Чотири роки тому, 4 листопада 2018 року, у лікарні померла Катерина Гандзюк, херсонська громадська активістка та співробітниця міськради Херсона, на яку скоїли напад 31 липня того ж року — на виході з дому її облили кислотою.
Гандзюк, яка отримала опіки 35% тіла, перенесла понад 10 операцій та провела місяці після замаху у лікарняних стінах.
У квітні 2020 року СБУ завершила досудове розслідування у справі нападу на херсонську активістку. За даними слідства, організаторами злочину виявилися голова Херсонської облради Владислав Мангер та колишній помічник одного з її депутатів Олексій Левін. Обидва вони зараз під вартою. Останнього разу їм продовжували арешт 21 жовтня 2022 року — до 19 грудня 2022 року.
У серпні 2020 року їхню справу скерували до суду — її розглядає Дніпровський районний суд Києва. У вересні 2021 року Верховний суд відхилив клопотання захисту Мангера про перенаправлення матеріалів справи до Херсонського міського суду.
Ще один фігурант справи Ігор Павловський у жовтні 2020 року отримав умовний термін за приховування злочину. 3 грудня 2020 року стало відомо, що Павловського звільнили з-під варти.
Раніше у справі Гандзюк ухвалили вирок п’ятьом виконавцям: безпосередньому організатору замаху Сергію Торбіну та його співучасникам — Микиті Грабчуку, Володимиру Васяновичу, В’ячеславу Вишневському та Віктору Горбунову. Вони отримали терміни від трьох до 6,5 року позбавлення волі.
Віктор Горбунов був умовно-достроково звільнений влітку 2021 року. Він купував кислоту якою облили Ганзюк і отримав найкоротший термін позбавлення волі – три роки.
27 лютого 2022 року прокурор Офісу генерального прокурора Андрій Синюк підтвердив Громадському, що Сергія Торбіна звільнили з в’язниці, оскільки він колишній військовий і виявив бажання захищати країну. Повідомлялося також, що Торбіну дозволили взяти в підрозділ ще з десяток людей, яких він також обрав із нині засуджених. Мангеру, який теж намагався вступити в ЗСУ на час війни, в цьому відмовили.
24 березня 2022 року батько Катерини Гандзюк — Віктор Гандзюк повідомив, що її квартиру в Херсоні пограбували окупанти.
За його словами, до квартири увірвалися близько 12 російських військових, яких супроводжував один місцевий житель. Вони перебували у квартирі близько 2−3 годин, нікого туди не пускаючи.
Віктор Гандзюк розповів, що окупанти влаштували там справжній погром, забравши багато речей. При цьому росіяни вигукували, що це роблять «іменем Російської Федерації».
Також Віктор Гандзюк розказав, що за кілька днів до цього йому з номера Катерини дзвонили невідомі та мовчали у слухавку.
Watchers з посиланням на друзів сім’ї повідомляє, що з квартири росіяни винесли кілька великих сумок, пояснивши свої дії тим, що запобігають «загрозам російській державності».
НВ нагадує, проти чого багато років виступала Катерина Гандзюк, яка до 33 років стала однією з найпомітніших громадських діячів півдня України.
Громадська активність
Катерина Гандзюк була громадською активісткою багато років: ще під час навчання у Херсонському державному університеті вона брала участь у Помаранчевій революції, а під час Революції Гідності була однією з найпомітніших учасниць Євромайдану у Херсоні.
Кілька років вона була активною представницею партії Батьківщина — очолювала її місцеву молодіжну організацію, була депутаткою облради від БЮТ. Однак у 2015 році Гандзюк вийшла з цієї партії — на знак солідарності із мером Херсона Володимиром Миколаєнком, якого виключили з Батьківщини.
Розслідувальна журналістика
Разом із херсонським журналістом Сергієм Нікітенком (на нього також було скоєно напад у червні 2018 року) Гандзюк була співзасновницею Агентства цивільної журналістики Мост та сайту most.ks.ua. З 2012 року портал став одним із ключових херсонських інтернет-ЗМІ, зосередившись на місцевій політиці, зокрема темах моніторингу держзакупівель та витрат держкоштів, а також на антикорупційних розслідуваннях.
