У попередніх матеріалах ми багато уваги приділял органам окупаційної влади Херсонщини та їхнім методам комунікації з населенням. Гадаємо, доцільно пояснити, яким чином влаштована система виконавчих органів справжньої – української влади в області.
Із серпня 2022 року, замість слабкого та апатичного голови ОВА Геннадія Лагути, Президент призначив його наступника – Ярослава Янушевича, який почав формувати свою вертикаль влади.
На той час в області діяла, а скоріше бездіяла довоєнна структура органів влади, де обласна державна адміністрація, хоч і була перейменована на військову, по суті залишалася тією самою за структурою. У своїй роботі ОВА мала опиратися на районні військові адміністрації, але про їхню діяльність, станом на серпень 2022, року взагалі нічого не було відомо.
Голову Херсонської районної ОВА Михайла Лінецького бачили в одному з західноукраїнських міст, де він провів весну і частину літа. Про роботу інших РВА теж чутно майже не було. Єдине виключення — Бериславська РВА, голова якої Володимир Літвінов зʼявлявся у звільнених Нововоронцовці та Кочубеївці.
Окрім цього, на Херсонщині була створена одна міська військова адміністрація — Генічеська. Її очолила людина заступника голови ОВА Дмитра Бутрія Євген Родіонов. ОВА мала навести лад у фінансуванні бюджетників, яке припинилося після того, як мер Олександр Тулупов та весь виконком склали свої повноваження через окупацію. Хоча українське законодавство і не передбачає такого формулювання, але міський голова заявив, що не може виконувати свої обов’язки в умовах, що склалися.
Протягом серпня-вересня Президент своїми указами створив ще близько 30 сільських та міських військових адміністрацій, які стали основою для побудови влади.
Щоправда, із кадровим забезпеченням цих адміністрацій склалися великі проблеми. Як правило, в громадах, де голови рад вчасно виїхали на підконтрольну територію, Зеленський, після перевірки військовими та спецслужбами, призначав цю ж людину головою військової адміністрації. Виняток зробили тільки для Євгена Рищука та Володимира Коваленка, мерів Олешок та Нової Каховки, кандидатури яких «зарубали» військові.
В інші громади призначали людей, які ніколи там не працювали та яких не знали місцеві мешканці. І шукали цих людей із великими складнощами. Частину з вакансій закрив заступник голови ОВА Дмитро Бутрій, який єдиний з посадовців знає всі громади та їхні проблеми, адже саме він займався децентралізацією з самого її початку. Де взяли інших людей — невідомо.
За словами посадовців ОВА, на даному етапі це не проблема, адже у голів військових адміністрацій зараз не так багато функцій та повноважень. Вони мають право підписувати фінансові документи, які все одно перевіряються казначейством, та ще декілька технічних функцій.
У жовтні, ще до звільнення Херсона, голова ОВА Ярослав Янушевич повідомляв МОСТу, що планує всіх голів сільських та міських ВА, чиї громади тимчасово окуповані, закріпити за звільненими населеними пунктами.
«Там є досвідчені люди, чия допомога буде дуже потрібною у звільнених громадах. Будуть допомагати», – ділився планами Янушевич.
Але правобережну Херсонщину звільняли так швидко, що в деякі громади, як наприклад у Білозерську, навіть не встигли призначити керівника. Не призначили його і майже через місяць після звільнення громади.
Непроста ситуація склалася і у звільненого 11 листопада Херсона. Головою військової адміністрації тут ще у жовтні призначили Галину Лугову — колишню директорку школи, яка у 2020 році стала секретарем міської ради. За неповні півтора роки вона не стала сильною політичною фігурою, що якраз входило в плани мера Херсона Ігоря Колихаєва.
А що в Херсоні?
Після того як росіяни незаконно затримали Колихаєва, Лугова стала виконуючою обовʼязки мера міста. І це посприяло її призначенню головою військової адміністрації.
