Кремлівська пропаганда адаптується до погіршення становища російської армії на фронті, дедалі більше звинувачуючи Україну та треті країни. Десятки фейків та брехливих заяв ми фіксували цього тижня.
Найцікавіші – у нашому дайджесті.
Херсонські пропагандисти просувають маніпулятивні «дитячі пісні про війну»
Пропаганда – це не лише дезінформація і маніпуляції під виглядом новин і коментарів, а також – так звані «витвори мистецтва», створені з метою досягнення певного ідеологічного ефекту.
Саме до таких творів відносяться пісні, які пишуться для проекту «Головні дитячі пісні», який активно просувають підконтрольні окупантам медіа, які працюють на окупованій частині Херсонської області.
Що кажуть окупанти?
Особливо варта уваги одна з пісень, яку росіяни просувають в тому числі і на Херсонщини, на підконтрольному їм телеканалі «Таврія». Це – пісня «Лист солдату»: музика – Кирила Томіліна, текст – Станіслава Мінакова.
Текст пісні написаний в дусі російської пропаганди, але, крім того, застосовуються ще й прийоми маніпуляції. Ось – цей твір (цитуємо мовою оригіналу):
«Здравствуй солдат мы с тобой не знакомы.
Ты в окопах сейчас, ну а я, я конечно же дома.
Я пишу для того, чтобы просто сказать спасибо
За спокойную жизнь и за мирное небо России
Приспів:
Тысячи раз представлял себя с тобою рядом.
Мне повезло я не слышал, как рвутся снаряды.
Стойкость твоя и спокойная сила мужская.
Слышишь солдат, ты вернешься с победой, я знаю.
***
Завтрашний день принесёт мне простые заботы:
Школа, друзья, мама с папой вернуться с работы.
А у тебя, у тебя снова передовая.
Ты вернёшься солдат ты вернёшься с победой, я знаю».
Ось таку «творчість» пропагандисти від мистецтва пропонують мешканцям РФ і окупованих територій, зокрема, дітям.
Чому це брехня
Цей текст – яскравий зразок сучасної російської так званої «військової лірики». Останнім часом в РФ створено чимало пісень явно пропагандистського спрямування, автори яких діють за принципом, сформульованим ще Йозефом Геббельсом: «Пропаганда втрачає силу, коли стає явною».
При написанні текстів для сучасної російської «військової лірики» здебільшого застосовується такий маніпулятивний прийом, як вказування ворога «між рядків». В цій пісні, як і в переважній більшості інших подібних творів немає й згадки про Україну. Текст написаний у формі уявного спілкування ліричного героя – абстрактної дитини – з абстрактним російським солдатом, який десь далеко на неназваній війні в окопі захищає Росію від якогось неназваного ворога.
Тобто, слухаючи пісню, можна зрозуміти, що вона – про війну, яку Росія веде проти України. Бо ця війна – зараз єдина, яку Росія веде за межами своєї території і до того ж – наймасштабніша з часів Другої світової війни.
Але росіяни вперто просувають наратив про «захист Росії» від ворога, якого не згадують, але усіляко намагаючись створити у слухача відчуття постійної небезпеки. Емоційна складова посилюється ще й тим, що пісню виконує дитина, описуючи своє мирне буття, яке, згідно з текстом, перебуває під загрозою, але цій загрозу не дає стати реальністю той самий абстрактний російський солдат, з яким дитина веде уявну розмову. Це повинно викликати у слухача емпатію і посилити негативні емоції, спрямовані на «ворогів батьківщини».
В пісні, яку «крутять» в своїх ефірах херсонські пропагандисти, немає брехні, так би мовити, в чистому вигляді, але є маніпуляція – теж пропагандистський прийом, який застосовується з метою введення аудиторії в оману.
Чому це важливо
Російські пропагандисти вперто насаджують мешканцям країни, а також мешканцям окупованих територій думку про те, що нібито «йде глобальне протистояння», в яке «сили зла» (НАТО, «колективний Захід», англосакси…) втягнули Росію, і вона вимушена захищатися.
Вже й Україні в цій маячні приділяється не настільки багато уваги, як це було ще нещодавно. Росіяни намагаються вивести сприйняття цієї війни на новий рівень, створити уявлення про «війну Росії з усім світом», «протистояння слов’янської цивілізації з англосаксонською».
Розуміючи, що традиційними пропагандистськими засобами навряд чи вдасться створити такий ефект, росіяни вирішили створювати псевдо-мистецький контент, сподіваючись, що він впливатиме ще й на підсвідомість. Але поки що важко сказати, наскільки така практика буде успішною.
Окупанти брешуть, що мешканці окупованої частини Херсонщини «ставляться з розумінням» до репресій
У всіх окупантів є спільна риса: вони у своїх медіа кажуть, що населення окупованої території дуже радіє їм, і навіть відчуває мазохістське задоволення під час проведення репресивних і каральних заходів.
