Найсильніша жінка світу Анна Куркуріна сидить із друзями за столом, який повністю заставлений маленькими лоточками з ніжною зеленню – мікрогріном. Вона куштує кілька листочків, смакує і жартує:
“Звісно, сюди б гарний шмат м’яса! Але, якщо серйозно, друзі, це рай для веганів і панацея для ваших організмів”.
Ці слова були не лише компліментом господині – Олені Жадан, яка створила свою маленьку “зелену ферму” у Миколаєві. Для неї вони стали символом нового життя, яке вдалося збудувати після евакуації з окупованого Херсона. Кожен лоточок із крихітними паростками – це, за її словами, «акт відродження», маленький доказ того, що життя проростає навіть крізь біль.
Не хотіли виїжджати – чекали до останнього
Олена народилася і виросла у Херсоні. Для неї це місто було не просто місцем проживання, а невичерпним джерелом натхнення і теплих спогадів.
“Там я народила двох дітей, із чоловіком облаштовували наш світ, саджали дерева й квіти. Це те, що найбільше зігріває душу”, – пригадує жінка.
Вона здобула дві вищі освіти – бухгалтерську та агрономічну. Здавалося б, життя мало б піти за звичним сценарієм: робота, сім’я, будні. Але прийшли війна й окупація. Найстрашнішим випробуванням став момент, коли старший син Олени потрапив до лікарні під час обстрілів.
“Я дивлюся на дитину під наркозом і думаю: якщо буде приліт – я нічого не зможу зробити. Тоді сказала чоловіку: нам треба їхати”, – розповідає Олена Жадан.
Так сім’я опинилася в Миколаєві. І хоча нове життя не було простим, воно принесло й надію, і сили почати все спочатку.
Мікроджунглі у квартирі: зелень, що лікує
Ідея вирощувати мікрогрін з’явилася ще до війни. Та з маленькими дітьми втілити задум тоді було нереально. Лише в Миколаєві Олена змогла віддатися справі на повну.
Мікрогрін – це маленькі, але дуже цінні паростки овочів та зелені, розповідає жінка. У них – концентрована сила вітамінів, антиоксидантів і мінералів. Попит на таку продукцію щодня зростає: люди все більше цінують натуральність, користь і свіжість.
“Це не просто вирощування, це турбота про людей”, – каже Олена.
Вона сама відбирає насіння, контролює кожен етап росту, щодня стежить, щоб клієнти отримали максимально свіжу й бездоганну продукцію. Навіть найменший піддон із горохом чи редискою для неї – як маленьке свято: листочки набирають соковитого кольору, ніжного аромату трав і свіжої землі.
Втім, шлях підприємниці був непростим. Багато ресторанів досі не розуміють, у яких стравах можна використати мікрогрін, а для пересічного покупця це ще новинка. Але серед тих, хто дбає про здоров’я, інтерес зростає стрімко. Допомагає сарафанне радіо та соцмережі: вдячні клієнти радять друзям, а фото й відгуки у Facebook та Instagram розлітаються швидше, ніж проростають нові паростки. Нещодавно мікрогрін Олени замовила навіть Анна Куркуріна – і це стало справжньою відзнакою якості.
Технологія, що поєднує науку і творчість
Вирощування мікрогріну схоже на маленьке диво. Спершу насіння замочують, далі розсипають на піддони з вологою сумішшю, створюють комфортні умови – тепло, світло, вологість. Паростки регулярно обприскують. І вже через 7–14 днів перед очима постає килим яскраво-зелених листочків, свіжих і хрустких, немов літо на тарілці.
Але й тут є свої виклики: треба обирати лише якісне насіння, дотримуватися температурного режиму, стежити за чистотою. Дехто намагається пришвидшити процес, використовуючи хімічні стимулятори. Це погіршує смак і зменшує користь. Олена ж доводить: справжня цінність – у натуральності.
Новий дім, але коріння – у Херсоні
Для Олени її “зелений” бізнес – це не лише робота. Це медитація, спосіб відновити спокій і наповнитися енергією.
“Доглядати за паростками, обприскувати їх водою, спостерігати за ростом – це дає відчуття контролю і радості. Кожен зрізаний піддон – доказ моєї праці”, – усміхається жінка.
Її діти – головне натхнення і сила. Вони бавляться поруч, поки мама доглядає свої «зелені джунглі». У квартирі панує особлива атмосфера: серед горщиків і лоточків росте не лише мікрозелень, а й нова історія життя.
Та попри новий дім, Херсон завжди залишається в серці.
“Якщо створю собі комфорт тут – буде добре. Але Херсон у серці назавжди. Я мрію повернутися й допомогти відродити рідне місто після перемоги”, – ділиться херсонка.
Здається, її мрія вже проростає – у вигляді маленьких, але сильних зелених паростків, які нагадують: навіть після найтемнішої зими завжди приходить весна.
