“Зараз у місті стало менше журналістів, і вони стали значно об’єднанішими”, – так більше десяти разів український режисер Роман Бондарчук описав херсонських журналістів, презентуючи свій фільм “Редакція” у різних містах України. Ще три роки тому у це навряд чи повірив би хтось із місцевих медійників, втім, сьогодні можна сказати точно – невеличке ком’юніті херсонських журналістів стало чи не головним відкриттям 2024 року.
Херсонські медійники обмінюються інформацією, діляться досвідом, спілкуються та навіть разом навчаються. “Медіабаза Херсон”, хоч досі і не має власного приміщення з обʼєктивних причин, за 2024 рік провела десяток тренінгів та зустрічей, які, зрештою поступово і створили те саме комʼюніті.
“Як не місцева мешканка, а журналістка, що лише два роки працює в Херсоні, окремо відзначу: рівень регіональних медіа дійсно крутий. Журналісти обʼєднались в комʼюніті. До колег завжди можна звернутись та отримати допомогу і підтримку”, – каже журналістка “Новин Донбасу” Дарʼя Литовченко.
Її підтримують й інші колеги, які постійно або періодично працюють на Херсонщині.
“Дуже класно, що, не дивлячись на ситуацію, медійники в Херсоні гуртуються і навіть в таких умовах мають змогу підвищувати свою кваліфікацію”, – говорить журналіст “ІРС-Південь” Петро Коберник.
Точної кількості медіа, які працюють на Херсонщині, не зможе назвати, мабуть, ніхто. Офіційно в області існує 12 друкованих та сім онлайн-медіа. Такі дані озвучив представник Нацради в Херсонській області Сергій Мовчан. Рік тому в області було зареєстровано по три онлайн і друкованих медіа. Друком точно, з постійною періодичністю, виходять газети Гривна та Новий день. Їхню роботу забезпечують донори, а розповсюджують газети безкоштовно. Онлайн-медіа представлені трохи ширше. На постійній основі працює до десяти сайтів. Тож, очевидно, що місцева медіаспільнота не така і велика.
Перемога року
Готуючи цей огляд, автор поспілкувався з десятком місцевих медійників та медійниць. Більшість із них відмітили, що головним позитивним зрушенням в їхній роботі став допуск місцевих журналістів до військових.
Нагадаємо, що у 2022-2023 роках херсонський напрямок був закритий повністю. Заборона поширювалася на більшість тем, якими цікавилися і місцеві, і немісцеві журналісти. Як пізніше зʼясувалося, ця заборона не мала логічного пояснення, а була позицією однієї людини – Наталії Гуменюк, яка довгий час очолювала обʼєднаний пресцентр ОК “Південь”. І поки в інших областях журналісти працювали з військовими на передовій, херсонські та інші журналісти отримували відмови в спробах зняти хоч щось на Херсонщині або працювали “в чорну”. Люди тижнями чекали погодження на вʼїзд до Херсона, і, врешті, знімальні групи одна за іншою їхали на Донбас, до Харківської та Сумської областей, де працювати з військовими та в прифронтових громадах було значно легше.
Ще у квітні 2023 року Наталія Гуменюк повідомляла, що українським військовим потрібна інформаційна тиша до завершення бойових завдань, і закликала українців не коментувати роботу ЗСУ, вірити в хороші новини та захисників. У телефонній розмові в червні Гуменюк повідомила, що такі обмеження “вважає за необхідне вводити командувач”. І якщо потрапити до Херсона ще був невеликий шанс, то про значну кількість громад області українські й іноземні журналісти могли забути. Причому, це стосувалося навіть населених пунктів, які розташовані відносно далеко від лінії зіткнення, але входять до складу громад, закритих для журналістів.
16 квітня 2024 року українські медійники поширили заяву до військового керівництва щодо усунення Наталії Гуменюк з посади начальниці Центру стратегічних комунікацій Сил оборони півдня. У ній медійники звинуватили Гуменюк у забороні висвітлювати воєнні злочини Російської Федерації в зоні її відповідальності. Вони вимагали від військового керівництва замінити Гуменюк “на компетентнішу особу і не допускати її до будь-якого керування комунікаціями”. Також журналісти вимагали забезпечити доступ до районів Херсонщини.
