Псевдо-журналіст Олег Грушко, який донедавна був фактичним редактором окупантської газети «Наддніпрянська правда», змінив посаду на «офіційну», зараз він – так званий «начальник управління патріотичного виховання Департаменту молодіжної політики Херсонської області».
В цій посаді Грушко засвітився в сюжеті окупантського телеканалу «Таврія» про відкриття фейкового навчального закладу на базі захопленої росіянами Херсонської державної морської академії.
Олега Грушко назвали одним з організаторів церемонії відкриття. На відео можна побачити, що ця «градіозна» церемонія проходила в майже порожній актовій залі академії. Там – лише невелика кількість курсантів і викладачів-колаборантів, а також представники окупаційної влади.
Перед майже порожнім залом виступав “почесний гість” – так званий “заступник голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області” Кирило Стремоусов.
Олег Грушко – херсонський псевдо-журналіст, один з місцевих метрів «паркетної» преси, в різні часи був редактором газети Херсонської міської ради «Херсонський вісник» і газети обласної ради «Наддніпрянська правда плюс». З 2015 року вів сайт «Наддніпрянка», де розміщувалися матеріали з яскраво вираженою антиукраїнською риторикою. «Журналіст» відомий серед херсонських медійників як ідейний «ватник» і палкий шанувальник СРСР.
Після російської окупації Херсонської області Олег Грушко став колаборантом. Період вагань був нетривалим, і 9 травня Грушко був помічений серед «журналістів», які висвітлювали так зване «святкування Дня перемоги» в херсонському Парку Слави. В той же день на сайті «Наддніпрянка» вийшов матеріал про херсонське «побєдобесіє», написаний в дусі російської пропаганди. Однак після того, як факт його колаборантства став загальновідомим, Грушко деактивував свій сайт.
Але він не відійшов від справ, а став фактичним редактором основного друкованого органі окупантів на Херсонщині – газети «Наддніпрянська правда», яку формально очолював інший «журналіст»-колаборант – Євген Білий.
Черговий кар’єрний стрибок Олега Грушка, скоріше за все, відбувся внаслідок того, що колаборант отримав «пропозицію, від якої неможливо відмовитися». Бо Грушко – з людей, які воліють триматися в тіні. Зокрема, на сайті «Наддніпрянка» він підписував власним прізвищем лише статті на історичну тему. Антиукраїнські статті, у тому числі – з образами на адресу відомих херсонських громадських діячів і журналістів, публікувалися анонімно.
Ймовірно, в умовах критичного кадрового голоду і величезної потреби окупантів в місцевих кадрах в структурах «влади» росіяни залучають до «офіційних» структур усіх колаборантів, навіть тих, хто, скоріше за все, погоджувався на співпрацю на умовах роботи лише на «тіньових» посадах, щоб після деокупації мати надію на те, що вдасться уникнути відповідальності за зраду.
Але окупанти, схоже, все «переграли», і навіть такі «тіньовики» як Олег Грушко отримали від них «квиток в один кінець» у вигляді «офіційних» посад в структурах окупаційної влади. Але у цьому є позитивний момент. Відтепер такі люди, як Грушко, не зможуть після визволення Херсонської області від рашистів стверджувати, що «вони тут ні до чого». Доведеться тікати в Росію, де українські зрадники не потрібні, як це показала ситуація з «теплим» прийомом колаборантів із визволеної частини Харківської області. Якщо не вдасться втекти, то доведеться відповісти за зраду згідно з українським законодавством.
Нагадаємо, Служба безпеки України показала обличчя ще двох поліцаїв Херсонської області. Деанонімізація торкнулась Володимира Трепетіна і Максима Мазилкіна.
