Минулого тижня увага херсонців та і загалом усієї України була прикута до істерики окупантів, пов’язаної із можливими контрнаступальними діями ЗСУ. На фоні цього звучали заяви про “евакуацію” (а по факту – депортацію) жителів Херсонщини на лівий берег, а звідти – до Криму чи Росії та поради, що треба “вивезти” (а по факту – вкрасти) з Херсона. Ми проаналізували, чим маніпулювали пропагандистські ЗМІ та де – брехали. 

Окупанти кажуть, що під час удару по переправі біля Антонівського мосту постраждали «діти і журналісти»

20 жовтня, близько 23:00, ЗСУ завдали удару по переправі біля Антонівського мосту, якою окупанти переправлялися на лівий берег Херсонщини. Зрозуміло, це не могло не бути використаним російськими пропагандистами у ключі, вигідному їм.

Що вони писали?

Буквально одразу окупанти почали стверджувати, що під час удару постраждали цивільні громадяни.

Зокрема, так званий «голова» окупаційного уряду Херсонської області Сергій Єлісєєв виступив з заявою, у якій назвав обстріл «спланована акція залякування та вбивства мирних жителів, які побажали убезпечити себе та виїхати на лівий берег Дніпра».

Він сказав, що «на місці ракетного удару не було військових об’єктів та збройних сил РФ, лише мирні жителі та журналісти, які намагалися переправитися на лівий берег».

За словами Єлісєєва, переправа біля Антонівського мосту «працює і в нічний час через велику кількість охочих виїхати на лівий берег Дніпра».

В деяких підконтрольних окупантам медіа йшлося, що «серед постраждалих – діти і журналісти».

Чому це маніпуляція?

Як ми вказали вище, удар було завдано близько 23:00. Однак тут є важливий момент: напередодні “евакуації” жителям Херсона розсилали СМС-повідомлення, де окупанти вказували час роботи цієї переправи – з 07.00 до 20.00. 

Про роботу переправи у нічний час у якихось повідомленнях від окупантів не йшлося.

З 22.00 до 05.00 в Херсоні триває комендантська година. 

Тобто можна зробити такий висновок: окупанти в 23.00 переправляли на лівий берег Дніпра лише людей з якихось особливих для них категорій, хто мав дозвіл на пересування містом під час комендантської години.

Це могли бути або військові, або цивільні росіяни-співробітники окупаційних структур, або дехто з місцевих колаборантів.

Якщо хтось дійсно переправлявся з сім’ями, з неповнолітніми дітьми, і якщо дійсно серед дітей є постраждалі, то провина в цьому – цілком на окупантах. Саме вони наражали людей на небезпеку, знаючи, що переправа використовується і для перекидання військової техніки та живої сили окупантів, тому є законною ціллю під час військових дій.

І розтиражоване колаборантськими медіа твердження окупаційної влади, що переправа використовувалася лише цивільними мешканцями – брехня та маніпуляція. Організовуючи вивезення цивільних людей (можливо, і дітей) вночі, коли переправа офіційно не працювала, окупанти наражали їх на небезпеку.

Навряд чи російські військові виключали можливість удару по переправі. Очевидці казали, що протягом дня 20 жовтня по ній пересувалася військова техніка і чимало цивільних вантажівок, легковиків та автобусів. Але вдень, в «офіційний» час роботи переправи, удар не завдавався, бо вперемішку з військовими могли дійсно переправлятися цивільні люди.  

Російський депутат Кастюкевич зганьбився на «знанні» історії Росії

Заступник голови партійної фракції «Єдиної Росії» в держдумі РФ Ігор Кастюкевич, який зараз «прописався» в Херсонській області, не соромиться виставляти себе невігласом.

Бідність інтелекту і вузькість кругозору Кастюкевич з лишком «компенсує» махровою «руськомирськістю» і використанням так званого «права сильного».

Нещодавно під час відвідування міста Нова Каховка Ігор Кастюкевич заявив: «Росіяни воювати уміють. Жодної війни росіяни не програли».

Чому це брехня?

У відкритих джерелах можна без проблем знайти інформацію про війни і збройні конфлікти, в яких брала участь Росія від часів Московського князівства (з 1380 року) до теперішніх часів.

За цей період налічується 136 війн і збройних конфліктів, з яких 33 закінчилися поразкою Росії. Результат інших – або перемога Росії, або збереження статус-кво.

Начебто понад сто перемог або принаймні не поразок – дуже хороший результат. Але якщо «зануритися» в деталі, то можна побачити, що чимало війн і збройних конфліктів, з яких Росія вийшла переможницею або без поразки, мали невеликий масштаб, а противник був завідомо слабший; або Росія брала участь в подіях в складі великої коаліції, і плоди перемоги ділилися на всіх, і часто не на користь Росії. Зокрема, це: війни на Кавказі, в Сибірі, а також участь у війнах на території Європи.

