У центрі Херсона, серед зелені дерев, розташовується старовинна будівля гімназії.
Цей навчальний заклад встиг чимало побачити за своє існування.
Вишукані гімназистки діляться секретами з подружками на тінистих алеях та мріють про майбутнє щасливе життя. Суворі класні дами пильно наглядають за своїми вихованками. Революція, повний переворот суспільного життя. Крах в родині засновників закладу Марченків. Мародерство та пограбування. Німецька окупація. Військовий шпиталь. Щасливі роки шкільного життя багатьох поколінь херсонців. Здобуття Україною незалежності. Окупація Херсона російськими військами. Окупаційна адміністрація та примусове навчання за російськими програмами.
Гімназія №6 досі продовжує виховувати покоління гідних херсонців, які прославляють рідне місто далеко за його межами.
Про історію однієї з найстаріших шкіл міста, період російської окупації та сучасний процес навчання – далі у нашому матеріалі.
Навесні 1902 року херсонська газета «Югъ» повідомила своїм читачам: «З дозволу освітнього начальства Валентина Іванівна Марченко відкриває у своїй квартирі на Суворовській вулиці приватне початкове училище для навчання, а також підготовку дітей обох статей до вступу до середніх навчальних закладів з вивченням французької і німецької мов».
Вул. Суворова 6, будинок В.Марченко та будівля приватного початкового училища
До закладу приймали як хлопців, так і дівчат віком від 6 до 12 років. Для того часу це була досить смілива та новаторська ідея.
У 30-х рр. ХХ ст. гімназію було реорганізовано у школу №6.
Після другої світової війни Херсонська школа №6 була одним з двох закладів міста, де навчання проводилося українською мовою.
У 1960 році школа взяла курс на поглиблене вивчення англійської мови. На початку 1980-х рр. заклад змінив свою адресу. Новою спорудою, де розмістився заклад, стало приміщення колишньої школи №30. У травні 1991 року школа набула статусу гімназії.
Гімназія виховала багато поколінь херсонців, які з теплотою згадують шкільні роки та завдячують вчителям за високий рівень знань іноземних мов.
Окрім ґрунтовних знань, випускники гімназії відрізняються стійкою громадянською позицією. Зараз це доводить той факт, що в лавах Збройних Сил України воюють багато колишніх гімназистів, причому не тільки чоловіків.
На жаль, є і втрати.
У перші дні повномасштабного вторгнення одним із перших, хто чинив опір російським військовим колонам в Скадовському районі були прикордонники. Одним із них був Максим Кудінов, випускник гімназії 2019 року.
Зараз колектив гімназії розкиданий не тільки по всій Україні, а й по всьому світу. Кожного дня учні та вчителі з 15 країн під’єднуються до онлайн-уроків.
Діти продовжують навчатись, навіть знаходячись на тимчасово окупованих територіях. Згідно з даними наданих адміністрацією гімназії, 30 учнів перебувають на лівобережній Херсонщині, за кордоном перебувають 780. Всього зараз у гімназії навчаються більше 1300 учнів.
У 2022 році гімназія готувалась до святкування ювілею з дня заснування – 120 років.
Однак ці плани перекреслила війна.
Замість святкування гімназія приймала біженців з Антонівки та Кіндійки, роздавала гуманітарну допомогу, вивозила і ховала документацію, техніку, чинила опір окупаційній адміністрації міста. І найголовніше – продовжила учбовий процес, який не припинявся жодного дня.
У ці страшні часи для багатьох дітей почути вранці привітне звернення вчителя стало символом стабільності та звичного життя.
Евакуаційні заходи в Херсонській гімназії №6 були здійснені напередодні вторгнення.
Уже на 3 день окупації міста гімназія була оточена російськими військовими, обстріляна з танку. У цей час у будівлі закладу знаходились біженці з селища Антонівка та Кіндійського району, оскільки передмістя відразу прицільно обстрілювалося.
Російські військові намагались знайти контакт з адміністрацією з першого дня: питали, хто знаходиться в будівлі, ходили, дивились, постійно спостерігали. Ніхто не міг ані зайти, ані вийти без їхнього дозволу.
Директорка гімназії успішно уникала всіх прямих контактів з окупантами.
Натомість росіяни мали справу із завхозом гімназії Тамарою Щербиною, ім’я якої ще буде фігурувати в нашій історії.
Пізніше на директора почали тиснути через окупаційну директорку школи №30 Оксану Барнаш. Саме вона почала дзвонити і наполегливо пропонувати йти на співпрацю з росіянами. Світлана Сергіївна згадує, що такі дзвінки відбувались доволі часто, і з кожним разом тиск тільки посилювався.