19 квітня її звільнили з посади начальниці Центру стратегічних комунікацій Сил оборони півдня, а очолив його Дмитро Плетенчук.
Однак 5 червня стало відомо, що Наталія Гуменюк стала заступницею керівника Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони Півдня України. Цього ж дня Медіарух вийшов із заявою, у якій вимагав від військово-політичного керівництва країни звільнити Наталію Гуменюк з нової посади та відсторонити її від будь-яких посад, які передбачають комунікаційну роботу або будь-яку публічну взаємодію із засобами масової інформації від імені Сил оборони України. Наталію Гуменюк звільнили з посади заступниці начальника Управління комунікацій ОК “Південь” та перевели на посаду, яка не пов’язана зі взаємодією з медіа.
Відтоді ситуація на Херсонщині, нарешті, змінилась, і відбулося нечуване: журналістів локальних видань почали допускати до військових, і вони жодного разу не розкрили ані військової, ані якоїсь іншої таємниці – натомість вони показували, як бійці ЗСУ боронять херсонські землі.
Хоча складнощі нікуди не поділися. “Що стосується взаємодії з пресофіцерами, то ситуація залишається незмінною. Якщо не є гіршою. Адже хто саме зараз пресофіцер в Херсоні, мало хто знає. Я – ні. На півдні досі важко добитись погодження на роботу з військовими. Як сказав один із пресофіцерів місцевої бригади: «Хочеш знімати війну – їдь на Донбас». Більшість колег так і роблять. Працювати на сході все ж легше, незважаючи на складну ситуацію на фронті”, – описує ситуацію журналістка Дарʼя Литовченко.
Медіаландшафт Херсонщини
За 2024 рік медіаландшафт Херсонщини майже не змінився. На підконтрольній частині Херсонщини працює лише один телеканал – філія Суспільного, хоча вона і не має власного мовлення. Встановлений ще у 2022 році “Зеонбудом” передавач потужністю 500 Вт здійснює цифрове телевізійне мовлення в МХ 1. Зараз у мережі транслюють 10 українських телеканалів, але жодного місцевого серед них немає. З п’яти комерційних телеканалів, які мовили в Херсоні до повномасштабного вторгнення, жоден не відновив роботу. Частково відновив роботу в соцмережах та на сайті “Херсон плюс”, але від колишніх потужностей виробництва контенту залишилося менше ніж 10%.
Натомість активно розвивалося радіомовлення. Запущена наприкінці 2023 року радницею начальника Херсонської обласної військової адміністрації Олександра Прокудіна Катериною Цимбалюк радіостанція X.ON не тільки отримала тимчасовий дозвіл на мовлення в Херсоні, але і розширилася на частину Бериславського району. За словами Катерини Цимбалюк, радіостанція покриває значну частину деокупованої частини області та навіть певну частину тимчасово окупованих територій за Дніпром.
“Але ми маємо потреби у більш потужних передавачах, дуже хочемо покрити більше громад”, – ділиться вона планами.
Радіостанція розвивається, там зʼявляються нові формати та збільшується частка власного контенту. “Цьогоріч я майже повністю присвятила себе роботі на радіостанції X.ON. Ми відсвяткували свою першу річницю та запустили декілька нових проєктів. Завдяки цьому я змогла розкрити себе як інтерв’юєра в подкасті “LifeХакі”, де ми розмовляємо з військовослужбовцями та військовослужбовицями на різні життєві теми. Цей проєкт особливий для мене, бо він дає можливість прибрати умовну «завісу» з образу бійця чи бійчині та розкрити їх як звичайних людей зі своїми страхами, емоціями та думками”, – розповіла ведуча радіостанції Валентина Федорчук.