Боротьба з сепаратистськими рухами у Херсоні
В останні роки Гандзюк зосередила зусилля на протидії проросійським рухам у Херсоні. Починаючи з 2014 року та перших місяців конфлікту на сході України, вона протистояла інспірованим Росією спробам поширити активність сепаратистів на Херсонщину.
У липні 2018 року Гандзюк оприлюднила документи, які свідчать, що представники проросійських сил незаконно надають платні адміністративні послуги у місті, видають довідки з гербовими печатками.
«І так, це саме ті люди, які двіжували в 2014 році за Росію, збирали мітинги, озброювали тітушню, вербували бійців в терористичні загони в Донецьку та Луганську області, їздили в Сирію, кликали Путіна, оце все робили, що роблять теплі лампові сєпари. Всі ці типу сумашедші рускомірци та кобовці – мусорська і сбушна агентура ще з домайданних часів», — писала про цей випадок Гандзюк на своїй сторінці у Facebook.
Крім того, Гандзюк входила до волонтерської групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, яка займалася розміщенням патріотичної реклами на білбордах поблизу кордону з окупованим Кримом.
Протистояння із силовими структурами регіону
Невід’ємною частиною боротьби Гандзюк проти місцевих проявів сепаратизму став її конфлікт із правоохоронними органами Херсонської області. Активістка неодноразово і жорстко звинувачувала силові структури у бездіяльності з цієї проблеми, у недостатніх зусиллях з розслідування нападів на херсонських активістів, а також у корумпованості.
У 2017 році начальник управління захисту економіки департаменту Нацполіції в Херсонській області Артем Антощук позивався до Гандзюк після того, як вона звинуватила його у вимаганні хабарів від чиновників міськради.
«Для управління захисту економіки аксіоматично, що міська влада краде бюджетні гроші у кількості 30% від усього. За версією Артема [Антощука] вони розподіляються між нами пропорційно. Але не думайте, що Артема хвилює неподобство у вигляді передбачуваного розкрадання коштів. Артем наполегливо просить своїх 3%. Артем дістав їх уже просити. Поки ці 3% йому не віддадуть, він погрожує затягати по допитах у лівих справах усіх, хто не платить данину», — розповіла Гандзюк, яка обіймала посаду керуючої справами виконавчого комітету Херсонської міськради.
Антощук подав позов проти Гандзюк про захист честі та гідності, проте суд відхилив більшість його вимог та обвинувачення.
У липні 2018 року Гандзюк критикувала силовиків за бездіяльність у розслідуванні замаху на свого колегу, журналіста-розслідувача Сергія Нікітенка.
«32 дня знадобилося херсонським мусорам, аби з‘ясувати, що Сергій журналіст. Я не жартую. 32(тридцять два). Тепер слідство вийшло на новий виток пошуку злочинців: шукає у фейсбуці свідків події. ї, — саркастично писала Гандзюк на своїй сторінці у Facebook. — Думаю, до 3019 року можна буде призначити винним якогось наркомана, бо в те, що ви там когось серйозно шукаєте, ніхто притомний не вірить».
А у квітні 2018 року Гандзюк оприлюднила інформацію про те, що близько 200 «журналістів» із фейковими посвідченнями отримали в обласній поліції дозволи на травматичну та газову зброю у 2014—2018 роках.
Волонтерська діяльність
Катерина Гандзюк була також відома своєю багатосторонньою волонтерською активністю. Вона співпрацювала з ООН — наприклад, у 2012 році працювала у проекті Програми розвитку ООН, пов’язаної з організацією футбольного волонтерства для розвитку молоді регіону. У рамках цього проекту Гандзюк займалася розвитком спорту у сільських регіонах Херсонської області, працюючи зі школярами та шкільними вчителями фізкультури.
Крім того, з початком війни на Донбасі Гандзюк брала участь у програмах допомоги переселенцям зі сходу України. Вона працювала помічницею з питань правового захисту Управління верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області, а також організовувала кампанії зі збирання коштів для дітей переселенців.
