З початку 2025 року росіяни випустили по Херсону тисячі снарядів, десятки КАБів та запустили декілька тисяч дронів. Всього, за даними Херсонської ОВА, від мінно-вибухових травм загинула 91 людина, загалом постраждали 832 цивільні особи, ще 58 херсонціві загинули від дронів, всього постраждали 622 людини. Тож, очевидно, що більшість місцевих медіа щоденно публікують безліч новин про результати російських ударів по Херсону та прифронтових громадах області. В деякі дні таких новин в одному медіа може бути до 50%. Очевидно, що конкуренція за ексклюзив в цій темі доволі висока. За право першого повідомлення про наслідки прильотів точиться справжня боротьба.
Право першого
Ще з кінця листопада 2022 року, майже відразу після звільнення Херсона і початку обстрілів міста і громад навколо, розпочалася гонитва за право першим повідомити про обстріли. До неї включилися пресслужби поліції, ДСНС, прокуратури, обласної та міських адміністрацій. В якийсь момент тодішній начальник ОВА Ярослав Янушевич вирішив, що повідомляти про результати російських обстрілів першим має саме він і якимось чином переконав в цьому всіх інших стейкхолдерів. До травня 2023 року система повідомлень потроху трансформувалася у цілий складний механізм. Про сильні обстріли з великою кількістю жертв першим має повідомити або Володимир Зеленський, або голова його Офісу Андрій Єрмак. Якщо обстріл “рядовий”, то першим про нього повідомляє начальник обласної адміністрації, а вже потім інші відомства.
Щоправда, система почала потроху руйнуватися у 2024 році, коли вже колишній начальник Херсонської міської військової адміністрації Роман Мрочко вирішив розпочати передвиборчу кампанію. Одним з її елементів він зробив повідомлення про смерті і руйнування.
І почав випереджати начальника обласної адміністрації Олександра Прокудіна. Що в одного, що в іншого в штаті є цілі знімальні групи, які першими прибувають на місце, фільмують наслідки і оперативно публікують в телеграм-каналах. Сенс цих дивних перегонів, на перший погляд, не зрозумілий, але цілком прозаїчний – потрапити в медіа.
Де беруть інформацію про прильоти місцеві медіа
Якщо навіть побіжно промоніторити стрічки новин провідних онлайн-медіа регіону, стає зрозумілим, що репортерська робота складає не більше 5% новин. Причин тут кілька. Перш за все, медіа просто не мають стільки людей в штаті, які б могли цілими днями шукати місця прильотів і знімати їх. По-друге, інформацію про прильоти журналістам дістати просто нереально. Її ховають як велику таємницю, а якщо журналіст сам знайшов місце прильоту і намагається його зняти, — поліція буде забороняти йому це робити.
Самі поліціянти в розмовах не під запис кажуть, що ніякої заборони знімати до того, як це зробить знімальна група ОВА та МВА, не існує, але місцеві журналісти бачать інше.
“У Херсоні процес роботи на прильотах дуже своєрідний. Він не налагоджений, немає жодної координації, можливо, крім особистих контактів самих журналістів та їх координації між собою. Ніхто з офіційних структур не зацікавлений у тому, щоб журналісти висвітлювали злочини Росії. Я дозволю собі так сказати”, – розповідає журналіст Суспільного Іван Антипенко.
Така незацікавленість чиновників у тому, аби журналісти знімали прильоти до них, має очевидну мету — потрапити в медіа як спікер. Саме задля цього ОВА і МВА мають немалий штат операторів, фотографів та піарників, які цілими днями створюють контент з місць прильотів.
Складність доступу до таких місць і легкий доступ до готового контенту, створеного владою, призводить до того, що медіа просто переставляють його в свої стрічки, інколи розбавляючи користувацьким контентом з телеграм-каналів та соцмереж.
Виходить, ніби всі задоволені — прізвища посадовців, які повідомили про трагедію, потрапляють у медіа, а медіа мають безкоштовний, хоч і не унікальний, контент. Особливо з урахуванням дефіциту репортерів, які б щоденно приносили десяток унікальних репортажів з місць прильотів. Це і складно, і навряд чи раціонально. Тож, користь від чиновницьких повідомлень все ж є. Чи помічає різницю читач, сказати важко, адже ніхто не проводив опитувань. Але статистика Google Analytics говорить: неунікальний контент від влади має набагато менші охоплення, ніж авторські репортажі з місця прильотів.
За словами Івана Антипенка, офіційні особи не заважають, але і не допомагають у зйомках наслідків російських атак. Він каже, що могла б активніше допомагати журналістам ДСНС, бо саме вони першими їдуть на місце. Натомість у Херсоні ДСНС є чи не найзакритішою структурою. Журналісти МОСТа за останній рік написали декілька десятків запитів на роботу з ДСНС, аби показати їх важку і, без перебільшення, героїчну роботу, але жодного разу попрацювати з ними не вдалося через формальні неузгодження між військовими і ДСНС. Перші мають погоджувати таку роботу журналістів і роблять це дуже повільно і неохоче.
