“Ми пишаємося колективом наших освітніх закладів. Майже ніхто з вчителів не пішов на співпрацю з окупантами”, — говорить начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Таврійської міської ради Володимир Барсук.
Через окупацію Таврійська Каховського району його відомство вже понад чотири роки працює віддалено.
До повномасштабного вторгнення у місті працювали 6 закладів загальної середньої освіти, 4 заклади дошкільної освіти та 12 закладів культури. Після 24 лютого 2022 року їх перевели на “дистанційку”, а нині більшість установ перебуває у простої. Керівники підпорядкованих закладів встигли швидко виїхати на підконтрольну територію.
“Ми до останнього утримували всіх співробітників. Лише з 1 січня цього року перестали виплачувати заробітну плату вчителям, які перебувають в Україні, але фактично не працюють”, — зазначає Володимир Барсук.
Зараз у громаді працює лише один освітній заклад — Таврійський ліцей №2. Він об’єднав учнів усіх шести місцевих шкіл, а також дітей-переселенців. У перший рік великої війни тут навчалися близько 1200 учнів. Проте через тривалу окупацію кількість дітей стрімко меншає: новий 2026–2027 навчальний рік ліцей розпочне лише з 400 школярами.
“Попри те, що ми є окупованою громадою, Міністерство освіти і науки України часто ставить перед нами такі самі вимоги, як і перед усіма іншими. Це і питання ліцензування, участь у різних освітніх заходах, звітність тощо. Фінансово стає дедалі важче. Водночас, ми намагаємося забезпечити всіх дітей підручниками, вчителів — сучасними ноутбуками. Працюємо також над тим, щоб працівники мали павербанки та зарядні станції на випадок нестабільного електропостачання”, — говорить начальник Відділу.
Щоб не переривати навчання малечі, у 2024 році Відділ відкрив онлайн-групу дитсадка “Сонечко”. Зараз її коштом міського бюджету відвідують 16 вихованців. Попри онлайн-формат, вихователі влаштовують для дітей флешмоби, конкурси та свята.
В окупації ж діє лише один російський заклад — Чорнянський ліцей, відкритий росіянами у 2024 році. Шантажем та залякуванням туди змусили піти близько 150 дітей. Учні добираються з навколишніх сіл самотужки, а до класів їх зараховують із “пониженням” на два роки: випускник 11 класу може опинитися у 9-му.
“Заклад очолює Вікторія Жданова, колишня вчителька іноземної мови. Там працюють 13 людей, більшість із яких не мають стосунку до освіти, переважно – це приїжджі. При цьому діти змушені навчатися у фактично напівзруйнованому приміщенні. Після прильотів і дислокації там російських військових окупанти навіть не спромоглися замінити вікна чи зробити ремонт. Батьків не допускають до навчального закладу, а учнів після початку уроків не випускають на подвір’я. Ось такий, як то кажуть, “русскій мір” у всій його красі”, — зазначає Володимир Барсук.
Після деокупації громади найголовнішим завданням начальник Відділу вважає якнайшвидше відновлення якісної освіти. Володимир Барсук переконаний, що до 80% мешканців громади повернуться додому. План трансформації мережі навчальних закладів уже розроблений. Водночас, відновити роботу всіх закладів одразу не вдасться. Передбачається, що по завершенню воєнних дій на території громади функціонуватиме один ліцей, інші заклади будуть працювати або в статусі гімназій, або як початкові школи.
“Звичайно, зараз усе це ще дуже важко планувати. Після перемоги велика робота чекає і на заклади культури. Адже, не менш важливо буде працювати й над внутрішньою згуртованістю громади. Освіта не лише реагує на виклики – вона шукає альтернативні шляхи розвитку. Ми вже виходили з найскладніших ситуацій, і я впевнений, що після деокупації подолаємо всі виклики”, — переконаний Володимир Барсук.