Пограбування херсонських музеїв — один із епізодів низки військових злочинів росіян в Україні. Очевидно, що він не виглядає так само трагічно, як катування та вбивства, але також є частиною російського геноциду. Культурного. Яким без сумніву підкріплюють спроби знищити українців як націю.
“Ми опинилися в ситуації, в якій був Гошкевич, створюючи музей”, – гірко жартує спеціаліст відділу моніторингу ситуації на окупованих територіях Міністерства культури та інформполітики Сергій Немцев.
У 1890 році киянин Віктор Гошкевич, який обіймав посаду секретаря Херсонського губернського статистичного комітету, започаткував прообраз першого херсонського музею. Спочатку це була музейна колекція при статистичному комітеті, яка пізніше переросла у справжній «Музей історії та старожитностей», один з найкращих серед губернських музеїв тодішньої імперії. Відкриття музею відбулось 1 жовтня 1911 року в окремому будинку (сучасна адреса Ушакова, 16).
Як і Сергій, Віктор Гошкевич був археологом, тож більшість експонатів збирав самостійно та за допомогою школярів.
“Цей етап ми пройшли, збирати експонати будуть вже професійні археологи”, – каже Немцев.
До речі, вітрину, присвячену Гошевичу, росіяни не чіпали. Хоч вона знаходиться в самому початку експозиції, біля кабінету директорки-колаборантки Тетяни Братченко. Чому — загадка.
Так само неторкнутими залишилися опудала звірів та колекції комах. Цінності для крадіїв вони не представляли.
До речі, раніше в медіа часто писали, що допомагала вивозити награбоване директорка-колаборантка, але це не так. Вірніше — не зовсім так.
”Десь в серпні в Херсон приїхала ціла делегація з кримських музеїв. Тетяна Братченко водила їх залами, може і у фонди, я не знаю точно, але в залах докладно розповідала про експонати. Дуже докладно. А потім, коли почалася “евакуація”, директорка втекла, ніби-то поїхала лікуватися чи лікувати чоловіка. А замість неї приїхали ці кримські гості і декілька днів вантажили все”, – розповіла секретарка музею Олена Яременко.
Наразі вона чи не єдина працівниця музею, яка залишилася на місці. Всі інші або виїхали на підконтрольну територію, або втекли разом з росіянами. Колаборантів в музеї виявилося багато. Але прізвища ані Ольга, ані Сергій не називають, або називають не для друку. Слідчі СБУ ведуть справу і просять поки не розкривати деталей.
Але і без деталей зрозуміло, що керівництво з перших днів співпрацювало з росіянами і не збиралося навіть спробувати врятувати частину експонатів.
“В перший день повномасштабного вторгнення керівництво мало почати розбирати експозиції, пакувати експонати та ховати їх. Цього не було зроблено”, – каже Немцев.
Братченко та її музейне оточення і не збиралося цього робити. Натомість вони, в міру своїх скромних інтелектуальних здібностей, намагалися працювати на російську пропаганду.
Результати роботи цих людей дивляться на нас порожніми вітринами.
В деяких залах вони побиті.
А в деяких з експонатів залишилися тільки камʼяні надгробки та жертовник.
Повернути експонати буде складно. Але можливо. В цьому впевнений Сергій Немцев.
Але для цього потрібно провести величезну роботу з інвентаризації, скласти реєстри вкраденого, які будуть основою для судових позовів.
Наразі точно ніхто не знає, скільки експонатів вкрали росіяни, бо окрім експозицій вони вкрали і частину того, що зберігалося у фондах.
“Точно знаємо, що вкрали нумізматичну та фалеристичну колекції. Всі ювелірні прикраси та вироби з дорогоцінних металів”, – каже Нємцев.
Роботи по відновленню музею та налагодженню його роботи триватимуть роками. І ляжуть на плечі фанатів музейної справи.
Сергій Нікітенко