“Мені не вистачає створення карти зон (червона, жовта), які будуть оновлюватися, бо я не завжди розумію, де і на яких умовах я можу працювати”, – каже журналістка Валентина Пестушко.
“Локації дізнаємось здебільшого з сарафанного радіо – через знайомих, родичів, колег (які дізнались локації теж двома попередніми пунктами)”, – уточнює журналістка FREEДОМ Дарʼя Літовченко. Вона каже, що допомагають знайомства в Херсоні, які вона завела за два роки роботи безпосередньо в місті. “Допомагають ОВА. Інколи, нечасто, перешкоджають працівники поліції безпосередньо на місці. Або ж «не заважайте фіксації, затопчете докази», або ж через безпекову ситуацію, побоюючись повторному обстрілу”, – описує журналістка роботу на місцях прильотів.
А що телеграм?
Очевидно, що першими про прильоти часто повідомляють численні телеграм-канали, які теж конкурують за аудиторію. Ту саму, якій можна продавати рекламу казино, або з якої можна збирати донати на діяльність. Як правило, інформацію про прильоти адміністратори анонімних телеграм-каналів отримують від читачів. Цей дешевий контент вони маркують власними вотемарками.
Деякі канали явно мають доступ до інформації з чатів поліції та військових, хоча відкрито про це не кажуть. Також велику частину фото та відео адміністратори телеграм-каналів банально крадуть у медіа, якщо ті потрапили на місце раніше за їхніх читачів.
Деякі псевдоанонімні канали навіть придумали цілі політики, які, на їхню думку, мають виправдати крадіжку контенту. Але ніяк, аніж дитячими, ці пояснення не назвеш.
Загалом, херсонські медійники, з якими ми обговорювали роботу телеграм-каналів, погоджуються, що їхні політики (якщо такі, звісно, існують у формалізованому вигляді) щодо висвітлення прильотів значно змінилися – від істеричності і публікації всього підряд в перші секунди до блюру шок-контента та фрагментах, які дозволять ідентифікувати чутливу інформацію.
“Журналісти витримують ембарго на публікації. Телеграм-канали теж поступово стали обережнішими у порівнянні з 2022 роком”, – каже журналістка Дарʼя Літовченко.
Загалом, при всій деструктивності Телеграма з його анонімними каналами, фейками та маніпуляціями, від має користь. Тут можна оперативно дізнатися, де наразі триває обстріл, куди летить дрон і ще якусь специфічну, але корисну для жителів фронтового Херсона інформацію.
Що змінилося на краще
Як у цьому контексті взаємодіють медійники з військовими? Колись, як за часів відрядження сюди пресофіцера Дмитра Плетенчука, ця співпраця була дуже продуктивною, а колись, як за часів очільниці пресцентру Сил оборони Півдян Наталії Гуменюк, – дуже деструктивною.
Наразі опитані медійники, які хоч і критикують ситуацію, визнають, що ситуація з допуском до місць прильотів потроху налагоджується. По-перше, нарешті призначили людину, яка відповідає за співпрацю з медійниками в Херсоні. Місце, до слова, було вакантним понад рік. По-друге, журналістам, завдяки робочій зустрічі в Медіабазі не під запис, вдалося знайти точки дотику з цим військовим.
“Кілька місяців тому ситуація в комунікації з військовими покращилась. Був створений координаційний чат з журналістами та пресофіцерами. Окрім адрес прильотів, стало зрозуміліше, наскільки безпечно виїжджати на місце. Тепер про це інформують”, – каже Дарʼя Літовченко.
З нею згодні й інші колеги, щоправда, ложка дьогтю є і в цій позитивній історії — до чату не додали частину херсонських медійників, посилаючись на їхню… “не місцевість”. До таких пресофіцери, наприклад, віднесли журналіста “Суспільного” Івана Антипенка, який більшу частину часу працює на Херсонщині. Втім шанс врегулювати ситуацію є.
“На мій погляд, зараз стало простіше працювати. Простіше стало комунікувати з пресофіцерами. Ти приїжджаєш, просто попереджаєш, що почав працювати. Також швидше проходить узгодження відзнятого матеріалу перед публікацією – його швидко переглядають, за необхідності, коригують, але, здебільшого, узгоджують, тому ми вже маємо певний досвід, що показувати можна, а що — ні”, – каже кореспондентка МОСТа Олена Гнітецька.
Досвід називає головною позитивною зміною у роботі і кореспондент Суспільного Херсон Олександр Корняков. “Чи через те, що я вже примелькався, чи тому, що змінилося ставлення, стало легше знімати прильоти. Поліція не заважає, вже і питань не задають, хто ти”, – каже він. Втім працювати в червоній зоні міста так само проблематично.
За останній рік змінилися і виклики, які стоять перед журналістами. Тепер це — російські безпілотники, які залітають вже у всі райони міста. Тож, чи не найбільша проблема, яка їх хвилює, – це інформація про наявність дронів на місці обстрілів. Але херсонські журналісти намагаються постійно шукати шляхи вирішення цих проблем. І часто їх знаходять.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області