Вистояти три величезні й виснажливі черги доводиться херсонським пенсіонерам заради подачки від окупантів у 10 тисяч рублів, яку вони часто міняють на гривні, бо в окупованій області немає нормального обігу рубля.
Херсонським пенсіонерам доводиться кілька днів провести у чергах до окупаційного «пенсійного фонду»: щоб зареєструватися як одержувачі соціальної допомоги взагалі, потім – на реєстрацію як одержувач разової соціальної допомоги від окупантів у 10 тисяч рублів, а потім – ще й на отримання цієї подачки. На стояння в перших двох чергах доводиться витрачати по кілька днів, бо там складаються списки, у яких потрібно періодично відмічатися й бути присутнім на перекличках. Це – обов’язкові складові стояння в чергах, бо списки можуть змінюватися кілька разів за день, й людей можуть виключити у разі неявки на перекличку. Й тоді усі поневіряння доведеться проходити знову.
Окупаційна влада вважає це знущання над немолодими й здебільшого дуже нездоровими людьми «тимчасовими незручностями». Нещодавно так звана «заступниця голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області» Катерина Губарєва в одному з інтерв’ю казала, що величезні черги виникли через певні недосконалості окупантської «системи пенсійного забезпечення» на початковому етапі її роботи й, звісно, звинувачувала в усьому… Україну, яка «закрила доступ до баз даних». А хіба варто було чекати від колаборантки іншого?
А підконтрольні окупантам пабліки навіть трохи кепкують з херсонських пенсіонерів, які починають тиждень з довжезних та виснажливих черг.
В коментарях люди пишуть, що «пенсіонери повернулися в СРСР з його чергами». Але таких черг, які створили херсонські окупанти й колаборанти в свій «пенсійний фонд», при СРСР не було. Херсонським пенсіонерам та одержувачам соціальних виплат влаштували поневіряння, які значно гірші за тих, які були за часів «совка».
Далеко не усі люди здатні витримати це випробування. Багатьом херсонцям ставало в чергах погано. Доходило й до викликів «швидкої допомоги».
Черги, крім того, що є наочним свідченням неспроможності окупантських структур нормально організувати роботу, є ще й для загарбників… пропагандистським інструментом. Бо, за збоченою логікою окупантів, бачачи черги, люди начебто бачать, наскільки сильно місцеві мешканці хочуть «бути з росією». Окупанти не шкодують навіть херсонських «ватників», примушуючи їх витрачати купу часу в штучно створені черзі за російськими паспортами.
Однак, бачачи ці черги, здравомислячі херсонці розуміють, наскільки відсталий й людиноненависницький «руський мир» й наскільки передовою й дружньою до громадянина є українська система надання державою послуг для людей. Напевне, в цих чергах є люди, які з ностальгією згадують українські електронні черги й систему, налагоджену так, що довжезних живих черг було дуже небагато.
А зараз херсонці побачили справжнє ставлення до них з боку «асвабадітєлєй». А заразом побачили й ставлення до людей в «супердержаві росії».
А щодо десяти тисяч рублів, то херсонці, які їх отримали, кажуть про проблеми, які виникають в магазинах й на ринках під час спроб витратити подачку від окупантів. Переважна більшість людей отримали банкноти номіналом в дві тисячі рублів. В магазинах та в торгівельних точках на риках або немає, а бо дуже мало рубльових банкнот іншого номіналу. Й взяти їх нема звідки. Бо єдине, на що спромоглися окупанти, – видати людям подачки, використовуючи для власної зручності банкноти великого номіналу. А все інше – проблеми одержувачів й торгівельних організацій.
Наслідок такого «чудового» підходу й такої «турботи» – конфлікти між покупцями й продавцями в магазинах й на ринках. Чимало людей, які отримали окупантські рубльові подачки, міняють їх на гривні, бо так матимуть менше проблем.
До того ж деякі люди, які отримали ці 10 тисяч рублів, в приватних розмовах кажуть, що отримали «допомогу», бо не мали на що жити, але швидко поміняли їх на гривні, бо не хотіли навіть довго тримати в руках окупантські гроші. Й, звісно, ці люди сподіваються на скоре визволення Херсонщині й чекають на ЗСУ.
Остап Шапіро