Не маючи своєї команди, Галина Лугова призначила першим заступником Сергія Орєхова, який до того працював у структурах концерну «Содружество». Він є людиною голови правління ПАО «Херсонгаз» Альберта Зангієва.
Заступницею стала ексколега Галини Лугової директорка школи №7 Інна Поперечнюк. Вона досвідчена педагогиня без досвіду роботи на держслужбі та в органах місцевого самоврядування. Певний час після деокупації міста Луговій допомагав заступник мера з питань ЖКГ Володимир Пепель, але у кінці листопада його затримали за підозрою у державній зраді.
Щодо інших кадрових призначень Лугової нічого не відомо, адже військові адміністрації – максимально закриті органи. Відомо, що радником Лугової себе називає одесит Сергій Крецу. У 2021 році він був підрядником на кількох міських обʼєктах і прославився тим, що незаконно, без тендера, будував сучасний спортивний майданчик у центрі Херсона.
Правоохоронці довго не помічали, що міська рада проводила тендер на вже побудований спортмайданчик, але врешті прокуратура подала до суду позов і вимагала розірвати незаконний договір. Тим часом Ігор Колихаєв намагався працевлаштувати Сергія Крецу в обласну адміністрацію, де на той час головував його ставленик Геннадій Лагута. Але начальником управління капітального будівництва ОДА Крецу не став, бо не мав вищої освіти.
Зважаючи на це, можемо обережно спрогнозувати, що подібних радників, які очікуватимуть кошти на відновлення інфраструктури, буде все більше, а їхній професіоналізм буде так само сумнівним.
Оточення Лугової складається також із депутатів від партії Ігоря Колихаєва «Нам тут жити» та частини місцевого осередку «Слуги народу».
Частина цих людей, як і представники інших політичних таборів, почали передвиборчу кампанію. Це добре видно по специфіці висвітлення роботи Галини Лугової, яка більше схожа на передвиборчі сюжети, аніж на комунікацію з херсонцями. А роздача гуманітарної допомоги, на жаль, перетворюється на піар акції, де представники влади намагаються грати роль благодійників, роздаючи, частіше за все, допомогу, передану місту міжнародними партнерами.
Очевидно, що як в оточенні Ігоря Колихаєва, так і в інших політичних таборах, вже йде підготовка до виборів мера. У повернення Колихаєва, якого поки що не називають колаборантом в політичній тусовці, схоже, не вірить ніхто.
Яким росіяни покинули Херсон. Інфраструктура
Повернення Херсона під контроль української влади супроводжувалося масовою ейфорією. На площі Свободи, на центральних вулицях та в мікрорайонах люди ходили з прапорами та національною символікою, вітали військових та представників усіх сил оборони.
Проте цей настрій поступово змінила жорстока реальність. Тікаючи з Херсона, російські окупанти сильно пошкодили і без того неідеальну житлово-комунальну інфраструктуру міста.
Росіяни вивели з ладу ключові трансформаторні підстанції, пообривали дроти та електроопори на значній території правобережжя Дніпра, аби відновлення зайняло якомога більше часу. Були пошкоджені котельні теплопостачальних організацій.
Відтак, більше трьох тижнів Херсон перебував без електрики, не працювали системи водопостачання та водовідведення. Люди змушені були набирати воду з Дніпра для технічних потреб, а питну шукали біля свердловин, з яких качали воду завдяки генераторам.
Наразі енергетики змогли подати електроенергію до більшості об’єктів і житлових будинків у Херсоні. Відновлюється водопостачання.
Однак ситуація дуже нестабільна через постійні обстріли, яких росіяни завдають із лівобережжя. Положення ускладнюється близьким розташуванням ворога до всіх районів міста. Згідно з офіційною інформацією від Херсонської міської військової адміністрації, з 20 листопада по 3 грудня Херсон і околиці обстріляли 139 разів. В результаті загинуло 19 цивільних осіб, ще 38 постраждало. Ворожі снаряди прилітають у житлові будинки, адмінбудівлі, парки, університети, об’єкти портової інфраструктури та інші.
