У листопаді 2022 року Збройні сили України повністю звільнили Бериславський район. По всіх громадах Бериславщини прокотилася війна, залишивши глибокі рани. Як живе зараз вільний район, ми розпитали у начальника районної військової адміністрації Володимира Литвинова
– Розкажіть про перший звільнений район Херсонщини. Як він живе, які має проблеми, чи мають місце якісь позитивні зрушення?
– Наш район нараховує 151 населений пункт, це 11 територіальних громад. На сьогоднішній день громади та населені пункти починають більш-менш повертатися до нормального життя. Такі, як наприклад Великоолександрівська, Високопільська, Нововоронцовська громади, які були звільнені ще до 11 листопада – там уже працюють магазини, банки, надаються всі комунальні послуги. У таких громадах ситуація вже більш-менш налагоджена. У тих населених пунктах, які були звільнені після 11 листопада, особливої гуманітарної катастрофи також немає. Допомога завозиться туди регулярно – і продукти харчування, і засоби гігієни, й медикаменти. На сьогоднішній день є трохи проблеми з паливною деревиною, її просто реально не вистачає, тому ми зараз ведемо розмови і зустрічаємося з різними донорами і акцентуємо увагу, щоб якомога більше вони забезпечили наш район паливною деревиною, тому що холоди ідуть і людям потрібно чимось обігріватись.
– А що зі світлом?
– На сьогоднішній день у нас 52 населених пункти зі світлом. Тобто навіть половини немає. Поступово сапери та працівники обленерго працюють. Хлопці реально працюють кожен день, вони великі молодці, я їм дуже вдячний. Вони і вдень і вночі працюють і, незважаючи на постійні обстріли, ризикуючи своїм життям, вони відновлюють електроенергію в наших населених пунктах.
– Я так розумію, що без електроенергії саме ті населені пункти, які знаходяться вздовж Дніпра.
– Саме так. На жаль, поїхати туди і лагодити все немає змоги, тому що постійно з лівого берега ведуться обстріли, і ворог б’є з міномета, тому це дуже небезпечно. Тому спеціалісти зараз рухаються саме на правому березі, у тих пунктах, які знаходяться далі від Дніпра.
– Я розмовляв на початку січня з тодішнім ще головою міської військової адміністрації Янушевичем, він сказав, що давно звільнені населені пункти мають зовсім інші проблеми. Вони думають про відбудову соціальної інфраструктури або доріг і т.д. Яка зараз основна стратегічна мета?
– Саме так і є. Навіть Кочубеївка, коли ми їздили туди, то місцеві не задають питання з приводу надання гумдопомоги, продуктів харчування. Вони думають, як би інтернет швидкісний провести. Тобто зовсім різні проблеми.
– Щодо соціальної сфери, всі лікарні майже зруйновані, школи. Є у вас розуміння, що робити?
– Так, у нас дуже багато зруйнованих закладів. Зараз у нас працює Бериславська міська лікарня, вона функціонує, там є лікарі, частина з них залишилась, вони на місцях.
Також Великоолександрівська лікарня, яка теж працює, і у Нововоронцовці лікарні.
Для всіх інших населених пунктів, там де були амбулаторії і де все зруйновано, у нас є «Лікарі без кордонів», з якими ми працюємо. Вони нам дуже сильно допомагають, у них є графік, вони ретельно планують кожен свій тиждень, вирішують куди будуть виїжджати. Вони надають як медичну допомогу, так і ліки, тому це питання на постійному контролі і лікарі дуже добре виконують свою роботу.
– То чи почалась чи може почнеться відбудова якихось знакових об’єктів, тої ж лікарні у Високопіллі, наприклад?
– У Високопіллі лікарня зруйнована вщент, там просто потрібно зносити все і будувати наново. Поки що у нас механізму фінансування такого роду не існує, поки ніхто не розуміє, як воно буде відбуватися. Але в наших планах дійсно є мета все відбудувати якнайкращим чином.
– Що з дорогами? Чи проходять тендери на обслуговування доріг? Почали якось працювати?