Що стосується газет, то свіжі випуски Нового дня можна часто побачити в приміщеннях військових адміністрацій у громадах, а Гривну – найчастіше – на ринках та в інших людних місцях Херсона. Аудиторія у цих газет невелика, адже є проблеми з дистрибуцією, і довезти їх на більшу частину звільненої Херсонщини дуже складно.
Відчутних змін у кількості інформаційних сайтів теж не відбулося. Весь ринок, якщо його так можна назвати, поділений між п’ятьма-сімома редакціями, які загалом, за даними Similarweb, мають щомісячну аудиторію близько 500 тисяч читачів. Примітно, що всі популярні нині онлайн-медіа Херсонщини до повномасштабного вторгнення за популярністю були десь наприкінці першої десятки сайтів. Але дуже швидко стали лідерами, адже на відміну від видань, які багато років жили за рахунок “джинси” та виплат з бюджетів, не маючи повноцінних редакцій, змогли перебудувати роботу своїх незалежних редакцій та знайти донорське фінансування.
У 2024 році в онлайн-медіа ще більше загострилася боротьба за увагу читача, адже цікавість до регіональних новин поступово зменшувалася, тож, журналістам довелося урізноманітнювати свій контент, покращувати його, збільшувати штати редакції. Як і в попередні роки, популярність сайтів зменшувалася, натомість росли показники у соцмережах.
Очевидно, що конкуренцію традиційним медіа становлять місцеві телеграм-канали. Вони і хоч поступово теж втрачають читачів, але мають широку аудиторію, здебільшого за рахунок повідомлень про обстріли, результати прильотів та іншого контенту, який отримують від читачів та силовиків.
На ТОТ росіяни активно розвивають газети та онлайн-медіа
Окупанти теж активно розвивають власні пропагандистські медіа на тимчасово окупованій частині Херсонщини. На початку року ми зʼясували, що росіяни планують витратити за рік на медіасферу тимчасово окупованої частини Херсонської області 526 790 900 рублів, що становить майже $5,7 мільйона.
Сказати точно, чи витратили вони ці гроші неможливо через брак хоч якоїсь обʼєктивної інформації. Втім, треба констатувати, що мережі сайтів, телеграм-каналів та друкована преса працюють на ТОТ дуже активно.
За даними російських реєстрів, на окупованій частині Херсонської області виходять друком обласна газета “Наддніпрянська правда” та районки “Каховська зоря”, “Чорноморець”, “Голопристанський вісник” і “Нова Каховка”.
За словами одного з старост, який виїхав на підконтрольну територію, але має контакт на ТОТ, доставка газет — чи не найстабільніше, що існує на тимчасово окупованих територіях. “Колаборантів майже всіх звільнили. В селі не залишилося майже окупаційної влади. Є якась староста і дві листоноші. Їх не звільнили, бо основна їхня діяльність — розносити раз на тиждень газети. Гуманітарку можуть не привезти, а газету обовʼязково”, – розповідає він.
З онлайн-медіа найактивнішими, на думку автора, який слідкує за медіа окупантів, є “Херсонське агентство новин”. Сайт і телеграм-канали медіа зʼявилися ще навесні 2023 року. Його засновником стало московське ТОВ “Регнум”. Це впливова російська медіакомпанія, яку у 2022 році з ювілеєм створення вітав Володимир Путін. Очевидно, що риторика цього “херсонського медіа” мало чим вирізняється від інших подібних видань.
Не менш активною є редакція “Московського комсомольця”, яка зареєструвала мережеве видання “МК в Херсонській області”. Сайт працює на окремому домені і публікує доволі багато контенту з тимчасово окупованої частини Херсонщини. Редакція видання при цьому працює з тимчасово окупованого Сімферополя.
З локальних радіостанцій маємо відмітити Херсон-ФМ. Її засновником стало ТОВ “РАДИОАЛЬЯНС” зі Ставропольського краю Росії. Це один із найбільших радіохолдингів на півдні Росії, а тепер – і на окупованій Херсонщині.
Під цим брендом росіяни запустили відразу 5 радіостанцій, які точно працюють в Генічеську та прилеглих населених пунктах. Це Російське радіо, Дорожнє радіо, Нове радіо, Авторадіо та Радіо Звєзда. Без усякої реєстрації на тимчасово окупованій Херсонщині мовить ще мінімум 5 радіостанцій, сигнал яких інколи добиває і до Херсона.
