Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, яке розпочалось 24 лютого 2022 року, село Чорнобаївка стало відомим всій Україні. Якщо не всьому світу.
Причиною цього стали обстріли місцевого аеродрому, де раз за разом намагались облаштуватись російські окупанти. А українські воїни стільки ж разів заважали їм це робити.
Але у Чорнобаївки, як і у будь-якого іншого населеного пункту, є своя довоєнна історія. І забувати про неї може бути несправедливим до жителів цього села, яке зараз перебуває під російською окупацією. Саме тому ми сьогодні заглибимось саме у історію Чорнобаївки. Як вона стала тією, яку ми знаємо.
Отже.
Часом, коли виникла Чорнобаївка, вважається кінець 18-го століття.
У 1778 році засновують Херсон. Через чотири роки російська імператриця Катерина II видала указ про відведення місту землі. У тому ж 1782 році ці землі були розмежовані між Херсоном та оточуючими його територіями. Формально до Херсона тоді належали землі вздовж Вірьовчиної балки. Херсонці освоїли їх для побудови хуторів та “заміських” будинків. Тут отримав свій невеликий земельний наділ запорізький січовий козак Петро Олександрович Чорнобай.
Саме з його прізвищем пов’язують виникнення відповідних хуторів – Чорнобаєвих.
Жителі Чорнобаєвих хуторів були міщанами, які займалися сільським господарством, садівництвом та городництвом. Розташування неподалік від Херсона сприяло розвитку в Чорнобаєвих хуторах виробництва товарного зерна.
У 1859 році сучасна Чорнобаївка налічувала 60 дворів та 239 жителів. З моменту заснування хуторів основний заробіток їх жителів змінився. Ним стало добування вапняку в кар’єрах Вірьовчиної балки.
У 1902 році на Чорнобаєвих хуторах відкрилась початкова школа.
Плин 20-го століття призвів до тих явищ, які у заголовку названі чотирма владами. Першою з них була радянська, яка встановилась у Чорнобаївці в січні 1918 році.
Вже через декілька місяців вона змінилась на фактичну владу австро-німецьких військ. Так тривало з 4 квітня до кінця 1918 року.
А у 1919 році Чорнобаївка встигла побувала під контролем англо-франко-грецьких військ, Червоної та Білої армій.
У 1920 році до села повернулись комуністи. Вони створили місцевий комітет незаможних селян.
У 1921 році влада у передмістях Херсона “укрупнювалась”. Об’єднались сільради та комнезами Чорнобаївки та колишніх Гусаківських хуторів.
У 1922 році до об’єднавчих процесів приєдналась сільрада Степанівки. До кінця року була створена єдина Чорнобаєво-Степанівска сільська рада. Яка з 1925 року почала розвивати ввірену їй територію – організовано драматичний та хорові гуртки, відкрилася хата-читальня, збудовані сільський клуб та школа.
У 1930 році в селі створена сільгоспартіль “Червоний Маяк”, яка постала з місцевого комітету незаможних селян і Товариства по спільній обробці землі “Добра воля”. Також існували колгоспи “Червона зірка” та “Інтенсивник”.
У 1933 році в Чорнобаївці з’явилась електрика. Але разом з електрифікацією комуністи принесли до Чорнобаївки ще й голод. За свідченнями місцевої жительки Ірини Іваненко, у Чорнобаївці їли кішок, собак та горобців. Хто залишався навіть без цього – опухав та помирав з голоду.
Оговтуватись від Голодомору село почало в районі 1937 році. Тоді почав відновлювати свою роботу колгосп, відкрились нові магазини, пошта та клуб.
Нова біда прийшла до Чорнобаївки з початком радянсько-німецької війни 1941-го – 1945 років.
Вже 18 серпня село було захоплене німцями. Вони встановили високі податки на роботу селян – наприклад, 400 літрів молока на корову, половина м’яса з кожної зарізаної свині та інше.
Додатково німці примусово вивозили молодь на роботу до Третього Рейху. З 1942 року до відбиття села Червоною армією “остарбайтерами” стали 242 жителі Чорнобаївки.
Згадане вибиття німців з Чорнобаївки відбулось 14 березня 1944 року. В бою загинули 52 солдати 295-ї стрілецької дивізії Червоної армії, які поховані у братській могилі в центрі села.
Після війни Чорнобаївка зосередилась на розвитку місцевої промисловості. У 1950 році колгоспи “Інтенсивник”, “Червоний маяк” та “Червона Зірка” об’єдналися в колгосп імені Кірова. Через 14 років у селі з’явився консервний завод. Став до ладу хлібопекарський цех млинокомбінату.
У колгоспі всіляко розвивати валове виробництво сільгосппродукції. Якийсь час це вдавалось робити.
Але через економічну кризу, яка охопила Радянський Союз у 1980 році, проблеми спіткали і сільське господарство.
Легендою села радянського та і пострадянського періоду був Дмитро Моторний.
З лютого 1963 року він був головою колгоспу імені Кірова (з 1997 року – приватно-орендного кооперативу “Зоря”).
З 1987 по 1992 рік він очолював раду колгоспів Української РСР, а з 1989 по 1991 рік був народним депутатом СРСР. Також Моторний був Героєм соціалістичної праці та Героєм України.
Йому вдалося врятувати колгосп, але нові економічні умови не дозволяли цьому підприємству бути годівницею всього села.
В таких умовах Чорнобаївка увійшла в добу розпаду СРСР та проголошення незалежності України.
Зараз село переживає не найкращі часи. Це зумовлює триваюча російська окупація.
Але Збройні Сили України поступово просуваються по Херсонщині. І можна припустити, що через якийсь проміжок часу всі бажаючі зможуть не тільки щось прочитати або подивитись про Чорнобаївку. А й побачити її на власні очі.
О. Р.