– Працюють у нас «Дороги Херсонщини», вони займаються зараз саме нашим районом. Ми з ними минулого тижня зустрічались, проводили зустріч з головами територіальних громад. Вони акцентували увагу на тому, що цього року фінансування у них трохи замале.
– Замале? На днях оголосили тендер на 44 мільйони…
– Ми розуміємо, що війна ще не закінчилась і питання капітальних ремонтів поки не стоїть. Мости у нас поступово відновлюються, військові нам дуже допомагали в цьому питанні. Зараз планується відкрити міст в Калинівській громаді, який теж був зруйнований. Тобто, робота в цьому напрямку ідеться, але про капітальний ремонт мова поки не йде.
– А щодо населення, чи є зараз приблизно цифра населення, яка живе на території району? І скільки жило до війни?
– До військового вторгнення на території Бериславського району проживало близько 95 000 людей, зараз десь 35 000 залишилось. В основному, залишились люди похилого віку, більшість, звісно, виїхала. Тільки у Кривому Розі знаходиться десь близько 15 000 переселенців з області.
– Ви з ними теж ведете роботу?
– Так, у Кривому Розі у нас відкрито хаб на вул.Кропивницькій, 21а, де наші співробітники працюють завдяки підтримці благодійної організації «Небо України». Вони зараз надають гуманітарну допомогу, і ті тимчасово переміщені особи з нашого району, які знаходяться зараз там, можуть раз на місяць отримати продукти харчування. Тут нам теж допомагають в цьому плані.
– Всі голови громад повернулись у свої населені пункти?
– Так, всі 11 начальників місцевих районних адміністрацій на місцях і виконують свої функціональні обов’язки.
– Я так розумію, що вся територія Бериславського района є місцем ведення активних бойових дій, згідно з законом, чи не так?
– Так.
– Є навіть приклад. Коли 2 тижні тому Кочубеївську громаду, яка вважалась далекою від обстрілів, на жаль, було обстріляно. Влучили у приміщення сільської ради і голова громади отримала поранення, 1 людина загинула. Ще 3 дістали поранення. Тому ситуація змінюється кожного дня і не знаєш, коли сьогодні прилетить і чого очікувати завтра.
– А як Берислав? Він же знаходиться під прямим вогнем?
– Так, Берислав взагалі знаходиться на такому місці, де відстань до Каховки складає 4,5 км і росіяни мінометами обстрілюють місто. Тому дуже багато руйнацій. Зруйнували будівельний магазин і фермерське господарство. Ось мені подзвонили сьогодні, Зміївку обстрілюють сильно. Там є попадання в приміщення сільської ради.
– Тобто від Нововоронцовської громади і до Тягинки, це все постійно під ворожим вогнем. Але не дивлячись на це, люди все одно повертаються додому.
– Так.
– Ви ведете якусь роботу, щоб вони не повертались?
– Звісно. Примусової евакуації зараз немає, але я постійно у своїх коментарях наголошую, що радимо людям виїхати у більш безпечний регіон. Для цього жителі можуть звернутись і на гарячу лінію Бериславської районної військової адміністрації, і обласної військової адміністрації. Ми безкоштовно допоможемо людям виїхати.
– А куди, як правило, вивозять людей?
– Сьогодні маємо змогу вивезти людей як у Кривий Ріг, так і в Дніпропетровську чи Кіровоградську область автомобільним транспортом.
– Робота шкіл не відновиться, скоріше за все, поки що. Я розумію, що вчителі працюють дистанційно, але є певні варіанти для тих, хто залишився в громадах, певні надії?
– Я думаю, що всі надії втіляться в життя. Але зараз доречно ставити запитання трохи по-іншому, а саме «Скільки дітей зараз повернеться?». І що до війни в школі навчалось, наприклад, 200 дітей, а залишилось зараз 50, тому чи потрібна їм ця школа? Можливо, школу доречніше відкрити в іншому місці, десь поруч, і краще довозити дітей туди. Все буде залежати від того, яка кількість дітей повернеться.
– Це доволі цікава тема про те, скільки повернеться людей. Часто зустрічаю інформацію про те, що деякі села зруйновані і, може, немає сенсу взагалі починати відбудову. Є якесь розуміння, бо люди все одно повертаються? Ось у Князівці, яка майже повністю зруйнована, живе до сотні людей.