Не виключення – і російські окупанти, які створюють на поки що підконтрольній їм частині Херсонщини нестерпні умови для місцевого населення, кажучи при цьому, що людям це навіть подобається.
Що кажуть окупанти
Підконтрольний росіянам телеканал «Таврія» розмістив сюжет про так звані «контртерористичні заходи» в селі Нова Іл’їнка, розташованого на території колишнього Новотроїцького району Херсонської області.
Простіше кажучи, окупаційні «поліцейські» проводили в будинках місцевих мешканців несанкціоновані і тому цілком незаконні обшуки (суду і прокуратури на окупованій частині Херсонщині немає зовсім, навіть – російських), які можливо супроводжувалися викраденнями місцевих мешканців.
Ось, що розповів про ці заходи окупаційний «поліцейський»:
«Ми перевіряємо домоволодіння на факти зберігання заборонених у цивільному обігу предметів, засобів. Також опитуємо мешканців, встановлюємо можливих осіб, які сприяють українській стороні у веденні бойових дій, навідників».
За словами поліцая, місцевим мешканцям таке свавілля окупантів навіть подобається:
«В ході нашої роботи зустрічаємо позитивний відгук від мешканців села. Люди в цілому налаштовані конструктивно, надають нам допомогу, з розумінням ставляться до нашої роботи».
Чому це брехня
А тим же окупаційним правоохоронцям чи пропагандистам, які пишуть про їх «небезпечну в важку службу», чи сподобалось би жили в умовах, коли до тебе в оселю можуть будь-якої миті вдертися озброєні люди, перегорнути все догори дригом, сказати, що «в будинку знайдений арсенал зброї», забрати господаря або усіх мешканців і увезти в невідомому напрямку.
Зараз правозахисники знаходять в кримських СІЗО викрадених на Херсонщині людей, яким інкримінують «незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення, пересилання або носіння великокаліберної вогнепальної зброї» та «заклики до росіян здаватися в полон, а також браконьєрство».
Мешканці окупованих територій Херсонщини розповідають, що під час цих «контртерористичних» рейдів окупаційні поліцаї не дотримуються навіть видимості законності. Поліцаї мають, можна сказати, «ліцензію на свавілля». Люди кажуть, що під час обшуків «правоохоронці» просто клали в кармани гроші, які знаходили у «підозрюваних», цінні речі невеликого розміру (дорогі смартфони, ювелірні вироби), могли забрати ноутбуки, телевізори, іншу техніку.
І люди були вимушені мовчати, бо «українським диверсантом» під час таких «рейдів» можуть зробити будь-кого.
Які «позитивні відгуки», яка «конструктивна налаштованість» і яке «ставлення з розумінням» можуть бути в такій ситуації? Питання – риторичне.
До речі, окупаційні «поліцейські» навіть своїм зовнішнім виглядом демонструють, що їм начхати на якісь норми, навіть на правила, встановлені… власним міністерством. Наприклад, носять на форменому одязі зображення герба неіснуючої держави.
В будь-яких силових структурах, в тому числі в поліції (навіть в російській) є регламент носіння форми одягу. В російській поліції це – наказ міністерства внутрішніх справ Російської Федерації від 26 липня 2013 р. № 575 «Про затвердження Правил носіння співробітниками органів внутрішніх справ Російської Федерації форменого одягу, відзнак та відомчих відзнак». В цьому наказі є пункт 109, який містить пряму заборону для співробітників російської поліції на носіння на форменому одязі «предметів форми одягу та знаків відмінності невстановлених зразків».
Тому є повною брехнею твердження окупаційних «поліцейських», що мешканцям тимчасово підконтрольних Росії територій Херсонської області навіть подобається те, що будь-якої миті до них можуть вдертися «правоохоронці», і в кращому випадку влаштувати безлад і дещо вкрасти, а в гіршому забрати людей і увезти в невідомому напрямку.
Звісно, жодній людині, яка перебуває у здоровому глузді, не може сподобатися жити на території, де панує повне свавілля і немає навіть видимості контролю за діями силовиків.
Чому це важливо
Жоден окупант не буде казати відкритим текстом, що він вдерся до іншої країни, чинить там репресії і створює для людей нестерпні умови.
Окупанти, звісно казатимуть, як вони «дбають про безпеку» на «визволених» територіях. Казатимуть, про лояльність до них місцевого населення та повну підтримку дій загарбників. Про те, як «покращується життя» після «визволення».
Будь-які окупанти, в тому числі і російські, створюватимуть для себе сприятливий медійний фон, який, з великого рахунку, є такою собі «паралельною реальністю», яка не має нічого спільного х тим, що відбувається насправді.
Тому дуже важливо спростовувати російські фейки про «хороше життя» на окупованих територіях.