Станом на 3 грудня у Херсоні поступово відновлюється централізоване теплопостачання. 10 котелень «Херсонтеплоенерго» відновили подачу тепла до багатоквартирних житлових будинків. АТ «Херсонська ТЕЦ» працює над ремонтом своїх потужностей і також поступово подає тепло людям.
Окрім житлово-комунальних проблем, окупанти залишили після себе сотні кілометрів замінованих територій та об’єктів. За нашими даними, в області працюють кілька десятків бригад вибухотехніків від ДСНС та поліції, які обстежують адміністративні будівлі та місця розташування окупаційних військ. Періодично з’являються повідомлення про поранення цивільних в результаті підриву на мінах. Тому органи влади закликають херсонців зважати на високий рівень мінної небезпеки, не ходити узбіччями, не торкатися підозрілих предметів та уникати місць, де були бойові дії.
Втеча росіян із правобережжя Херсонщини супроводжувалася і масовим мародерством приватного, державного та комунального майна. Розграбовані відділення банків та офіси органів української влади, з деяких лікарень вивезене дорогоцінне обладнання, карети швидкої допомоги, транспорт ДСНС, викрадені колекції художнього та краєзнавчого музеїв.
Гуманітарна ситуація
Зі звільненням Херсона до міста рушили числені вантажі з гуманітарною допомогою. У перші тижні біля фур із продуктовими наборами збиралися довгі черги містян. Це спровокувало ситуацію нерівномірного розподілу гумдопомоги. Соціально вразливі категорії населення, які дійсно потребували певних продуктів, але не знали або не мали змоги дістатися до точок видачі, залишалися без них.
Водночас, говорити про те, що в Херсоні була гуманітарна катастрофа і людям не було чого їсти, ми вважаємо перебільшенням. Дійсно, люди мали обмежений вибір продуктів, а якість російських товарів була нижчою від українських аналогів (про це масово зазначають громадяни, які пережили увесь період окупації). Ціни на м’ясні, молочні продукти, солодощі, каву тощо удвічі, а подекуди і втричі були вищими, ніж на підконтрольній Україні території.
Однак люди намагалися пристосуватися до цих умов, споживали більше місцевих овочів, які були доступними, шукали на ринках продукти приватних господарств.
У Херсоні тривалий час була складна ситуація з медикаментами. Більшість аптек зачинилося. Завезені з Росії ліки були дуже дорогими. Нині українські аптеки поступово відновлюють свою роботу. Тим часом обмежений набір безкоштовних ліків можна отримати у міських лікарнях.
Відновити доступ до всіх послуг і товарів довоєнного періоду наразі в Херсоні неможливо. У прифронтовому місті, яке щодня піддається обстрілам, залишається все менше людей – передусім працездатного населення середнього віку.
Локальний бізнес перебуває під постійною загрозою втратити своє майно, люди хвилюються за своє життя і здоров’я. Хоча базові гуманітарні потреби (звісно, крім безпеки), в Херсоні можна задовольнити.
Військово-політична ситуація
Відступ російських військ із Херсона – безумовна військово-політична перемога України в цьому етапі війни. Після 9 місяців широкомасштабного вторгнення Росії, окупаційні війська не контролюють жоден обласний центр України, за винятком раніше захоплених Донецька, Луганська і Сімферополя в АР Крим.
Систематичні ракетні удари ЗСУ по розташуванню живої сили противника, військових складах, по скупченню ворожої техніки та об’єктах інфраструктури, які використовували росіяни на Херсонщині для забезпечення своїх військ, змусили росіян прийняти “важке” військово-політичне рішення і відійти з правого берега Дніпра.