У березні 2024 року ми писали, що створювали ці медіа під псевдовибори Путіна. Так, перед самим псевдовиборами на ТОТ зʼявилося нове медіа “Херсонмедіа”. Це сайт новин на домені hersonmedia.ru, який заснувало ТОВ “Турлаев Медиа”. Засновник компанії є Олексій Турлаєв з підмосковного Можайська, який був власником місцевої невеликої газети, але у 2020 році несподівано почав відкривати свої “медіа” на тимчасово окупованому Донбасі, а з 2022 року – і на інших окупованих територіях.
Наразі в його “медіаімперії” є Національне інформаційне агентство, Калінінград Медіа, Можайськ Медіа, Донецьк Медіа, Луганськ Медіа, Херсон Медіа, Запоріжжя Медіа, газета “Донецький кряж”.
Порахувати всі телеграм-канали, які окупанти та їх місцеві проксі ведуть для Херсонщини, неможливо фізично. Сотні маленьких і великих каналів ледь не цілодобово працюють на різні аудиторії, намагаючись охопити все більшу і більшу кількість українців.
Найогидніші з них з літа 2024 року почали публікувати відео атак на цивільних та їхні авто на Херсонщині. Це десятки роликів на тиждень, на яких росіяни безжально вбивають та калічать людей і знищують їхнє майно. Скоріше за все, їхня ціль — залякати цивільне населення.
Разом з цим, проросійські блогери та журналісти на ТОТ Херсонщини ведуть не тільки віртуальну боротьбу та залякування. Один з них зумів навіть створити підпільну мережу інформаторів в Херсоні, яку виявили та нейтралізували співробітники СБУ. Трьох її учасників затримали. Діяли вони окремо один від одного, але під керівництвом єдиного куратора з РФ. Куратором агентів був росіянин Олександр Костін, “перший заступник окупаційного міністра інформаційної політики” на ТОТ Херсонської області. Він намагався створити агентурні мережі у Херсоні. Для цього Костін залучив двох своїх підлеглих з окупаційної “мінінформполітики” як резидентів (керівників) агентурної мережі. Одним з них був місцевий блогер Костянтин Шульга. Його фото було на оприлюдненій СБУ інфографіці.
Серед пріоритетних цілей російських окупантів були вогневі позиції мобільних вогневих груп протиповітряної оборони, а також пункти базування підрозділів Служби безпеки, Національної поліції та прокуратури. Також російські агенти шпигували за посадовцями обласної військової адміністрації. Отриману інформацію ФСБ РФ планувала використати для залякування представників ОВА через особисті погрози фізичною розправою.
Втрати і проблеми: коротка хронологія
У січні 2024 року поліція відкрила кримінальне провадження щодо погроз каховському журналісту Олегу Батурину. До поліції він звернувся через погрози, отримані після публікації про те, що чинний депутат Херсонської обласної ради Валерій Салтиков зареєстрував у російських окупантів свій бізнес.
У березні російські пропагандистські медіа повідомили про затримання генічеського журналіста Геннадія Осьмака. За словами росіян, Осьмака затримали на території тимчасово окупованої частини Херсонської області. Як йдеться у повідомленні, Геннадій Осьмак на початку повномасштабного вторгнення виїхав до Росії, отримав російський паспорт. Затримали його за статтею “Участь у незаконних збройних формуваннях”, як пишуть пропагандисти, після того, як хтось впізнав у ньому журналіста.
Влітку 2024 року у Луцьку пішов з життя 34-річний журналіст і редактор сайту “Район.Скадовськ” Олексій Косенко. Його не стало в ніч на 15 червня. У редакції зауважили, що причиною смерті став складний психічний стан. Чоловік важко переживав війну та вимушений переїзд із Херсона.