У травні 2022 року уникати контактів з окупантами стало неможливо. Тоді Сальдо запросив всіх директорів шкіл на нараду, закликав відкривати школи та готуватись до нового навчального року. Світлана Сергіївна вирішила піти у відпустку, щоб відстрочити жахливий вибір. Але з кожним днем тиск ставав дедалі сильнішим і згодом перетворився на терор.
З виходом із відпустки почались глобальні заходи з посиленням тиску, що практично змусили директорку виїхати з міста. Тоді вона зрозуміла, що є реальна загроза її життю та безпеці.
На цей час працівникам гімназії вдалось зберегти всю документацію, у тому числі особові справи учнів, матеріальні цінності, вдалось вивезти найбільш цінні художні твори української літератури та історії. Батьки активно взяли участь у допомозі школи.
10 червня директорка покинула місто.
Після від’їзду вона постійно була на зв’язку з довіреними особами гімназії, які залишились “за старшого”. Головною відповідальною за гімназію залишилась завхоз Тамара Щербина. До початку липня довірені особи постійно були на зв’язку, директорка детально знала про обстановку в гімназії.
На початку липня до гімназії з дозволу окупаційної адміністрації завітав новий директор і повідомив, що школа пройшла певний “відбір”, завдяки чому 1 вересня можна розпочинати навчання. Після цього остаточно стало зрозуміло, що Щербина обрала іншу сторону. Директорка їй довго пояснювала, чому не варто цього робити, але та вже зробила свій вибір.
Тепер пані Світлана отримувала інформацію про рідну гімназію зі слів батьків, сторонніх осіб. Були в колективі і свої партизани, які передавали директорці інформацію, за що пізніше і поплатились.
Завуч гімназії Ірина Радецька побувала в одній з катівень Херсона за те, що ознайомила нового окупаційного “директора” зі своєю громадянською позицією.
Після деокупації міста українськими військами Щербина відмовлялась відчиняти двері гімназії завучам. Тільки за допомогою правоохоронних органів вдалось отримати доступ до гімназії.
Щербина відразу звільнилась за власним бажанням. Співробітники надали показання кримінальним органам, прокуратурі та карному розшуку.
Справа до суду направлена, але подальшої інформації директорка повідомити не може.
Інший технічний персонал, який зрадив і працював на окупаційну адміністрацію, після звільнення Херсона виїхав на лівобережжя чи на територію РФ.
Великих збитків зазнала шкільна бібліотека, звідти вивезли підручники з історії, української літератури та мови.
Весь цей час гімназія продовжує дистанційне навчання. Деякі учні знаходяться на лівому березі, однак вони все одно виходять на уроки та беруть участь у навчаннях.
70% учнів знаходяться за кордоном, що ніяк не впливає на їх відвідуваність занять.
З 1 вересня 2022 року до колективу гімназії приєднались вчителі та учні
школи №30 через колабораційну діяльність частини колективу. Частина працівників, яка не погодились працювати за російськими програмами та зраджувати власній країні, обрала за потрібне продовжувати навчання дітей під керівництвом 6 гімназії.
Після деокупації у гімназії пошкоджені вікна, двері. Також у січні 2023 року прилетіла ракета, яка пробила дах і пошкодила деякі кабінети верхнього, 4 поверху гімназії.
У червні заклад зазнав ще однієї атаки з боку росіян: уламок ракети знову пошкодив дах, що спричинило обвал будівельних балок на нижні поверхи. Із зовнішнього боку внаслідок обстрілу був пошкоджений фасад історичної будівлі.
Зараз гімназія шукає спонсорів, які допоможуть відремонтувати школу.
Директорка гімназії №6 Світлана Сергіївна Корж
Гімназія продовжує функціонувати, незважаючи на складну ситуацію в рідному місті та різне місце розташування колективу. Заклад продовжує набирати першачків та проводжати у доросле життя випускників.
Здобувачі освіти мають змогу навчатися, розвиватися, брати участь у конкурсах, олімпіадах, наукових конференціях, змаганнях, флешмобах.
Освітній заклад активно допомагає українським військовим, які боронять Україну. У звіті директора гімназії за 2022-2023 н.р. загальна сума зібраних коштів на допомогу захисників України становить більше ніж 150 тис.гривень.
Зараз тривають літні канікули, однак колектив гімназії під керівництвом адміністрації наполегливо працює. Вчителі відвідують семінари, майстер-класи, вчаться працювати з новими освітніми технологіями, платформами, конструкторами онлайн-книг, штучним інтелектом – все для того, щоб іти в ногу з часом та оперативно реагувати на виклики сьогодення.
Життя великої гімназичної родини кипить, вирує та не сповільнює руху жодного дня.
І об’єднує всіх одне велике найзаповітніше бажання – “Новий навчальний рік – за партами в рідній гімназії”.
