автор особисто спілкувався з херсонськими телеоператорами і журналістами, які підтверджують, що їм пропонувала роботу на телеканалі особисто Тетяна Каменська вже після окупації Херсона.
12 травня цей же телеканал транслював «брифінг» Сальда, і продовжує транслювати пропагандистські сюжети, змішуючи їх у своїх ефірах із «нейтральними».
Фактично це єдиний випадок успішної співпраці окупантів з місцевими медіа. Бо жодне інше популярне місцеве ЗМІ відкрито співпрацювати із росіянами не почало. Навіть ідейно близький до окупантів Олег Грушко, після публікації ІМІ, відключив свій сайт «Наддніпрянка» та зник з публічної площини.
Окупантам навіть прийшлося зверстати та роздати власну «газету» у Каховці. При чому, цей пам’ятник графоманству та російській неякісні пропаганді робили в стилі шкільної газети кінця 90-х і друкували на різографі.
Очевидно, що комунікувати з населенням окупованих територій такими інструментами можна, але наскільки ефективно?
Так, звісно, окупанти створили сотні різних телеграм-каналів з претензією на інформаційність. Насправді, автори цих помийок продовжили те, що робить телебачення і продовжують подавати херсонцям продукт, зроблений росіянами для росіян. Розбавляючи це невеликою кількістю місцевого контенту.
Аудиторія у цих каналів мінімальна, і навряд їх уважно читає хтось, окрім херсонських журналістів, які вивчають заяви колаборантів.
До речі, про місцевих журналістів. Вільні херсонські медіа хоч і постраждали від окупації, закрилися, припинили роботу або працюють у лайт-версії, публікуючи періодично певну офіційну інформацію, але все ж таки є джерелом об’єктивної інформації.
Херсонські медіа, особливо ті, яким вдалося зберегти редакції і виїхати з міста, продовжують активно працювати, інформувати аудиторію та розвінчувати російські фейки. Це, як правило, інформаційні сайти, яких зараз активно працює 5-6.
Наразі ми намагалися поспілкуватися із редакціями місцевих медіа, аби розповісти про їхню роботу, але поки цього зробити не вдалося. Журналісти, наразі, не готові розповідати як і де вони працюють. Така публікація обов’язково буде, але трохи пізніше.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID “Медійна програма в Україні”, який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО “Інститут масової інформації” та необов’язково відбиває думку USAID, уряду США та Internews