8 липня 2024 року у Херсоні невідомий чоловік напав на журналістку онлайн-медіа МОСТ Олену Гнітецьку під час знімання та погрожував їй розправою. Поліція досі не знайшла нападника. За даними журналістів МОСТа, він нелегально виїхав за кордон.
У липні 2024 року під час знімання результатів артилерійського обстрілу житлового кварталу у Херсоні отримав поранення відеооператор Херсонської обласної військової адміністрації Ігор Загной.
30 вересня 2024 року невідомий в Херсоні напав на журналістку онлайн-медіа МОСТ Олену Гнітецьку на території одного з навчальних закладів. Чоловік штовхав її та забрав телефон, який викинув у котлован, де працювала будівельна техніка. 12 листопада 2024 року Херсонський міський суд визнав винним у перешкоджанні журналістці онлайн-медіа МОСТ Олені Гнітецькій директора херсонського приватного підприємства “АНК”, призначивши йому 850 гривень штрафу.
Нагородний рекорд
У 2024 році херсонські медійники, мабуть, побили рекорд за кількістю орденів, отриманих журналістами та блогерами в одній області.
У січні 2024 року Президент України Володимир Зеленський нагородив орденом “За мужність” ІІІ ступеня виховательку Херсонського закладу дошкільної освіти №41 та блогерку Олену Наумову.
Олена Наумова у 2022 році в окупованому Херсоні знімала в TikTok проукраїнські ролики, де розповідала про життя Херсона в окупації, а також висловлювала підтримку Україні. Російські військові викрали Наумову 23 серпня 2022 року з її будинку в Херсоні. 6 вересня її звільнили. Згодом окупанти відпустили Наумову, змусивши записати відео з вибаченнями перед армією РФ.
28 червня Президент України Володимир Зеленський з нагоди Дня Конституції нагородив орденом “За заслуги” III ступеня головного редактора онлайн-медіа МОСТ Сергія Нікітенка, кореспондента Радіо Свобода Івана Антипенка і журналіста медіацентру Південь Петра Коберника.
24 серпня 2024 року орден “За заслуги” ІІІ ступеня отримав головний спеціаліст управління інформаційної політики Херсонської ОДА Ігор Загной.
Що про 2024 рік кажуть журналісти?
“Ми продовжуємо працювати в непростих умовах, постійному стресі та напрузі. І це відображається в матеріалах та настроях журналістів”, – каже радіоведуча Валентина Федорчук.
“У 2024 році у місцевих медіа побільшало історій людей. Тобто, висвітлення ситуації в Херсоні через локальні інтервʼю, сторітелінг. Цікавий кейс для соцмереж – більш охоче поширюється читачами. Це дуже круто”, – журналістка новин Донбасу Дарʼя Литовченко.
“Як на мене, загальна картина медіа Херсонщини не сильно змінилась за цей рік. Не зʼявилось якогось гучного нового медіа, яке б могло скласти конкуренцію тій пʼятірці лідерів, які працюють вже довгий час. Немає «свіжої крові». Помітила, що у деяких виданнях теми про тимчасово окуповане лівобережжя та події там все менше висвітлюються. Хоча, на мою думку, це неправильно. Не можна забувати про лівий берег, людей там. Також зʼявилось більше матеріалів на тему корупції у владі та загалом більше скандалів, повʼязаних з владою. Добре це чи погано – сказати складно”, – каже Маргарита Доценко з МОСТа.
“Чи не головне досягнення року — ми почали працювати з військовими. А головне відкриття – військові теж хотіли цієї співпраці. Через це дуже сумно, що втратили стільки часу, але в наступному році надолужимо”,- каже Петро Коберник.
Тут мали б бути підсумки, що 2024 рік був складним, але медійники покладають на наступний рік надії. Ні. Наступний рік буде складним. Навряд зміниться безпекова ситуація, надскладно буде на фронті, і вже точно медіа очікує скорочення донорського фінансування, перманентна відсутність рекламного ринку та інші не менш болючі випробування. Єдине, що можна прогнозувати: херсонські медіа пройдуть це разом, під світлом взаємодопомоги та підтримки наших найкращих у світі читачів.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.