– Так, Князівка взагалі зруйнована.
– Але я прочитав нещодавно повідомлення з офіційних джерел, що там дали світло.
– Так, там вже світло є, тому питання буде вирішуватись. Шкода просто, що людям немає куди повертатись, що всі будинки зруйновані.
– Але чи є сенс взагалі людям повертатись? Будемо чесними, Бериславський район і до вторгнення був у депресивним іі зараз повертати людей, створювати якесь, вибачте, гетто, де люди будуть жити на дотації…
– Поки механізму відшкодування збитків за пошкоджені будинки і фінансування немає. Поки рано про це говорити.
– Підходить час посівної. Я так розумію, що не всі поля ще розміновані чи розміновували щось вже? І що взагалі буде далі?
– Поля зараз дійсно всі заміновані і ті піротехнічні підрозділи, які працюють сьогодні на лініях електромереж, вони зараз задіяні в інших місцях, бо першочергово стоїть завдання подати людям воду чи світло, а вже потім все інше. Поля поки знаходяться в замінованому стані, і як це не прикро, але щотижня отримую інформацію, що люди їдуть в лісосмугу за дровами. Якраз тими шляхами, якими ще не пройшли сапери і натрапляють на ті міни, тому багато випадків загибелі людей. Я ще раз звертаюсь до всіх мешканців, щоб вони не їздили по путівцю, тому що поки всі поля заміновані.
– Тобто посівної цього року в даному районі не буде?
– Поки дуже складно про це говорити. Ми розуміємо, що потрібно задіяти якусь спеціалізовану техніку. Наскільки мені відомо, зараз про це ведуться перемовини і може нам нададуть якусь техніку, яка розміновує. Ярослав Володимирович (Янушевич, – МОСТ) наголошував, що вже про це говорили і донори вже закупили нам 2 чи 3 мінних трали на Херсонську область для того, щоб пришвидшити розмінування полів саме по площам, щоб можна було провести посівну. Бо ми знаємо, що Бериславський район це аграрне місце.
– Фактично ми отримували всю зруйновану інфраструктуру ще й зруйнований бізнес, економіку регіону взагалі. Але давайте про позитивне, розкажіть якісь хороші приклади того, що відбувається, окрім того що світло чи вода у людей з’являється?
– Так, з’являється світло, вода, зв’язок у тих населених пунктах, де люди взагалі не мали нічого. Виплачуються пенсії, тож працівники Укрпошти великі молодці. Вони їздять і розвозять все, виплачується допомога від Червоного Хреста по 1200 грн. Люди повертаються до мирного життя.
– Ми з вами наприкінці жовтня були в селах Новоолександрівської громади, там люди постійно скаржились на безкарність у тих, хто проводив референдум чи працював на росіян. Я розумію, що це не Ваше питання, ви не правоохоронний орган, але ми бачимо, що зараз ідуть постійні підозри, вже є перше рішення судів. Люди трохи заспокоїлись чи це їх досі бентежить?
– У деяких населених пунктах люди досі збентежені цим питанням. Навіть у Бериславі є випадки, коли люди піднімають ці питання. Я таки сподіваюсь, що кожний, хто перейшов на бік окупантів чи мав відносини з ними, відповідатиме за свої дії і понесе за все кримінальну відповідальність згідно з законом. Я би цього дуже хотів.
– Наскільки це важливо для людей, Ви ж спілкуєтесь з ними багато. Наскільки їм це болить?
– Дуже болить. Коли навіть привозять гуманітарну допомогу, вони, наприклад, стидять людей. Кажуть «О, і тут брала і в орків брала. І з ними співпрацювала, а тут вона перевдяглась». Це все розмови людей, які нічим не підтверджені. Ми розуміємо, що для притягнення людини до відповідальності повинні бути певні докази, свідки, тому чим більше буде доказів, фактів, тоді можна про щось говорити. Натомість слова не можна підкріпити до кримінальної справи.
Спілкувався Сергій Нікітенко