Херсонський зрадник і фейковий «чиновник» став фейковим «святим»
Те, що тоталітарні режими використовують церкву як інструмент упокорення, – не для кого не секрет, як не секрет і те, що, що РПЦ Московського патріархату вже тривалий час – ніяка не церква, а один з інструментів, які путінський режим використовує для ідеологічної обробки населення. В тому числі – і на окупованих територіях.
І за той час, протягом якого РПЦ служить Кремлю, вона, власне, припинила бути релігійною організацією і стала свого роду ідеологічним структурним підрозділом, розповсюджувачем кремлівської пропаганди. Тому, як і інші пропагандисти, дуже швидко втратила будь-яке уявлення про моральні норми і взагалі про здоровий глузд.
Що кажуть окупанти
В мережі з’явилися фото, на яких одіозний священник-колаборант з Херсонщини Геннадій Шкіль демонструє російським військовим ікони, на яких зображені херсонський зрадник Кирило Стремоусов, загиблий 9 листопада 2022 року, і так званий «польовий командир ДНР» Михайло Толстих (Гіві), вбитий у 2017 році.
Ці фото викликали неабиякий резонанс, але коментували факт появи ікони в публічному просторі поки що лише українські медійники і громадські діячі, а також дехто з тих, хто симпатизує Україні.
Російські медіа ніяк не коментують цей факт. Мовчить і сам Геннадій Шкіль. Навіть у його власному Телеграм-каналі немає жодної згадки про дивні ікони і про те, з якої нагоди він демонстрував їх окупантам.
Чому це брехня
Перші згадки про «канонізацію» херсонського колаборанта Кирила Стремоусова з’явилися буквально наступного дня після його загадкової загибелі – 10 листопада 2022 року.
Тоді начебто з’явилася петиція з відповідною пропозицією, адресована митрополиту Іоанну – голові Синодального відділу УПЦ МП з канонізації святих. Тоді ж вперше з’явився і портрет Стремоусова у вигляді ікони. Тобто, хтось або спрацював з вражаючою оперативністю, або усе це було підготовлене заздалегідь.
Але вже наступного дня навіть російські пропагандисти назвали цю інформацію фейком і провокаціє з метою «розпалити ворожнечу в суспільстві».
Для будь-якої людини, яка знайома з православними канонами і знає, хто такий Кирило Стремоусов, більш ніж очевидно, не може йтися ні про яку канонізацію цієї людини.
По-перше, тому що Стремоусов не має ніякого відношення до православної церкви. Він називав себе язичником, був членом релігійного руху «Концепція громадської безпеки» (відомий також по російські абревіатурі – КОБ), який у ЗМІ називають «сектою», а також окультно-конспірологічною організацією. Центральна ідея КОБ – існування «Глобального предиктора», який таємно править людством. Однією з цілей КОБ було створення «єдиної східнослов’янської держави». В Росії кілька видань КОБ заборонені та внесені до списку екстремістських. До речі, у 2013 році Стремоусов виводив активістів КОБ під прапорами Росії на херсонський Майдан.
На рахунку «святого» Стремоусова чимало нападів на людей, під час яких він застосовував не лише руки і ноги, а й зброю.
Діяльність зрадника під час російської окупації на посаді так званого «заступника голови адміністрації Херсонської області» загальновідома і теж, м’яко кажучи, ніяк не сприятиме зарахуванню до ліку святих.
Втім, це напевне чудово розуміють і російські церковники. Але поки що невідомо, як в РПЦ відреагували на дивний вчинок протоієрея Геннадія Шкіля.
Чому це важливо
Зараз можна лише припускати, чому зображення Стремоусова у вигляді ікони знову «спливло» в публічному просторі. Можливо, у окупантів є задум таки просувати «світлий образ» одіозного колаборанта як «героя, який боровся за російський Херсон».
Росіяни чудово розуміють, що, можна сказати, з розгромним рахунком програють Україні в плані створення відповідного пропагандистського фону для сприйняття громадянами війни, яка йде зараз. Тут між країнами – величезна різниця: якщо у українців є реальні герої, реальні подвиги і реальні приклади мужності і патріотизму, то росіянам треба своїх «героїв» вигадувати. Бо постійні апелювання до «величної історії» та до «подвигів дідів» не працюють так, як треба.
У окупантів дуже великі проблеми із сучасними «героями». Бо героїзація загарбників – справа дуже складна, невдячна і, з великого рахунку, марна. Але росіяни не облишають спроб «зліпити» таких «героїв». І однією з таких спроб може бути випадок з «канонізацією» українського зрадника Кирила Стремоусова.
Цей матеріал було написано ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” в рамках програми IWPR «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй Великої Британії. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” i не відображає погляди Уряду Великої Британії чи Інституту висвітлення війни та миру.