Відтепер Херсон святкуватиме День визволення двічі.
В березні 1944 місто звільняли після понад 2,5-річної фашистської окупації. А 11 листопада 2022 року став Днем визволення Херсона після понад восьмимісячної російської окупації.
В Херсоні вже тиждень немає електроенергії, водопостачання, а ще немає нормального зв’язку. Але останнє не завадило тому, що вже вранці 11 листопада херсонці говорили один одному: «В місті – наші».
І в переважній більшості випадків не треба було ніяких додаткових пояснень того, хто такі «наші».
Втім, ще не усі вірили, що розвідницькі пікапи з українською символікою – це саме ЗСУ, а не провокація від окупантів.
Попри майже повну відсутність зв’язку, люди знали про намір росіян залишити правобережну частину Херсонщини. Але була й думка про те, що це – військова хитрість.
Але в першій половині дня 11 листопада на порожньому постаменті на площі Свободи з’явився синьо-жовтий прапор. І ніхто не наважився його звідти прибрати.
На площі почали збиратися люди. Вмикали з акустичних систем авто і з портативних колонок гімн України. Раділи.
Окупантів не було і близько. Стало остаточно ясно, що гучні вибухи, які люди чули протягом двох останніх діб, – це були «веселі проводи», які ЗСУ влаштувало загарбникам.
Ближче до другої половини дня 11 листопада стало остаточно ясно: Херсон визволено від окупації.
І перше, що зробили люди після розміщення українського прапора в центрі міста, прибрали з вулиць ненависну окупантську наглядну агітацію.
Херсонці зривали з бордів та лайтбоксів плакати «Россия здесь навсегда!» та інші в цьому дусі і безжально їх спалювали. Деякі лайтбокси в центрі міста були навіть розтрощені. Хтось не стримав емоцій. Але здебільшого обійшлося без вандалізму.
В місті стало одразу відчутно, що воно вже вільне. Якщо в попередні дні Херсон десь о 14 годині майже «вимирав» – на вулицях можна було зустріти лише поодиноких пішоходів, а на дорогах було дуже небагато цивільних автівок – 11 листопада все було інакше.
До густих сутінків на вулицях було людно, а дорогами їздили автівки. Щодо останніх, їх стало помітно більше. Скоріш за все, чимало людей під час окупації тримали машини в гаражах або ховали ще десь, боячись «віджиму». Зараз боятися вже нема кого. Місто ожило.
І розвіялися всі сумніви в тому, що повідомлення окупантських пропагандистів про «тисячі евакуйованих з правого берега» – звична для росіян брехня.
Увечері 11 херсонці дізналися, що першими в місто увійшли спеціальні підрозділи ЗСУ. А 12 листопада херсонці вже зустрічали наших воїнів, які увійшли в місто в складі передових частин.
«Дочекалися!», – це хіба не найчастіше можна було почути під час зустрічі українських військових на площі Свободи.
Українські пісні з гучномовців. Обійми. Сльози радості. Просто безліч українських прапорів.
Росіяни лицемірно назвали своє вторгнення «визволенням». Але що таке справжнє визволення міста, вони, можливо, побачили у зроблених в ці історичні дні репортажах з Херсона. І побачили, кому херсонці дійсно раді, а кого люто ненавидять.
Українські військові привезли з собою термінали Старлінк. Виставили кілька на площі, щоб люди змогли передати на «велику землю» вісточки своїм близьким.
Кожен такий термінал «обліпило» стільки людей, що системи не витримували такого навантаження. Тому просте текстове повідомлення могло відправлятися навіть до п’яти хвилин. Але люди раділи й цьому в умовах відсутності бодай якогось зв’язку.
До речі, окупанти навесні, коли в Херсоні почалися проблеми з українським зв’язком, розганяли людей звідти, де власники магазинів та кафе облаштовуввали вільний Wi-Fi. А підприємцям погрожували великими проблемами, якщо вони і далі допомагатимуть людям.
Наслідки окупації – жахливі. Росіяни не тільки підірвали мости, а колоссально пошкодили всю систему життєзабезпечення Херсона.
Український мобільний зв’язок в місті обіцяють відновити вже у найближчі дні (станом на 14 листопада відновлюється зв’язок операторів Водафон та Київстар, – ред.). Про терміни відновлення електропостачання, водопостачання, а також про терміни відновлення опалення поки що нічого невідомо.
З благ цивілізації в Херсоні є лише газ. Але чимало людей живе у висотках, де немає газифікації. Тому біля багатьох таких будинків можна побачити місця, де люди готують їжу на вогнищах.
В місті є декілька точок, де завдяки працючим генераторами можна зарядити гаджети і освітлювальні пристрої. Для херсонців такі місця – «центри всесвіту».
В місті працює чимало магазинів, ринки. Єдиний товар, з яким сутужно, – хліб. Причина – відсутність електрики, на якій працює переважна більшість хлібопекарських підприємств.
Почала надходити гуманітарна допомога.
Звільнене від окупації місто розпочинає нову сторінку свого життя. І вже зараз очевидно: легко не буде.
Ворог, який укріпився на лівому березі Дніпра, можливо, намагатиметься обстрілювати Херсон.
Можна із стовідсотковлю вірогідністю стверджувати, що росіяни лишили на покинутій їх військами території диверсійні групи і агентів. Тому неможна скидати з рахунків небезпеку терактів.
Херсонцям доведеться пристосовуватися до нелегкого буття мешканців прифронтового міста. Прильоти будуть вже не радувати, а нести руйнування, а, можливо, й гірші наслідки.
Доведеться жити в умовах деяких обмежень. Ймовірно, буде запроваджена комендантська година. Мабуть, доречно заборонити масові заходи з міркувань безпеки і щоб ними не користувалися провокатори.
Але усе це не йде не у яке порівняння з перебуванням міста в окупації.
Є й інша небезпека. Росіяни можуть спробувати взяти реванш. І якщо місто буде окуповане вдруге, це вже не буде йти не у яке порівняння з окупацією, яку херсонці пережили. Простіше кажучи, буде різанина. Хочеться вірити, що це усвідомлюють усі, від кого залежить безпека Херсона.
Щодо безпеки, то військовій і цивільній владі треба вже зараз приводити до ладу укриття. З цим в Херсоні – величезна проблема. І її якомога скоріше вирішення – збереження життів і здоров’я людей.
І вже зараз треба замислюватися над вирішенням більш масштабної проблеми.
Чим буде Херсон і Херсонщина далі? Потужним регіоном, де рівень життя людей відповідає потенціалу території, де люди достатньо захищені? Чи як і раніше, Херсонщина лишиться областю-невдахою, куди чиновники приходять для «пересидіти»?
І невже знову в результаті ганебних політичних договорняків на Херсонщині приходиттмуть у владні кабінети нікчеми і покидьки?
Невже пережите нічому не навчить?
В’ячеслав Гусаков