А з 33 поразок багато мали для Росії дуже погані наслідки: втрата територій (Лівонська війна 1558–83 років, Російсько-японська війна 1904-1905 років, Перша світова війна), репутаційні втрати.

Японський плакат 1905 року
Так зобразили події тієї війни японці, і по суті вони виявилися правими.

По суті, поразкою для Росії закінчилася і Перша світова війна. А після подій 1917 року радянська Росія програла цілу низку війн, в наслідок чого утворилися кілька незалежних держав (Польша, Літва, Латвія, Естонія).

За часів СРСР була програна Зимова (Фінська) війна 1939-1940 року (радянська і російська історіографія заявляють про перемогу СРСР, але не була досягнута головна мета – ліквідація державності Фінляндії), закінчилася поразкою участь СРСР в Громадянській війні в Іспанії.

Найвідомішою і найганебнішою для СРСР була поразка в Афганській війні 1979-1989 років. За оцінками незалежних дослідників втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими.

Зазнала гіркоту поразки і армія Росії. Тут варто згадати Першу чеченську війну, яку росіяни лицемірно називали «заходами з відновлення конституційної законності та правопорядку на території Чеченської Республіки».

Але найбільшою ганьбою Росії та армії цієї країни стала війна, яку РФ розпочала проти України та українського народу. Останній доказав, що він не «селюки-салоїди», як це намагалася стверджувати російська пропаганда, а згуртована нація, яка може дати відсіч будь-якому агресору.

Твердження російського парламентаря Ігоря Кастюкевича, яке розтиражував пропагандистський телеканал «Таврія», спростовує сама ж історія Росії, яка – зовсім не «шлях від перемоги до перемоги», а історія ганьби, поразок і варварства.

Чому це важливо?

Ігор Кастюкевич – типовий носій і розповсюджувач ідеології «руського миру», де один з найважливіших постулатів – так звана «величність Росії». А неодмінний атрибут цієї «величності» – міф про непереможність «рускава аружия».

І окупанти за допомогою прислужників-пропагандистів намагаються насаджувати такі наративи і такі міфи на загарбаних територіях. Це – також елемент залякування людей, спроба переконати їх підкоритися окупації.

Росіяни, і Кастюкевич зокрема, роблять ставку на так зване «право сильного». А бути «сильним» в теперішній ситуації росіяни можуть, лише насаджуючи уявлення, що нікого сильнішого немає.

Але непереможність «рускава аружия» – лише створений пропагандою міф, який легко спростовується. Отже і сам «рускій мір» – теж міф і примара, які стрімко розвіюються завдяки героїзму українців.

Стремоусов хотів використати поранену співробітницю телеканалу «Таврія» з пропагандистською метою, але «сів у калюжу»

Так званий «заступник губернатора Херсонської області» Кирило Стремоусов, який «за сумісництвом» підпрацьовує і «рупором» окупаційної влади, розмістив у власному Телеграм-каналі відео, де записав коментар Влади Луговської – так званої «журналістки» підконтрольного окупантам телеканалу «Таврія», яка потрапила 20 жовтня під обстріл на Антонівській переправі.

Що сказав Стремоусов?

На відео Стремоусов називає 16-річну Владу «героїня», говорить, як вона «була з перших днів з нами в Херсоні, коли дорослі боялися». 

Влада розповідає, що під час удару, завданого по переправі через Дніпро, була поранена уламком. Каже, що він потрапив у груди, звідки його дістали лікарі. І, звичайно, каже, що «ніяких військових на переправі не бачила, там були лише цивільні».

Чому це маніпуляція?

Перш за все, питання у тому, чому цивільних евакуйованих вивозили через три години після «офіційного» закриття переправи? Окупанти не могли не знати, що вірогідність обстрілів – доволі висока. 

Пропагандистів чомусь вивозили не лише вночі, а вивозили організовано, скупчено. Чомусь не сказали людям розосередитися і їхати, «розчинившись» серед інших евакуйованих, як це, скоріше за все, раніше зробили російські офіцери і деякі цінні для окупантів цивільні особи.

До того ж не можна не звернути увагу і на те, що Владислава виглядає і поводить себе занадто бадьоро для людини, яка отримала проникаюче уламкове поранення в груди і була прооперована.

Цей матеріал було виготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй Великої Британії в рамках проекту «Протидія інформаційній навалі Росії у Херсонській області» (як частина проекту «Голоси України»). Відповідальність за зміст цього документа несе ГО «Херсонська обласна агенція громадської журналістики «МІСТ», і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Уряду Великої Британії».    

Поділитися цим матеріалом

Редизайн та модернізацію сайту
проведено за підтримки

official_logo_transparent_background_250