Відтепер в Україні буде єдина ціна на газ для всіх споживачів. Це рішення “вбиває” корупційні ризики на ринку.
Ітера, РосУкрЕнерго, Єдині енергетичні системи України, Україно-Російський газовий контракт імені Тимошенко, Харківські домовленості – ці слова стали синонімами великої газової політичної корупції в Україні, в основі якої лежала спеціальна, не ринкова ціна, за якою Росія продавала газ Україні. У різні часи від тіньових схем, які народжувалися через умовно “низьку ціну” на газ, свої надприбутки отримували Кучма та Єльцин, Лазаренко і Тимошенко, Путін та Ющенко, Фірташ з Ахметов та багато інших.
Але, як відомо, безкоштовний сир буває лише у мишоловці. Ціною “дешевого” російського газу для України стали в першу чергу мільярдні борги України перед МВФ, які, як сніговий ком, збільшувалися починаючи з 2008 року. Адже саме уряди Тимошенко та Азарова, боючись за втрати своїх рейтингів та політичної підтримки, набрали їх для того, аби компенсувати різницю в тарифах на газ: як для населення так і для великих підприємств, які контролювалися різними олігархічними групами. За оцінками експертів РПР, подібне популістичне загравання коштувало бюджету України понад 60 мільярдів доларів за останні два десятки років.
Але найстрашнішу ціну за “газову” корупцію Україна заплатила втратою Криму та війною на Сході.
Постмайданна влада вперше за роки незалежності вирішила розірвати замкнуте корупційне газове коло, розпочавши рухатись у трьох паралельних напрямках: диверсифікації поставок газу, підвищенні тарифів на газ до ринкових та впровадженні технологій енергоефективності й енергозбереження.
І якщо з першим завданням уряд Яценюка справився на відмінно, то на те, щоб довести до кінця справу з підвищенням тарифів, у екс-прем’єра не вистачило політичної волі.
Уряд Гройсмана ризикнув розпочати свою діяльність з непопулярних кроків, піднявши тарифи на газ до ринкових. Цим було припинено практику дотування ціни на газ за рахунок державного бюджету та іноземних кредитів.
Відтепер в Україні буде єдина ціна для всіх споживачів. Це рішення “вбиває” корупційні ризики на газовому ринку, коли існували різні ціни на газ для населення та промислово-фінансових груп.
Відтепер ціна формуватиметься, виходячи з ціни на європейських газових ринках + транспортування до українського кордону ( $185 або 4942 грн), 1146,51 грн – ПДВ, тариф на транспортування в середині країни – 219 грн, тариф на розподіл – 513,7 грн, націнка постачальника – 57,4 грн.
Це остаточна ціна, яка може мінятися лише в разі значних стрибків на світових ринках.
Але для того, щоб довести реформу до кінця, уряду надзвичайно важливо працювати у таких напрямках, як створення ефективної системи формування та виконання політики енергоефективності на рівні центральних органів влади та в регіонах, забезпечення впровадження 100% обліку всіх енергетичних ресурсів (перш за все, тепла і газу). Також важливо забезпечити прозоре функціонування всіх учасників ринку за рахунок визначення органу, який відповідатиме за формування політики енергоефективності та володітиме потенціалом координації інших залучених міністерств на щоденній основі.
Щодо коштів, які використовуватимуться у цій сфері, то важливо продовжити роботу над створенням Фонду енергоефективності та інших прозорих і доступних механізмів фінансової підтримки заходів з енергоефективності для населення. А частину коштів, що бездумно і непрозоро використовуються для субсидіювання, спрямувати на заходи із зменшення споживання енергоресурсів через впровадження енергоефективності. Також варто не забути про повну монетизацію пільг та субсидій.
Усе це стане можливим за умови прийняття законів про комерційний облік, енергетичні характеристики будівель, національного регулятора, ринок електричної енергії. Вони є основою для формування прозорого й ефективного ринку комунальних та енергетичних послуг. Значить, відповідні законопроекти мають увійти до пріоритетів діяльності уряду на найближчі місяці.
Їх реальна підтримка чи не-підтримка фракціями у парламенті дасть відповідь на питання, хто з лідерів політичних партій реально дбає про благо громадян, а хто лише намагається піаритися, набираючи політичні бали на скрутному соціальному стані виборців, які опинилися в ньому внаслідок непопулярних, але таких важливих для країни реформ.
Віктор Таран, керівник Центру політичних студій та аналітики “Ейдос”