Однак тепер Херсон і околиці перебувають перед вогневим контролем російської ствольної та реактивної артилерії. Систематичні обстріли міста з лівобережжя триватимуть до того часу, коли росіян не вдасться відтіснити глибше на південь. Як і коли це станеться – спрогнозувати неможливо. Противник значно посилив свої оборонні рубежі, готується до подальшого тиску на нього з боку підрозділів ЗСУ.
Водночас, із відкритих джерел та від військових, які працюють на Херсонщині, ми отримуємо інформацію про те, що ЗСУ продовжують систематично працювати по ворожих цілях на лівому березі. Російські позиції в Каховці, Новій Каховці, Голій Пристані, Олешках та інших населених пунктах перебувають під вогневим контролем українських військових. Очевидно, що проснувшись глибше, ЗСУ можуть краще діставати противника на тимчасово підконтрольній йому території.
Поблизу Херсона акваторія Дніпра залишається «сірою» зоною. У плавнях Дніпра, зокрема і на лівому березі, працюють розвідувальні групи українських підрозділів, обидві сторони активно використовують засоби аеророзвідки, проводяться локальні операції із виявлення та знешкодження ворожих груп.
Перші кроки відновлення
Друга половина листопада у Херсоні пройшла під знаком повернення українських служб, сервісів та відновлення роботи органів влади. Нова Пошта, Укрпошта, ПриватБанк, Ощадбанк, Розетка, АТБ, Сільпо, АЗС ОККО, оператори зв’язку Київстар, Водафон та інші бізнеси відкривають свої відділення у звільненому місті. Біля них одразу ж утворилися черги.
Це відбувалося вже у перші дні після звільнення і мало значний психологічний ефект на херсонців, які пережили російську окупацію і чекали на повернення України.
Поліція, прокуратура, обласна та міська військові адміністрації також повернулися до Херсона. Відновлено залізничне сполучення з Києвом, відкриті автобусні рейси до інших регіонів країни.
Як ми зазначали вище, в максимально складних умовах працюють ДСНС, лікарі, ремонтні бригади, які відновлюють електропостачання після руйнівних дій росіян під час відступу та в результаті нових прильотів.
Міжнародні організації, українські волонтери та представники влади намагаються допомогти найбільш постраждалим сім’ям. Продовжується роздача продуктів харчування, організовуються безкоштовні евакуаційні рейси, люди отримують будівельні матеріали, щоб перекрити дахи на пошкоджених будинках. На жаль, через значні масштаби руйнувань, будівельних матеріалів вистачає далеко не всім.
Чому цей екзамен не можна провалити?
Дозволимо припустити, що життя в Херсоні після звільнення стане ще небезпечнішим, ніж під час російської окупації. Ворог дуже близько, а отже продовжуватиме завдавати ударів по цивільній інфраструктурі, щоб залякати населення, викликати протестні настрої проти України, просто завдати якомога більше руйнувань.
В такій ситуації оперативні та ефективні дії української влади та всіх організацій, які допомагають Херсону, мають надзвичайно велике значення. Особливу роль тут відіграє і комунікаційна політика.
Як будуть організовані в подальшому гуманітарні штаби, укриття і бомбосховища; чи вдасться посунути ворога подалі від міста; чи буде тепло в домівках херсонців; чи зможуть вони тримати зв’язок зі світом – ці та багато інших питань є частиною дуже важкого іспиту, який складає Україна як держава. Звісно, це стосується не тільки Херсона, а й інших деокупованих територій.
Зважаючи на швидкість повернення українських сервісів у перші дні звільнення та відвагу людей, які працюють в умовах війни, можна сказати, що наразі цей іспит ми складаємо успішно. В цьому переконують чимало херсонців, з якими нам вдалося поспілкуватися на площі Свободи. Люди зізнаються: готові терпіти труднощі, головне, щоб тут були «наші».
Сергій Нікітенко, Іван Антипенко
Матеріал створений в межах проекту Fight For Facts!, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відображають погляди BMZ.